Совгіра С.В., Гончаренко Г.Є., Лаврик О.Д.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН СЕЛИТЕБНИХ ЛАНДШАФТІВ БАСЕЙНУ РІЧКИ КОДИМИ

Сучасні селитебні ландшафти басейну річки Кодими сформувалися під впливом таких чинників, як історико-географічні особливості заселення та господарського освоєння краю, унікального економіко-географічного положення, що зумовило розвиток тут транспортних, торговельно-розподільчих центрів, своєрідний тип народно-господарського комплексу.

Сільські поселення Кодимського, Балтського, Первомайського районів розміщені здебільшого річковою долиною та балками. Середня відстань між ними становить 4,8 км. Мережа міських поселень рідка - 15 поселень на 10 тис. км² території. Більша частина міст належить до категорії малих (населення до 50 тис. чол.) [1].

Міста Кодима, Балта, Криве Озеро, Первомайськ виконують транспортні, транспортно-промислові функції. Автомобільний транспорт обслуговує значну частину перевезень вантажів і пасажиропотоків. Переважають міські й приміські перевезення, частка яких перевищує 90% загального обсягу. Головна автомагістраль: Одеса - Любашівка - Київ. Залізничний транспорт має розвинуту мережу залізниць, важливими є магістралі: Одеса - Балта - Херсон - Київ, Одеса - Жмеринка - Київ, Одеса - Помічна - Знам’янка. Територією басейну проходить газопровід: Єланець - Ананьїв - Богородчани та Шебелинка - Дніпропетровськ - Одеса. Басейн річки перетинає міжнародна лінія електропередач напругою 750 кВт (ЛЕП - 750) Південноукраїнськ - Дністровськ (Молдова) - Ісакча (Румунія).

У комплексі соціально-економічних чинників, які впливають на екологічний стан та продуктивність селитебних ландшафтів, варто відзначити високий рівень рекреаційно-промислового розвитку досліджуваного регіону, а також його спеціалізацію на екологічно небезпечних і шкідливих промислових виробництвах.

У найбільш узагальненому вигляді рекреаційний комплекс - це система різноманітних об’єктів - санаторіїв, будинків та баз відпочинку, туристичних закладів, пляжів, які забезпечують масовий відпочинок населення. В басейні річки Кодими рекреаційну функцію виконує приміська зона, яка має важливе значення: 1) санітарно-захисне - екологічний захист населених пунктів за рахунок зелених насаджень, утилізація твердих відходів міського господарства; 2) постачання населених пунктів водою, сільськогосподарською продукцією, місцевими будівельними матеріалами; 3) інженерно-технічне й інфраструктурне забезпечення населених пунктів енергетичними та комунікаційними системами й комплексами, у тому числі водозабірними та постачально-розподільчими; 4) транспортно-розподільчі-транспортні мережі й вузли, перевантажувальні й сортувальні комплекси; 5) розвантажувальні - у приміську зону виносять екологічно-небезпечні підприємства та виробництва; 6) розселенські функції - у передмістях виникають міста - супутники, дачні селища; 7) рекреаційні функції - у приміській зоні формують ділянки короткочасного та тривалого відпочинку.

Рекреаційна зона також потребує більш раціонального використання, організації та упорядкування всіх форм відпочинку і оздоровлення населення. Особливо значним є забруднення селитебних ландшафтів міст (Кодима, Балта, Первомайськ). Від їх промислових та побутово-комунальних стоків страждають Південний Буг та його притоки. Значні масиви земель відчужуються для забудови.

Серед екологічних проблем особливе місце займає забруднення атмосферного повітря. Основним чинником забруднення досліджуваної території залишається автомобільний транспорт, частка якого становить 60,7% - 82,7% загальних викидів забруднюючих речовин. Від стаціонарних джерел надійшло 34% забруднень.

Обстеження проб на рівні забруднення атмосферного повітря басейну річки, що протікає у Миколаївській області показало, що в міських поселеннях з 2103 досліджених проб 10,8% - перевищували гранично-допустимі концентрації (ГДК) на вміст шкідливих домішок, що негативно впливають на ландшафтні екосистеми, в тому числі на вміст пилу з 395 проб - 10,9%, окису азоту з 535 проб - 14,8%, окису вуглецю з 258 проб - 27,9%, сірчистого газу з 389 - 4,4%, з 602 проб, проведених у сільській місцевості лише дві перевищували ГДК на вміст пилу [3, c.5].

45,8% сумарних обсягів забруднюючих речовин надійшла у повітря від автомобілів, що перебували у приватній власності населення. У складі викинутих забруднюючих речовин (44,2%) метану, 21,2% - оксиду вуглецю, 10,6% речовин у вигляді суспендованих твердих часток, 11,2% сполук азоту, 6,5% діоксиду та інших сполук сірки, 5,7% неметанових летких органічних сполук, 0,6% металів та їх сполук [3, с.12].

Головне місце у структурі поверхневих вод займають ріки, особливістю яких є маловодність та пересихання і літній сезон. У водокористуванні значна роль відводиться підземним водам, забезпеченість якими різко відрізняється у розрізі адміністративних районів та ландшафтних зон (у 5-10 разів). Поверхневі води відзначає велика забрудненість, що негативно позначається на екологічному стані сільськогосподарських ландшафтів в цілому.

Проблема екологічного стану водно-ресурсного потенціалу в регіоні залишається актуальною. У використанні води на побутово-питні, промислові потреби та сільськогосподарське водопостачання спостерігається його зменшення у зв’язку загальним зниженням виробництва у галузях народного господарства, лімітованою подачею електроенергії до водозабірних споруд та споживачів [3, c.34].

Комунальне господарство використало 25% загального водокористування, сільське господарство - 23%, у тому числі на сільськогосподарське водопостачання - 6% [3]. 68% забруднених стоків потрапило у поверхневі водойми внаслідок недостатнього очищення зворотних вод на очисних спорудах. Решта надійшла у водойми без будь-якого очищення.

Забір води з природних об’єктів по Балтському району складає 1,0 млн. м³, що в розрахунках на одну особу складає 22 м³ [3, с.36]. Використання свіжої води на побутово-питні потреби по Балтському району складає 0,5 млн. м³, що в розрахунках на одну особу складає 11 м³ [3, с.42]. Використання свіжої води на виробничі потреби складає 0,5 млн. м³ [3, с. 44]. Частина оборотної та послідовно використаної води в загальному обсязі використання води на виробничі потреби - 90% [3, с.48].

У районі дослідження не спостерігається водовідведення у поверхневі водні об’єкти та скидання забруднених зворотних вод [3, с.52]. Потужність очисних споруд - 2,2 ,5 млн. м³ [3, с.58].

Останнім часом гостро визначилися проблеми водопостачання і водовідведення в сільських населених пунктах. Тільки 42,3% забезпечені централізованим водопостачанням. Каналізацією забезпечені лише 32 населені пункти регіону, з них 18 - сільські.

При транспортуванні води до споживачів відбувається витік води внаслідок несправності труб водопровідної мережі, її обладнання, а також аварій на мережах.

Аварійний та важкий стан мереж водопроводу і каналізації, очисних споруд, застарілість та недосконалість технологій виробництва води, відсутність централізованого управління цією галуззю суттєво впливають на екологічний стан території.

Нами проводився хіміко-аналітичний контроль якості водних ресурсів. Перевищення гранично-допустимих концентрацій нафтопродуктів становило 179 випадків, нітритів - 27, фенолів - 40, сірководню - 7, кисню - 16, амонійного азоту - 4 та поверхнево активних речовин - 3 випадки [3, с.11].

В результаті проведеного аналізу екологічного стану ландшафтних комплексів встановлено, що головними причинами трансформації ландшафтних екосистем басейну річки Кодими є досить тривалий і високий ступінь господарського освоєння території, високий рівень розораності земель, низька культура господарської діяльності, незадовільні структура та технології виробництва, що інтенсивно забруднюють природне середовище.

Отже, екологічна ситуація в досліджуваному регіоні залишається напруженою, а басейн річки можна охарактеризувати як умовно-чистий. Для покращення даної ситуації необхідно докласти максимальних зусиль для ефективного використання природних ресурсів, здійснювати комплекс заходів щодо їх відновлення, запроваджувати новітні маловідходні та безвідходні, ресурсо- та енергозберігаючі технології, устаткування та методи діяльності, які неспроможні впливати на ландшафтні екосистеми, проводити заходи щодо попередження негативного впливу діяльності на стан довкілля, здійснювати виробничу діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів природокористування.

Література:

1. Гончаренко Г. Є. Трансформація ландшафтних екосистем річкових долин Центрального Побужжя: монографія / Г. Є. Гончаренко, С. В. Совгіра, О. Д. Лаврик, В. Г. Гончаренко. – К.: Наук. світ, 2009. – 329 с.

2. Довкілля Миколаївщини у 2005 році: аналітична доповідь / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики у Миколаївській області. – Миколаїв, 2006. – 27 с.

3. Довкілля Одещини: статистичний збірник / Державний комітет статистики України, Головне управління статистики в Одеській області. – Одеса, 2006. – 119 с.