Лабудяк Г. В., Сидорюк Ж. С.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Значення якості продукції в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства

В умовах ринкових перетворень в економіці України, які характеризуються посиленням процесів глобалізації, загостренням конкуренції, виникає необхідність пошуку нових шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. При цьому конкурентоспроможність підприємства залежить, у першу чергу, від його здатності задовольняти запити споживачів продукції, найважливішим параметром оцінки якої є якість.

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання дійового комплексного механізму управління якістю продукції, щоб отримати належну позицію як на вітчизняному ринку, так і на ринках поза межами країни.

Посилення конкурентоспроможності продукції підприємства за рахунок підвищення якості товарів та послуг, пошук нових шляхів вдосконалення управління якістю на підприємстві, відповідність міжнародним стандартам якості продукції – головні завдання підприємств на сьогоднішній день.

Аналіз останніх публікацій показує, що дослідження тенденцій посилення напряму конкурентоспроможності залежить від якості товару. Окремі аспекти прогнозування основних показників проведено на підставі досліджень О. С. Пономарьової, Г. Ю. Кочерука, Ю. П. Перевощикової,

І. С. Педака, Т. Ю. Краснокутської, І. М. Романюка, О. Г. Лищенка та ін.

Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності підприємства. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є: стандартизація і сертифікація виробів; стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості; державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості.

Сучасні економічні процеси характеризуються розвитком як позитивних, так і негативних тенденцій, що зумовлені рядом об’єктивних та суб’єктивних причин. Так, перспектива приєднання економіки України до СОТ означає загострення умов здійснення підприємницької діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Рівень якості продукції багатьох підприємств дуже низький через незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення та використання застарілого обладнання; по-друге, більшість підприємств не мають досвіду ведення конкурентної боротьби; по-третє, тривала соціально-економічна криза зумовила низьку купівельну спроможність українських споживачів. Більш того, до численних проблем минулого додалися нові, а саме: зниження інноваційної активності підприємств, неадекватність менеджменту ринковим умовам, гонитва за отриманням прибутку в короткостроковому періоді на шкоду довгостроковій стратегії виробництва конкурентоспроможної продукції. Таким чином, вкрай необхідним є формування нових підходів до поліпшення якості продукції, що забезпечить підприємству стійкі конкурентні переваги.

Міжнародний досвід свідчить, що стану лідера у світовій економіці, у соціальному і культурному розвитку досягають тільки ті країни, які спроможні забезпечити світову якість продукції та послуг. Це створює виробникам конкурентні переваги, а споживачам комфортні умови життя [2].

В різні періоди функціонування економіки України можна спостерігати диференціацію щодо рівня якості товарів та послуг. Спад виробництва та зниження економічного потенціалу України на початку 90-х років негативно вплинули на якість та конкурентоспроможність вітчизняних товарів, робіт, послуг, впровадження сучасних методів управління якістю.

До того ж, акти законодавства, що регулюють відносини у цій сфері, були не узгоджені між собою і не спрямовані на забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, а діюча система державного регулювання не стимулювала виробників до поліпшення її якості. Не було створено інфраструктури сприяння поліпшенню якості, підтримки інновацій, було відсутнє інформаційне забезпечення, практично не проводилося навчання у сфері управління якістю та довкіллям.

Сьогодні є теж ряд проблем, які потребують негайного вирішення. На підприємствах майже не проводяться наукові дослідження у сфері управління якістю та довкіллям. Більшість вітчизняних підприємств не застосовує сучасних методів поліпшення якості та підвищення рівня ділової досконалості, які базуються на загальновизнаних принципах всеохоплюючого управління якістю (Total Quality Management). Не популяризується досвід підприємств, які досягли високого рівня ділової досконалості, не налагоджено взаємодію та обмін інформацією між ними. В Україні, як і в інших державах СНД, діють добровільні державні стандарти на системи управління якістю, розроблені на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 [5].

Тим часом у Європі та в світі застосовуються сучасні методи поліпшення якості, рівня ділової досконалості та управління довкіллям, зокрема за вимогами міжнародних стандартів ISO серії 9000 та 14000 сертифіковано близько 400 тис. систем управління якістю, і кожного року ця цифра збільшується на 50 тис., тоді як в Україні сертифіковано близько 600 систем. На багатьох вітчизняних підприємствах системи управління якістю не переглядалися впродовж останніх 10-15 років і не відповідають сучасним вимогам. Аналіз свідчить, що основною причиною їх низького рівня є відсутність системного підходу до управління та навчання у цій сфері. До навчальних програм у закладах, де готують спеціалістів з питань управління якістю, як правило, не включено вивчення сучасних методів та підходів до управління якістю. Наслідком цього є незадовільна обізнаність керівників і спеціалістів вітчизняних підприємств з європейським та світовим досвідом у сфері управління якістю та діловою досконалістю. Нажаль ці проблеми присутні сьогодні і доки вони не будуть вирішені підприємства будуть не в змозі вважати себе конкурентоспроможними.

Станом на 2009 рік ситуація в сфері сертифікації управління якістю продукції була змінена. За результатами моніторингу станом на 31.12.2009 року: 2563 підприємства сертифікували системи управління якістю відповідно до вимог стандарту ISO 9001 (з урахуванням сертифікатів виданих органами сертифікації BVQI, SGC, УАЯ, ТЮФ та ін.); 132 підприємства сертифікували системи екологічного управління відповідно до стандарту ISO 14001 [6].

Для відродження економіки України необхідно поліпшити якість і конкурентоспроможність продукції, створити умови для повного розкриття потенціалу підприємств, досягнення ділової досконалості, надавати всіляку підтримку та сприяти розвитку сфери управління якістю.

Тобто забезпечення поліпшення якості повинне стати завданням загальнодержавної ваги, а основним шляхом його розв’язання – державна підтримка сучасних методів управління якістю та діловою досконалістю, розроблення і впровадження систем управління якістю та довкіллям відповідно до стандартів ISO серії 9000 та 14000, принципів всеохоплюючого управління якістю, визнаних у Європі та в світі.

Всі ці недоліки у сфері якості не можуть залишитися осторонь, тому можна запропонувати основні шляхи підвищення якості та конкурентоcпроможності продукціїю. Головними напрямами підвищення конкурентоспроможності продукції є:

- виробничо - технічні (вдосконалення проектування, використання

найсучаснішої техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення стандартизації);

- організаційні (вдосконалення організації виробництва праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і виробничої дисципліни, безпечення загальної культури виробництва);

- економічні (система прогнозування і планування якості встановлення прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

- соціальні (правильна кадрова політика, створення належних умов праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної

продукції.

Література:

1. Лищенко О. Г. Модель управління якістю продукції на ливарних підприємствах. // Держава та регіони. – 2008. – №1. – с. 74 - 80.

2. Малюта Л. Я. Забезпечення якості продукції - необхідна умова підвищення конкурентоспроможності підприємства та його продукції в сучасному ринковому просторі // Економіка. Фінанси. Право : щомісяч. інформаційн.-аналіт. альм. - 2008. - N 9. - С. 11-14.

3. Олійник В. В. Особливості визначення якості продукції / В. В. Олійник. // АПК. – 2009. – №5. – с. 128 - 132

4. Педак І. С. Вплив екологічних факторів на виробництво якісної продукції // Держава та регіони. – 2009. – №1. – с. 157 - 159.

5. Пономарьова О. С., Кучерук Г. Ю.. Вплив якості продукції на конкурентоспроможність підприємства // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – №5. – с. 7 - 9.

6. www.dssu.gov.ua – Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики