Варварюк Я. О., Ясінська
В.М.
наук. керів. Удовенко В.В.
Буковинська державна фінансова академія, м.
Чернівці
Товарні
відносини Чернівецької області із закордонними партнерами
Здобуття
державної незалежності України започаткувало її фактичний вихід на світову
арену як суб’єкта міжнародних економічних відносин. Кардинальні зміни в
геополітичному становищі України та ситуаційні особливості сучасного стану
трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль
зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Незважаючи на те, що частка
нашої країни у світовій торгівлі незначна, для самої України значення
зовнішньоекономічної сфери є досить істотне. Оскільки торгівля залишається
важливим джерелом надходження інвестиційних товарів, а також відіграє велику
роль у постачанні населення України продовольством та різними товарами,
вивчення зовнішньої торгівлі України на сьогодні є досить актуальним.
Аналіз
особливостей розвитку зовнішньої торгівлі як України так і Чернівецької
області, зокрема, за останні роки поряд з певними позитивними змінами мають
місце і такі деструктивні процеси, як скорочення фізичних обсягів експорту та
імпорту багатьох видів продукції, відплив капіталу за кордон, переважно
сировинний характер збуту при подальшому витісненні з внутрішнього ринку
вітчизняної продукції [1].
Теоретичні і
практичні аспекти зовнішньої торгівлі України та її областей досліджувались в
роботах таких економісті: Редькіна В., Стеценка Ж., Мельника Т. та інших.
Нині в
зовнішньо торгівельних відносинах
Чернівецької області беруть участь в експорті та імпорті товарів майже 200
підприємств області. Частина з них завозить від закордонних замовників
сировину, а потім їм же продає вже готові речі, зроблені руками місцевої “дешевої робочої сили”.
За 2009 рік
зовнішньоторговельний обіг товарами області зменшився на 37,9 % проти 2008 року
і становив 224,2 мільйона доларів [2].
Обсяг
експорту товарів за 2009 рік знизився у порівнянні з 2008 роком на 28 %,
імпорту – на 46,5 %. За цей період у зовнішній торгівлі товарами області
склалося позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу товарами в розмірі
15,4 мільйона доларів.
Зовнішньоторговельні
операції з товарами буковинські суб’єкти господарювання здійснювали з
партнерами із 80 країн світу. Найбільші обсяги експортних поставок товарів за
2009 рік здійснювалися до Росії (18,9
%), Італії (15,6 %), Білорусі (13,8 %), Німеччини (10,8 %), Румунії (9,6 %). А у січні-лютому 2010 року область торгувала із такими основними
торговими партнерами, як: Молдова, Росія, Італія, Німеччина, Польща, Румунія,
Словаччина, Китай, Туреччина. При чому найбільше експортувала в Німеччину та
Румунію (2,65 млн. доларів), найменше – в Туреччину. Для порівняння, найбільше
було імпортовано з Китаю (1,87 млн. доларів), а найменше – з Молдови (0,28 млн.
доларів) [5].
Основу
товарної структури експорту у 2009 році становили поставки механічного
обладнання, механізмів (28,1 млн. грн.), текстилю та текстильних виробів (25,0
млн. грн.), деревини та виробів (19,3 млн. грн.), недорогоцінних металів та
виробів з них (15,1 млн. грн.), меблів (8,7 млн. грн.), продуктів
рослинного походження (7,8 млн. грн.), харчових продуктів (6,3 млн. грн.),
взуття (3,8 млн. грн.). Однак, порівняно з попереднім роком зменшилися
експортні поставки: механічного обладнання, машин та механізмів (на 45,5%),
недорогоцінних металів та виробів з них (на 48,9%), взуття (на 53%), а
збільшилися – продуктів рослинного походження (на 15,2 відсотка), меблів (на
9,3%), готових харчових продуктів (на 6,4%).
Що стосується
товарної структури імпорту, то її становили: текстиль та текстильні вироби
(31,7 млн. грн.), полімерні матеріали, пластмаси та каучук (12,4 млн. грн.),
транспортні засоби (12,1 млн. грн.), недорогоцінні метали та вироби з них (10,5
млн. грн.), продукція хімічної промисловості (9,5 млн. грн.), механічне
обладнання, механізми (7,4 млн. грн.), живі тварини, продукти тваринного
походження (3,2 млн. грн.), деревина та вироби (3,2 млн. грн.). Проте, в порівнянні з 2008 роком
найбільше знизився імпорт механічного обладнання, механізмів (на 70,7%),
металів і виробів з них (на 64,5%), транспортних засобів (на 55,4%), живих
тварин, продуктів тваринного походження (на 58,2%) [4].
Отже,
головним завданням в майбутньому є продовжувати збільшувати експортний потенціал України, в тому числі області,
що можливо за умови раціональної гармонізації законодавства, політичної
стабільності, технологічного розвитку, підвищення ефективності промислового
виробництва шляхом покращення якості продукції, дослідження динаміки та
структури попиту, порівняння цін на товари з цінами конкурентних компаній,
удосконалення функціонування митниці та надання консультацій суб’єктам
зовнішньоекономічної діяльності, продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних,
коопераційних, надходжень іноземних інвестицій, створення спільних підприємств,
підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення
міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення
відповідних галузевих угод.
Література:
1.
Редькіна В. А. Зовнішньоторговельна політика держави та теорія міжнародної
торгівлі // Економіка та держава. — 2009. — №1. — с. 53-55.
2.
Стеценко Ж. Д. Формування експортного потенціалу в Україні // Економіка та
держава. — 2009. — №7. — с. 22-24.
3. http://www.oblstat.cv.ukrtel.net/povidom.htm