Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Манюк А.М.

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Транскордонне співробітництво України та Польщі – «через партнерство до майбутнього»

Велике значення в міжнародних економічних відносинах має транскордонна співпраця як особлива сфера зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій. Місце транскордонного співробітництва (ТКС) в регіональному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсів прикордонних регіонів.

Проблемами дослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні займаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАН України (м. Львів) та інші. Наукові дослідження цих проблем здійснюють багато науковців: Будкін В.[1], Засадко В.В.[4], Мікула Н.[2], Мітряєва С.[3], Студенніков І.[5] та інші.

Транскордонне співробітництво прикордонних областей України і сусідніх країн умовно можна розділити на два "напрямки" [5]:

1) ТКС, що відбувається на кордоні України з країнами-членами ЄС;

2) ТКС уздовж кордонів колишніх радянських республік, зокрема Росії, Білорусі й Молдови.

Враховуючи те, що для України міжнародне міжрегіональне співробітництво є винятково ефективним напрямком європейської інтеграції та важливим чинником економічного розвитку, триває робота щодо розширення географії співробітництва області з регіонами іноземних держав. Зокрема, здійснюється активна співпраця з воєводствами Республіки Польща, однак існує низка факторів, що перешкоджають цьому процесу, зокрема:

1. Організація режиму перетину кордону, тобто кількість прикордонних пунктів пропуску, наявність і довжина черг, умови перебування у них, складність і тривалість оформлення митних процедур, суб’єктивне ставлення працівників прикордонної та митної служб, умови очікування у черзі (інфраструктура черги). Наявна мережа пунктів пропуску не задовольняє потреби держави у розвитку міжнародних зв’язків, не забезпечує швидкого перетинання державного кордону особами і переміщення через нього вантажів, шкодить міжнародному іміджу держави, стримує зростання обсягів транзитних перевезень її територією, створює передумови для незаконного перетину державного кордону і переміщення контрабандних товарів поза пунктами пропуску, спричиняє значні економічні втрати на державному і місцевому рівнях, уповільнює розвиток прикордонних територій та в цілому інтеграцію України до ЄС. [4]

Також недосконала інфраструктура пунктів пропуску призводить до переорієнтації транзитних транспортних і пасажирських потоків на території суміжних держав, і як наслідок - до зменшення надходжень до держбюджету та уповільнення розвитку прикордонних регіонів. Дане питання ще й актуальне з огляду на обсяги пасажиро-транспортних потоків та очікуване їх зростання у зв’язку з реалізацією  наданих  УЄФА  державних  гарантій і належної підготовки та  проведення  в  Україні  фінальної  частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

2.  Недостатня розвиненість транспортної мережі, тобто не має можливості швидкої і безперешкодної доставки людей і товарів з однієї країни в іншу у межах прикордоння: автобусні маршрути, залізничне сполучення, мала авіація тощо. Оскільки наявна транспортна інфраструктура, зокрема, дороги, вимагає покращення показників щільності її мережі та якості. [4]

3. Ускладненість, дороговизна і тривалість процедур оформлення віз та отримання закордонних паспортів, включаючи наявність черг у консульствах і посольствах, ставлення працівників консульських установ до бажаючих отримати візи, складність і частоту отримання (заміни) закордонних паспортів тощо. Разом з тим, висока вартість шенгенських віз  і жорстка система в’їзду призводить до скорочення транскордонної міграції. Значне зменшення кількості виданих віз відбулось за рахунок  зменшення кількості поданих заяв (складність аплікаційних вимог: необхідність наявності листа-запрошення; резервування  номера в готелі тощо) на отримання візи.

4. Корупція у суміжних з ТКС сферах щодо отримання закордонних паспортів і віз, переміщення товарів через митний кордон України, система дозвільних процедур, діяльність контролюючих органів та  самоврядних інституцій.

5. Не якісна і не досконала система законодавчого (нормативно-правового) регулювання ТКС та умов підприємницької діяльності у дотичних із ним сферах (включаючи акцизи на основні групи товарів човникової і контрабандної торгівлі (алкоголь, тютюн тощо), антимонопольне законодавство, митно-тарифні і нетарифні обмеження, мінімальну заробітну плату, міграційне законодавство, рівень централізації влади тощо).

6. Узгоджена економічна політика уряду та спільні міждержавні ініціативи і проекти (наприклад – Євро-2012), регіональну політику та взаємодію центру з регіонами (погодження службових відряджень, обмеження на виїзди урядовців за кордон), а також взаємодію влади і бізнесу (тиск на підприємців, високі фіскальні і трансакційні витрати тощо).

7.  Рівень інформаційного забезпечення населення про можливості, пріоритети та перспективи використання засобів ТКС у своїй професійній та побутовій діяльності, включаючи інтенсивність висвітлення проблем транскордонного співробітництва в засобах масової інформації регіону.

8. Компетентність місцевих урядовців та працівників спеціалізованих вітчизняних міністерств і відомств (МЗС, Мінекономіки, Мінрегіонбуду) у питаннях ТКС, здатність ефективно використовувати його можливості та інструменти для розвитку регіонів і вирішення нагальних проблем місцевих громад.

