КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕТОДИ ЇХ ОЦІНКИ

Ринкові реформи в Україні передбачають перебудову економіки шляхом становлення і розвитку конкурентного середовища. Це може бути досягнуто за умови розвитку підприємств, посиленні їхньої конкурентоспроможності. Сьогодні проблеми управління конкурентоспроможністю підприємства привертають все більшу увагу керівництва підприємств, оскільки обсяги реалізації товарів безпосередньо залежать від їх конкурентоспроможності. Для того, щоб зберегти і зміцнити свої позиції на ринку, підприємству необхідно не лише підтримувати високу конкурентоспроможність, але й постійно її підвищувати. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як одне з найважливіших стратегічних завдань, а фінансовий стан і особливо фінансову стійкість підприємств - як засіб управління конкурентоспроможністю підприємства на перспективу.

У системі стратегічного управління діяльністю підприємств особлива увага приділяється конкурентним силам, які діють на ринку. Метою ефективного стратегічного управління підприємством є забезпечення протидії конкурентним силам і впливу підприємства на ці сили для того, щоб отримати свободу дій на ринку. Тому оцінка конкурентоспроможності підприємства сьогодні є найважливішою.

Дослідженнями в галузі вивчення конкурентоспроможності підприємства займалися такі науковці, як М.Портер, А.Мазаракі, І.Смолін, Р.Фатхутдимов [1-4] та інші. Проте в працях згаданих науковців недостатньо уваги приділяється питанням оцінки конкурентоспроможності підприємств, зокрема торговельних.

Мета нашого дослідження полягала в обґрунтуванні та застосуванні на практиці методів оцінки конкурентоспроможності торговельних підприємств, що дасть змогу при комплексному використанні отримати їх більш точну оцінку.

Конкурентоспроможність торговельного підприємства - це відносна характеристика, яка виражає відмінності розвитку цього підприємства від розвитку конкурентних підприємств за ступенем задоволення своїми товарами, потреб людей і за ефективністю господарської діяльності. Конкурентоспроможність характеризує можливості і динаміку пристосування торговельного підприємства до умов ринкової конкуренції. Необхідно зазначити, що конкурентоспроможність підприємства залежить від таких чинників, як:

- місткість ринку;

- легкість доступу на ринок;

- конкурентоспроможність галузі;

- можливість технічних новин в галузі;

- однорідність ринку;

- конкурентоспроможність регіону і країни [4, с.32].

Більшість науковців, спираючись на свій досвід та дослідження діяльності вітчизняних підприємств, для оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства передбачають проведення таких заходів, як визначення кола підприємств-конкурентів, збір інформації про діяльність підприємств-конкурентів, формування системи оцінюючих показників, обробка інформації та отримання узагальнюючої оцінки стану конкурентоспроможності.

Оцінка конкурентоспроможності торговельного підприємства може проводитися за різними методами. Сьогодні основними з них виступають такі:

Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недоліків підприємства за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки). За кожним з показників, що порівнюються, визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях. Водночас підприємство, яке оцінюється, порівнюється лише з одним підприємством-конкурентом. Проте не завжди можна отримати необхідні дані для цієї оцінки.

Метод рангів. Він визначає загальні положення, сильні та слабкі сторони підприємства, що оцінюється, у боротьбі з конкурентами. Застосування цього методу ґрунтується на визначенні місця підприємств конкурентів за кожним об'єктом оцінки шляхом ранжування досягнених значень показників. Проведення такої роботи дозволяє визначити, за якими порівняльними критеріями оцінки підприємство випереджає конкурентів, а за якими відстає (кількісна оцінка відставання в цьому разі не проводиться). Перевагою цього методу є його простота, можливість застосування для оцінок як кількісних, так і якісних показників. Азом з тим цей метод дає тільки посередній результат, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища підприємства в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів (за критерієм максимуму набраних балів). Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, а й оцінити ступінь його наближення до найбільш конкурентоспроможного підприємства. Цей метод застосовується в разі відсутності необхідної інформації про конкурентів.

Метод «еталону» (графічний метод) використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків підприємства. Для застосування методу необхідно:

- визначити напрямки оцінки конкурентоспроможності;

- встановити максимальну кількість балів оцінювання, однакову за кожним напрямком;

- визначити кількість балів, набраних підприємством, що оцінюється, порівняно з еталонним значенням;

- здійснити побудову графічної ілюстрації стану

конкурентоспроможності підприємства.

Цей метод може застосовуватися не лише для оцінки конкурентоспроможності підприємства щодо фактичних конкурентів, а й для порівняння з еталонним станом (ідеальною моделлю) функціонування підприємства.

На мою думку, для оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства доцільно використовувати всі вищезгадані методи. Адже при комплексному їх використанні ми отримаємо більш точну оцінку конкурентоспроможності цього торговельного підприємства. Зокрема, на етапі оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства за допомогою методу рангів ми виявляємо найбільш конкурентоспроможні підприємства (в таких галузях, як торгівля та ресторанне господарство). Далі, з допомогою методу балів, визначаємо основних конкурентів та місце в конкурентній боротьбі підприємства, що оцінюється. Визначаємо ступінь його наближеності до найбільш конкурентоспроможного підприємства. Після цього, методом різниць, встановлюємо позицію оцінюваного підприємства та кількісний розрив у досягнутих значеннях з його основним конкурентом. Завершальним є метод „еталону", з допомогою якого ми ілюструємо стан конкурентоспроможності підприємства на досліджуваному регіональному ринку.

Отже, з допомогою методів оцінки конкурентоспроможності торговельного підприємства ми зможемо визначити сильні та слабкі сторони підприємства щодо основних конкурентів, спрогнозувати можливі варіанти розвитку ситуації; розробити відповідні стратегії посилення позитивних тенденцій та ослаблення негативних.

Список використаних джерел:

1.Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. с англ. — К.: Методика аналізу галузей і діяльність конкурентів, 1998.

2.Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. - К. Хрещатик, 1999. - 65-76 с.

3.Смолін І., Лещук Н. Стратегія розвитку торговельного підприємства в ринкових умовах: Навч. посібник. - К., 1999р.

Фатхутдимов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. - М.: Маркетинг, 2002.

4.Пастернак-Таранушенко Г. Конкурента: Курс лекций и практических на русском и украинском язиках / Г.Пастернак-Таранушенко, В.Рожок.-К.:ЦУЛ, 2002,- 322 с.