Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Сорокоумова Аліна Ігорівна

Науковий керівник: Белей С.І.

Буковинська державна фінансова академія,Україна

Стан монопольних утворень в Україні та заходи антимонопольного регулювання.

Становлення ринкової економіки пов'язане зі зміною відносин власності. Роздержавлення, приватизація, демонополізація економіки, утвердження різноманітних форм власності є головною умовою створення ринково-конкурентного середовища. Серйозною перешкодою на цьому шляху є велика кількість монопольних утворень. Адже сьогодні частка монопольного сектора в економіці України все ще складає близько 40 процентів. Найбільш монополізованими в Україні, окрім сфери природних монополій, залишаються видобування вуглеводнів, виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення, пошта і зв’язок, транспорт, виробництво електроенергії, газу та води, деякі галузі машинобудування. Тому для подолання зазначеної перешкоди необхідні не лише цілеспрямовані заходи, орієнтовані на розвиток конкуренції та обмеження прояву монополістичних тенденцій, але одночасно і введення в дію механізмів державного регулювання, спрямованого на запобігання створенню нових, вже підприємницьких, монополій.[2]

Питання державного регулювання і контролю в Україні є одними із основних для функціонування суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку або є суб'єктами природних монополій, а також у цілому - для відновлення та/або підтримки конкуренції на ринку їх діяльності чи суміжному товарному ринку. Основа закладена в ст. 42 Конституції України й розвинена у відповідних нормативно-правових актах. Заходи антимонопольного регулювання щодо існуючих монопольних утворень, заходи демонополізації економіки є складовими елементами економічної політики держави в цілому і заходами, що здійснюються безпосередньо в рамках антимонопольно-конкурентної політики відповідно до статей 10 та 18 Господарського кодексу України. Для забезпечення захисту економічної конкуренції, контроль за концентрацією та узгодженими діями суб’єктів господарювання , контроль за регулюванням цін, сприяння розвитку добросовісної конкуренції було створено Антимонопольний комітет України.[1]

Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:

- дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки пов'язаних із конкуренцією.

- зайняти привілейовану позицію на ринку.

- можуть впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови.

Однак монополістична діяльність вкрай негативно може відбиватися як на світовому господарстві, так і на окремих національних економіках. Монополізм передбачає штучне завишування цін, негативний вплив на добросовісну конкуренцію і ряд інших негативних явищ, які не на руку іншим виробникам та споживачам. Слід зазначити, що поряд із негативними чинниками впливу на конкуренцію, що випливають з особливостей структури ринків, в Україні гострою залишається проблема антиконкурентних факторів так званого інституційного характеру, пов’язаних з особливостями поведінки учасників і регуляторів ринків. Головними факторами конкуренції стають не стільки витрати, ціна та якість товару, скільки рівень та обсяг корпоративної влади та контролю за ринком, що досягається за рахунок позаекономічних засобів. Ситуація ускладнюється через нерозвиненість ринкової інфраструктури, що перешкоджає дії механізмів вирівнювання цін.[3]

Найбільш актуальною проблемою, яка потребує невідкладного вирішення, є: нерівність умов конкуренції. Так, дані опитувань, проведених Міжнародною фінансовою корпорацією, засвідчують, що головним чинником, що заважає веденню бізнесу в Україні, поряд з нестабільністю законодавства, корупцією й політичною нестабільністю, підприємці вважають нерівні умови конкуренції. Тому домінантою конкурентної політики держави (основним методом її проведення) має стати створення для всіх учасників ринку рівних умов конкуренції, що породжує мотивацію до впровадження інновацій в різних формах.

Стратегічно важливими імперативами, які можуть слугувати засобом вирішення завдань щодо формування та захисту мотиваційних можливостей конкурентного середовища вітчизняної економіки, виступають:

- недопущення виникнення невиправданих конкурентних переваг окремих ринкових суб’єктів, зокрема внаслідок зловживання монопольним чи домінуючим становищем, недобросовісної конкуренції тощо;

- проведення зваженої протекціоністської політики на основі вдосконалення правових, економічних, організаційних та процесуальних засад;

- посилення вимог до якості товарів і послуг, заохочення застосування ефективних систем якості на вітчизняних підприємствах;

- ліквідація умов та зменшення масштабів тіньового сектору;

Список використаної літератури:

1. Головко Л. С., Дідківська Л. І. Антимонопольна діяльність: Опорний конспект лекцій. - К.: КНТЕУ, 2004. - 371 с.

2. Бугаєнко В. Державне регулювання та механізм конкуренції на товарних ринках: взаємодоповнення чи домінування? // Конкуренція. – №1 (24). – 2007.

3. Вплив глобалізації на формування конкурентного середовища України    // Вісник Антимонопольного комітету України.– 2003. – № 1. – С.25-28.