Економічні науки/3. Фінансові відносини.

Сіташ Т.Д.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

Стратегічні засади оптимізації

фінансування галузі охорони здоров’я

Стан галузі охорони здоров’я України на сучасному етапі вимагає невідкладних заходів щодо оптимізації її фінансування, визначення стратегічних засад розвитку, забезпечення глибоких структурних змін та удосконалення системи управління.

Соціально-економічні та політичні перетворення в державі виявили неспроможність системи охорони здоров’я адаптуватися до умов ринкової економіки та забезпечити належний рівень якості і доступності медичного обслуговування населення. Досі відсутня чітко визначена, науково обгрунтована стратегія розвитку системи охорони здоров’я, яка б дала змогу зорієнтувати її на системні перетворення. Залишається невизначеною сутність цієї стратегії. У зв’язку з цим, на нашу думку, найбільший інтерес для суспільства становить розгляд стратегічних засад оптимізації фінансування галузі охорони здоров’я як найбільш незахищеної, що потребує системних перетворень.

Охорона здоров’я належить до комплексу галузей соціальної сфери, яка є невід’ємною складовою економічної системи суспільства. Впровадження ефективних механізмів фінансування - це важлива складова процесу реорганізації системи охорони здоров’я, яка передбачає низку кардинальних змін в цій галузі.

Аналіз останніх досліджень та спеціальної економічної літератури, у якій, започатковано розв’язання проблеми фінансування галузі охорони здоров’я, підтверджує, що стан системи охорони здоров’я безсумнівно вимагає негайних заходів щодо оптимізації її фінансування. Дослідженню питань фінансування галузі охорони здоров’я присвячені праці багатьох українських учених, а саме: М. Вовк, О. Галацана, О. Голяченка, С. Гошала, Я. Жаліло, М. Жданової, В. Журавля, В. Євсєева, Д. Карамишева, А. Підаєва, В. Пономаренка, В. Черненка, В. Москаленка, В. Лехан, А. Немченко, В. Рудого, Ж. Тощенка та ін. Більшість з них розглядає процеси фінансування галузі переважно на регіональному рівні з урахуванням як внутрішніх, так і зовнішніх впливів та суперечностей. Однак у науковій літературі бракує сталих поглядів, що спрямовані на оптимізацію системи та фінансування галузі охорони здоров’я.

З позицій проблематики, можна констатувати, що сучасні вимоги до системи охорони здоров’я і потреба вирішення ключових проблем визначають вузлові завдання для вирішення, які в першу чергу, полягають у комплексній перебудові її фінансування, мобілізації потрібних коштів як за рахунок державного бюджету, так і позабюджетних джерел. Безперечно в умовах обмеженого фінансування, що лише на третину задовольняє потреби охорони здоров’я, виконати завдання можливо лише шляхом раціоналізації організації системи медичної допомоги. Складністю є те, що при мінімальних витратах треба досягти максимальної медичної, соціальної та економічної ефективності, забезпечити доступність і якість основних видів медичної допомоги.

Побудова стратегії розвитку охорони здоров’я в Україні має бути покладена в основу наукових стратегічних досліджень, які б забезпечували інтегральний системний підхід до аналізу процесів, що відбуваються в системі охорони здоров’я, та побудованих на цих методологічних засадах практичних рекомендацій. Тому на нашу думку, стратегічні засади оптимізації системи та фінансування видатків в галузі охорони здоров’я мають концентруватися навколо трьох головних характеристик, властивих системі:

1. Визначення реалістичності завдань і відповідності наявним ресурсам.

2. Урахування та встановлення особливостей причинно-наслідкових зв’язків між елементами системи.

3. Встановлення наявних загроз здійснення стратегії та об’єктивних її обмежень [4].

Тут зазначимо, що необхідне чітке визначення джерел фінансування охорони здоров’я, адже, очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення. Значне скорочення темпів зростання валового внутрішнього продукту призвело до різкого зменшення бюджетних асигнувань на соціальні потреби. У державній системі охорони здоров’я за останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я здійснюється в обмежених розмірах, що значно ускладнює їх функціонування. Очевидно, що варто здійснити реструктуризацію галузі, яка насамперед, полягає у:

- перегляді та корекції норм потреб населення у різних видах медичної допомоги і нормативів навантаження медичних працівників різних спеціальностей;

- у пріоритетному розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини (загальної практики) як найближчої до населення, найбільш доступної та економічної, у відповідній раціоналізації спеціалізованої та стаціонарної допомоги;

- в обгрунтованому впорядкуванні мережі медичних закладів за рахунок скорочення непотрібних ланок, удосконаленні їх структури і функцій [3].

Запровадження ефективної системи багатоканального фінансування має вирішити довготривалу проблему державної системи охорони здоров’я – незбалансованості гарантованих обсягів медичного обслуговування із фінансовими можливостями держави.

Для підвищення ефективності використання ресурсів у галузі охорони здоров’я та оптимізації її фінансування пропонуються наступні стратегічні засади, а саме:

- здійснення фінансування закладів охорони здоров’я та оплату праці лікарів в залежності від результатів їхньої діяльності та фактичного навантаження;

- створення економічно припустимих і гарантованих умов господарювання лікувально-профілактичних закладів;

- створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги на основі розроблених стандартів якості;

- розроблення раціональної системи акредитації медичних закладів і ліцензування лікарів, яка б не стримувала, а сприяла розвитку різних видів медичної допомоги;

- розвиток системи обов’язкового медичного страхування;

- поєднання бюджетного та страхового джерела фінансування системи охорони здоров’я;

- сформувати нові фінансові важелі політики розвитку охорони здоров’я в умовах ринкових відносин.

Отже, сучасні вимоги до системи охорони здоров’я і потреба вирішення ключових проблем визначають стратегічні засади в галузі охорони здоров’я, які полягають у здійсненні державної політики у цій галузі для збереження і зміцнення здоров’я всіх верств населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості та права громадян на її одержання в умовах трансформації соціально-економічних відносин за рахунок удосконалення організації та фінансування галузі охорони здоров’я, раціонального використання ресурсів та правовому забезпеченні реформування і діяльності системи охорони здоров’я.

Література:

1. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України // www.moz.gov.ua/docs/docs_u.php?d=0&n=12

2. Мортіков В. В. Реформування охорони здоров’я: фінансовий аспект / В. В. Мортіков // Фінанси України. – 2006. - № 10. - С. 79-86.

3. Пиріг Л. Тернистий шлях реформування системи охорони здоров’я в Україні / Л. Пиріг // Ваше Здоров’я. - 2006, - №44, №45, №46, №48.

4. http://lib.sau.sumy.ua/cgi-bin/irbis64r_opak62/cgiirbis_64.exe

5. http://www.who.int/globalatlas/