Гіжко Ю.А.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

РОЛЬ ТА ЗАВДАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ НА СУЧАСНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Запаси в торгівлі утворюються на всіх стадіях руху товарів від виробництва до споживача. У процесі руху товарів торгівельні підприємства займають особливе місце, виступаючи заключною ланкою, що опосередковує відносини між виробниками та споживачами продукції.

До моменту продажу будь-який товар відноситься до категорії товарного запасу. Існування товарних запасів як категорії обумовлено необхідністю забезпечення нормального процесу обігу товарів. Товарні запаси змінюють свій розмір - вони поступово втягуються в товарообіг, продаються, перестають бути запасами.

Зі зростанням обсягу реалізації, як правило, збільшується абсолютна сума товарних запасів. Недостатній розмір товарних запасів веде до перебоїв у торгівлі, негативні наслідки: економічні - у вигляді втрати товарообігу і соціальні - у формі незадоволеного попиту на товари. Зайві запаси призводять до заморожування оборотних коштів, зростання товарних втрат. [3, с. 21]

На рівні підприємств запаси відносяться до числа об'єктів, що вимагають великих капіталовкладень, і тому представляють собою один з факторів, що визначають політику підприємства і впливають на рівень логістичного обслуговування в цілому. Проте багато підприємств не приділяють їм належної уваги і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в запасах, котрі є у наявності. У результаті цього підприємства звичайно зіштовхуються з тим, що їм доводиться вкладати в запаси більший капітал, ніж передбачалося.

Як вважає Ковальов А. І. зміни обсягів товарно-матеріальних запасів в значній мірі залежать від відношення до них підприємців, що переважає на даний момент, яке, безумовно, визначається кон'юнктурою ринку. Коли основна маса підприємців налаштована оптимістично щодо можливостей економічного зростання, вони розширюють свої операції, збільшують обсяги інвестицій у створенні запасів. Але коливання рівнів останніх не викликаються одним лише інвестуванням. Важливими чинниками виступають тут якість прийнятих рішень, а також те, яка конкретно технологія управління запасами використовується. [1, с. 98]

Використовуючи більший обсяг різноманітних даних за досить тривалий період, зарубіжні дослідники припустили, що підприємства здійснюють лише часткове коректування своїх запасів, наближаючи їх до бажаного рівня протягом кожного з періодів виробництва. За дванадцятимісячний період різницю між бажаним і дійсним рівнем запасів вдавалося скоротити лише на 50%. Така зміна пояснюється в основному вдосконаленням системи управління запасами на основі використання комп'ютерної техніки.

Завданням товарно-матеріальних запасів є забезпечення підприємства необхідними матеріальними ресурсами, з метою забезпечення підприємству нормальної роботи [2, с. 154].

Товарно-матеріальні запаси завжди вважались фактором, що забезпечує безпеку системи матеріально-технічного постачання, її гнучке функціонування.

Оскільки на підприємствах різних галузей економіки створення товарно-матеріальних запасів визначається тією специфічною роллю, яку вони відіграють у процесі випуску продукції, остільки обумовлені і відмінності в підходах до політики капіталовкладень у даній галузі і до визначення пріоритетності завдань, що вирішуються в ході виробництва. На підприємствах деяких галузей народного господарства основним завданням є контроль за сировиною, в інших - за готовою продукцією, а на підприємствах галузей, що виробляють інвестиційні товари, більша частина організаційних зусиль концентрується на контролі за незавершеним виробництвом.

Багато підприємств, що функціонують у різних галузях економіки, відносно успішно здійснюють інвестиції в товарно-матеріальні запаси. У той же час у великій кількості підприємств існує думка, що управління запасами є сферою відповідальності нижчого рівня керівництва - завданням суто технічного порядку. Разом з тим американські фахівці Дж. Штейнер и Дж. Майнер, що проводили аналіз політики з управління запасами торгових підприємств (роздрібних та оптових), що діють в 17 різних галузях економіки, прийшли до висновку, що якби типове підприємство, що не процвітає, робило те ж саме, що й те, що процвітає, то йому б вдалось добитися прискорення оборотності товарних запасів у два рази, тобто при одному і тому ж товарообороті воно змогло б скоротити запаси на 50% [3, с. 38].

Коефіцієнти оборотності капіталу характеризуються значною мінливістю й істотно відрізняються не тільки у процвітаючих і не успішних компаній, але й у підприємств різного типу. Останнє пояснюється в основному специфікою структури витрат, яка існує в галузях народного господарства, сезонними коливаннями збуту, нормами конкурентної боротьби, прийнятими в тій чи іншій галузі економіки, рівнем рентабельності, стилем керівництва підприємствами і характером ділових операцій. Таким чином, перераховані обставини слід віднести до дуже важливих факторів, що надають серйозний вплив на ефективність політики будь-якого підприємства в області створення і реалізації запасів.

Література

1. Ковальов А.І.., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. – 2 вид., перероб., доп. – К.: Кондор, 2001. – 188 с.

2. Экономика торгового предприятия/ Под ред. Жукова А.С. .- М.: Дашков и К, 2000. – 256 с.

3. Наговіцина Л. П. Як управляти товарними запасами. – К.: Кондор, 2003. – 111с.