Мартиненко П.Ю.

Науковий керівник: Михайленко Т.В., асистент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Аналіз продуктивності праці на підприємстві

В умовах ринкової економіки одним з основних показників, що дозволяє оцінити перспективи розвитку як окремого підприємства, так і економіки в цілому, є рівень конкурентоспроможності. Він, в свою чергу, формується в результаті оцінки факторів, серед яких одним з найважливіших є рівень продуктивності праці.

Продуктивність праці – це один із показників результативності економічної діяльності підприємства, що характеризує ефективність його роботи. Порівняльний аналіз рівня продуктивності праці виступає джерелом для прийняття управлінських рішень з підвищення рентабельності, технічного та організаційного реформування виробництва, управління людськими ресурсами, оцінки конкурентоспроможності, визначення цінової політики, оцінки пріоритетності галузей, регулювання зовнішньоекономічних зв’язків тощо.

В економічній літературі питанням продуктивності праці присвячено багато робіт. Значний внесок у розробку теоретичних і методологічних питань підвищення продуктивності праці внесли С.Г.Струміліна, А.С.Кудрявцев, А.М.Омаров, Л.С.Бляхман, М.І.Бондаренко, А.Г.Євтушенко, В.В.Мазур, Д.Ю.Васильєв, І.І.Прокопенко та ін. Тією чи іншою мірою ця проблема розглядається в роботах філософів, соціологів, психологів, демографів. [1]

На нашу думку, продуктивність праці – це узагальнюючий показник результативності праці, що характеризує ефективність її витрат в матеріальному виробництві та сфері послуг і розраховується як відношення кількості виробленої продукції в одиницю часу та витрат праці на одиницю продукції.

Оцінка результатів господарської діяльності на підприємствах базується на показниках доходу, рентабельності, обсягів збуту, рівня заробітної плати, кредиторської та дебіторської заборгованості тощо.

При цьому як найважливіший показник розглядається прибуток, оскільки саме він є реальною метою підприємства, джерелом його розвитку, метою власників та інвесторів. У сучасних економічних умовах підприємства мають обмежені можливості впливу на ціни, що висуває на перший план проблеми продуктивності як інструмента вирішення стратегічного завдання підприємства – одержання прибутку. Саме тому управління продуктивністю, підвищення її рівня є одним з найважливіших питань в розробці стратегічної політики підприємства.

Сучасний розвиток економіки України ставить перед керівниками підприємств завдання удосконалення управління наявними в їхньому розпорядженні ресурсами і досягнення максимальної ефективності виробництва, а провідним показником ефективності виробництва при цьому виступає продуктивність праці. [3]

На основі аналізу й узагальнення існуючих характеристик продуктивності праці ми визначаємо продуктивність праці, як кількість виробленої продукції, виконаних робіт, зроблених послуг в одиницю часу залежно від умов виробництва і організаційних, економічних, технічних, соціальних та інших факторів, що впливають на неї як глобально, так і локально.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу. Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції. [2]

Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств. Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо. [4]

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці.

Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньо-годинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завершають аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

Слід зазначити, що роль продуктивності у зростанні національного багатства сьогодні є загальновизнаною. У кожній країні, розвиненій чи такій, що розвивається, з ринковою або централізованою економікою головним джерелом економічного зростання є продуктивність праці та її підвищення. Вона вимагає постійного удосконалення економічної діяльності з урахуванням мінливих умов суспільства. [5]

Література:

1. Борщевский И.И., Трухов В.А. Производительность труда: методы анализа и прогнозирования. – Минск.: Наука и техника, 1988. – 141 с.

2. Бондаренко М.І., Євтушенко А.Г. Економіка праці. – Харків, 2002. – 293 с.

3. Васильєв Д.Ю. Производительность труда – важнейший фактор ускорения социально-экономического развития страны // Вестник ЛДУ. Серия 5. Вып.3 (№19). – 1988. –137 с.

4. Мазур В.В. Производительность труда: проблемы и решения. – Минск: Университет, 1989. – 152 с.

5. Методичні рекомендації щодо підвищення продуктивності праці в галузях економіки України. – Краматорськ, 2002. – 63 с.