Економічні науки /7.Бухгалтерський облік і аудит

Досій Т. І.

Львівська комерційна академія, Україна

Побудова обліку матеріальних витрат на підприємствах з виробництва мінеральних вод

Групування витрат виробництва за економічними елементами у системі фінансового обліку є єдиним і обов’язковим для усіх підприємств незалежно від їх галузевої належності та виду діяльності.

З метою контролю і аналізу витрат виробництва на підприємствах з виробництва мінеральних вод застосовується облік витрат на виробництво за статтями калькуляції, в розрізі яких обчислюється собівартість реалізованої продукції.

Щодо потреб управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, то витрати повинні відноситись до місць їх виникнення.

Отже, аналітичний облік виробничих витрат на підприємствах з виробництва мінеральних вод ведеться за елементами витрат, статтями калькуляції та центрами відповідальності.

З метою побудови належної системи фінансового та управлінського обліку витрат на виробництво необхідно, розуміння взаємозв’язку між економічними елементами та калькуляційними статтями, тобто порядку перегрупування елементів витрат у складові собівартості (статті витрат) [3, с. 229].

Витрати на виробництво можна умовно згрупувати так як зображено це на рис.1.

На підприємствах з виробництва мінеральних вод, значну частину у загальній сумі витрат становлять матеріальні витрати, що зумовлює підвищення вимог стосовно їх обліку та контролю.

Витрати на виробництво

Витрати технологічних матеріалів

Витрати на оплату праці

Витрати на засоби праці

Становлять речову основу готової продукції

Робітникам основного виробництва з відрахуваннями на соціальні заходи

Це такі витрати, які можна прямо віднести на рахунок 23 «Виробництво»

Рис. 1. Групування витрат на виробництво

Підсумок зазначених вище груп витрат буде характеризувати технологічну собівартість реалізованої продукції. Змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати разом з технологічними витратами утворюють виробничу собівартість продукції [4, с.18].

Побудова обліку матеріальних витрат та порядок їх включення в собівартість продукції та списання матеріалів на підприємствах з виробництва мінеральних вод не відповідає в достатній мірі потребам забезпечення керівництва підприємства інформацією стосовно матеріальних витрат з метою прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відпуск сировини та матеріалів на виробництво здійснюється за обліковими цінами, в якості яких виступають договірні ціни, тобто фактичні ціни їх придбання. Списання сировини та матеріалів на виробництво здійснюється за цінами перших за часом надходження партій матеріалів [2, с. 27].

В умовах невисокого рівня інфляції визначення фактичної собівартості витрачання матеріалів за методом FIFO є найбільш доцільним. Доцільність застосування цього методу обґрунтовується тим, що виробничі запаси, відпущені у виробництво, будуть оцінені за ціною нижчою, ніж запаси на складі, а їх залишки на кінець періоду будуть оцінені за найвищими цінами (цінами останньої партії). Перевагою методу FIFO є його простота, об’єктивність та забезпечення відображення у балансі суми виробничих запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Даний метод перешкоджає маніпулюванню даними в напрямку штучного завищення або заниження вартості запасів і, як наслідок – прибутком. Використання методу оцінки списання на виробництво виробничих запасів FIFO в сучасних умовах в найбільшій мірі відповідає такому принципу бухгалтерського обліку, як обачність, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і завищенню оцінки активів і доходів підприємства [1].

На нашу думку, відмова від планування цін на сировину і матеріали не є позитивною практикою в економічній роботі досліджуваних підприємств, тому що прогнозування ціни має особливе значення для прийняття управлінських рішень щодо заготівлі сировини та матеріалів, виходячи з їх вартості та ринкових умов.

Отже, використання вказаного методу оцінки на підприємствах з виробництва мінеральних вод обґрунтовується тим, що облік сировини та матеріалів ведеться не тільки за видами, але й за партіями надходження, що покращує в першу чергу контроль їх використання.

Література

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №9 – С. 3-8.

2. Бойчук А.А. Оцінка та облік запасів підприємства при їх надходженні на сучасному етапі розвитку бухгалтерського обліку // Матеріали міжнародної наукової конференції “Розвиток науки про бухгалтерський облік”. - Частина I. – Житомир: ЖІТІ. - 2000. - С. 24-27.

3. Бухгалтерський облік і прийняття рішень: Навч. посіб. / Смоленюк П.С, Бойчук А.А., Баран В.П. та ін. / За ред. Смоленюка П.С. - Хмельницький: НВП “Евріка” ТОВ, 2001. – 380 с.

4. Ластовецький В. Облік і контроль технологічний та виробничої собівартості. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004.- № 5. - С. 17-19.