9. Слабкість інституційної бази регіонального розвитку, яка у прикордонних регіонах має відігравати роль одного з рушіїв ТКС, а також підготовка кадрів для системи ТКС.

10. Мізерний рівень фінансової підтримки спільних транскордонних проектів як з боку уряду, так і з боку місцевих органів влади (за винятком облаштування прикордонної інфраструктури);

Аналізуючи вищеописані чинники, варто звернути увагу на те, що дана ситуація спричиняє до ігнорування вказаних проблем відповідними інституціями, у тому числі - владними, що обмежує можливість  розвитку ТКС. Внаслідок чого створюються перешкоди євроінтеграції України, а також загрози зниження ефективності ТКС; посилення відсталості прикордонних регіонів; сповільнення темпів  економічного зростання, темпів структурних зрушень, які відбуваються у процесі трансформації; зниження інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності транскордонних територій. [4]

Участь України у процесах ТКС з країнами-сусідами – новими членами ЄС врешті-решт сприятиме залученню до міжрегіонального європейського співробітництва інших територій держави. Прикордонні регіони на разі виконують функції територій, на яких відбувається адаптація національних стандартів і норм до загальноєвропейських вимог. [3, с. 447]

Отже, з метою інтенсифікації ТКС регіонів України, органам державного управління доцільно вжити низку заходів, спрямованих на стимулювання позитивного та нівелювання негативного впливу факторів розвитку ТКС між Україною та Польщею, а саме:

1. Підвищити ефективність використання транзитного потенціалу прикордонних областей України, що межують із Польщею через впровадження сучасних методів організації, спільного із регіонами Польщі, контролю в пунктах пропуску, оптимізацію кількості контрольних служб, організацію роботи за принципом “єдиного офісу”, “зеленого коридору” та розширення модернізацію швидкісних та об’їзних доріг, залізничних колій.

2. Ліквідувати та мінімізувати негативний вплив міграційно-візової політики ЄС по відношенню до суб’єктів ТКС України та Польщі:

- сприяти виробленню консолідованої позиції Польщі та України щодо запровадження єдиної  форми місцевого прикордонного руху;

- здійснити інформаційну кампанію щодо роз’яснення прав жителям територій, на які поширюються угоди про малий прикордонний рух;

- сприяти впровадженню в дію Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС;

- активізувати діалог між МЗС України і МЗС Польщі щодо вдосконалення роботи консульських установ в Україні;

- підвищити ефективність роботи МЗС та дипломатичного корпусу України у напрямі надання ТКС особливого статусу в політиці партнерства України з ЄС, зокрема з Польщею. [4]

3. Розширити повноваження місцевих органів влади та місцевого самоврядування, надати їм більше самостійності у вирішенні спільних з регіонами Польщі завдань регіонального та місцевого розвитку (зокрема, це стосується формування місцевих бюджетів та їх використання) та включити відповідні доповнення у проект закону про внесення змін до Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

4.  Удосконалити інформаційну підтримку транскордонних програм:

- для підвищення ефективності реалізації транскордонних проектів на офіційних веб-сторінках обласних, районних, міських державних адміністрацій розмістити перелік та умови відповідних програм технічної допомоги ЄС, інформацію про заходи Twinning та TAIEX, а також власну регіональну стратегію розвитку ТКС;

- через мережу дипломатичних і консульських установ України в країнах-сусідах поширювати інформацію про проекти в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства з метою пошуку партнерів. [4]

6.  Збільшити кількість спеціалістів з питань ТКС та залучення коштів міжнародної технічної допомоги зі знанням іноземних мов (однієї з офіційних мов ЄС), з обов’язковою їх участю у заходах Twinning та TAIEX.

Таким чином, шляхом нівелювання факторів негативного впливу на розвиток ТКС між Україною та Польщею зміцниться конкурентоспроможність українських територій на кордоні з Польщею; розпочнеться будівництво пунктів перетину кордону та відповідної інфраструктури; укладатимуться нові транскордонні угоди; координуватиметься соціально-економічний та екологічний розвиток прикордонних регіонів; гармонізується законодавство України у сфері ТКС з європейським законодавством.

Список використаної літератури

1. Будкін В. Сутнісні характеристики та форми ТКС // Економіка України. – 2008. – №12. – с. 52 – 63;

2. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 395 с.;

3. Мітряєва С., Торпоі Й. Вплив розширення ЄС на ТКС України з центральноєвропейськими сусідами // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. - 2006. – с. 438 – 449;

4. Засадко В.В. Чинники розвитку транскордонного співробітництва регіону [Електронний ресурс] / В.В. Засадко // Національний інститут стратегічних досліджень – Режим доступу: niss.lviv.ua/analytics;

5. Студенніков І. ТКС як дзеркало регіональної політики в Україні [Електронний ресурс] / І. Студенніков // Центр регіональних досліджень – Режим доступу: www.crs.org.ua;

6. Офіційний сайт «Програма транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» на 2007-2013 роки» – http://www.pl-by-ua.eu/ua