Крищенко Д.В.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

Конкурентні переваги галузей української економіки

Майкл Портер, один з гуру стратегічного менеджменту, автор бест-селлера “Конкурентоспроможність народів” окремо наголошував, що конкурентні переваги мають бути сталими. Інший відомий фахівець із стратегічного менеджменту Дж.Барні вважав, що метою будь-якої стратегії є створення конкурентних переваг. Зокрема, з метою створення конкурентних переваг та вищих за середніх економічних прибутків така стратегія має нейтралізовати загрози навколишнього середовища та використати сприятливі економічні нагоди та сильні сторони одночасно уникаючи сталості слабких сторін¹.

Табл.1. Сектори української економіки, визнані конкурентоспроможними фахівцями міжнародних організацій².

Bizpro	ОЕСР	Німецький інститут глобальної економіки
Меблі, Текстиль, Будівельні матеріали, Туризм, Харчова промисловість, Інформаційні технології	Харчова промисловість, Фармацевтика, Інформаційні технології, Туризм, Лісоматеріали, Шкіряні вироби	Харчова промисловість, Шкіряні вироби, Хімікати, Скло, кераміка, Машинобудування, Лісоматеріали, Меблі

Деякі іноземні інвестори впевнені, що “Україна пропонує величезні сприятливі нагоди для компаній, які є динімічними та хочуть швидко пристосуватись до мінливих політичних та економічних умов. Україна має переваги дешевшої у порівнянні з Польщею робочої сили, і, тому що не є країною ЄС, інвестори відчувають, що трудові витрати будуть зростати повільнішими темпами. Київ знаходиться лише в двох годинах часової різниці від Мюнхену та Парижу” ³.

“Україна – це хлібний кошик Європи багатий корисними копалинами, має освічену робочу силу та відносно добре розвинуту інфраструктуру” ³. Україна знаходиться на кордоні нової розширеної Європи і таким чином забезпечує ідеальну платформу для експорту³.

Цей ринок “розширеної Європи” загалом більше привабливий для українських експортерів ніж він був у випадку з країнами-кандидатами на входження до ЄС внаслідок низчих тарифних та нетарифних барьєрів у зовнішній торгівлі⁴.

По-перше, у сільськогосподарському секторі інвестори вже займаються постачанням таких складових як насіння та добрива до професійних фермерів, харчової промисловості та товарного експорту. Більше приватизації необхідно у цьому секторі і коли українці матимуть змогу купляти землю, сектор розвиватиметься дуже швидкими темпами³.

Серед проблем, з якими зіштовхуються українські фермери є наступні: високі ставки кредитів, нестача субсидій, конкурентноспоможність імпорту, нестача фінансів на пальне, машини тощо⁶. Але головною проблемою сектору зазвичай називають нестачу фінансів⁷. Проте, незважаючи на скорочення субсидій, сільське господарство у 2009 році стало єдиною галуззю, що показала суттєве зростання обсягів свого виробництва⁸.

Врожай слугує для українських фермерів заставою для кредитів. Одночасно їх закордонні колеги та конкуренти сплачують за кредити за значно нижчими процентними ставками. Більш того, ЄС щорічно субсідує своїх фермерів на 54 млрд. євро, а США – на 25 млрд. дол. США. Приблизно 70% від загального обсягу сільськогосподарської продукції виращено індивідуальними фермерами, більшість яких не використовує технічно та науково прогресивне обладнання та не виробляє продуктів, що підходили б для експорту до ЄС⁹. У 2005 році Україна мала у 50 разів менше індивідуальних фермерів, ніж Польща. Більш того, лише 66% з цих фермерів мали трактори та 39% мали автомобілі. При цьому обсяги експорту сільгосппродукції з 2000 по 2008 рік зросли з 1585 до 11334 млн. дол. США. Величезний потенціал українського сільського господарства все ще не використаний⁷. Україна має третину пахотних земель Європи і 27% чорнозему планети. Але однією з основних проблем українського сільського господарства є нераціональне використання землі. Інша важлива проблема – це падіння продуктивності землі внаслідок обробки землі⁹.

70% інвестиційних фондів українських селян складаються з їх власних ресурсів. До того ж, більшість цих фондів формуються за рахунок амортизації.

Тепер підсумуємо наші знаходження щодо ресурсів українського сільського господарства.

Табл.2. Ресурси українських фермерів та потенціал як сильні та слабкі сторони організації (методологія запозичена від Дж.Барні (2002:159)¹).

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу; Бренд; Транспорт; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти.	Ні	Ні	Ні	-	Слабкість
Канали дистриб'юції; Джерела технологічного розвитку (якщо є); Продукта/Процесу вибір; Якість; Виробництво.	Так	Ні	Ні	Так	Сила
Розташування (чорнозем); Потенціал (степ, гори, ліси, тощо).	Так	Так	Так	Так	Сила та стала характерна компетенція

Як бачимо, українські фермери мають деякі стабільні та обгрунтовані характерні компетенції. За певних обставин Україна має всі можливості для розвитку сільського господарства та перетворення його на ефективний експортний сектор, який може гарантувати так звану “харчову безпеку” нашої країни. Необхідними умовами є приватна власність на землю, новий механізм кредитного фінансування українських фермерів, захист національного сільського господарства відпвідно до стандартів ВТО, легший лізинг сільськогосподарських машин, створення дистриб΄ютерської мережі (сільськогосподарські біржи), соціальний розвиток українського села. Якщо ці заходи будуть реалізовані, країна може досягнути:

- збільшення сільськогосподарської продукції на 40-50%;

- споживання їжи у розрахунку на душу населення до рівня провідних країн Східної Європи;

- збільшення експорту сільськогосподарської продукції до рівня вдвічи більшого ніж зараз впродовж десяти років;

- зиеншення частки сировини в експорті сільськогосподарської продукції;

- зростання середньої зарплати у сільському господарстві до рівня середньої зарплати в українській економіці;

- покращення демографічної ситуації у країні⁷.

Таким чином, Україна може відігравати роль великого експортеру круп та взмозі стати експортером м΄яса, молока та цукру до інших країн⁹.

У той же час українська харчова промисловість вже пристосувалась до умов ринкової економіки і після 1999 року до початку кризи 2009 року мала стальне зростання обсягів продукції. Головними причинами такого зростання були краща конкурентоспроможність української харчової продукції (внаслідок кращої якості) та девальвація української валюти. Вага експорту української продукції до країн СНД впродовж останніх декількох років зменшилась, а вага експорту в інші країни значно збільшилась. Таким чином, галузь стала привабливою і отримала левову долю прямих іноземних інвестицій. У той же час, досягнення міжнародних стандартів якості ISO, адаптація до законодавчих вимог ЄС є одним з основних завдань для галузі⁹.

Тепер підсумуємо наші знаходження щодо ресурсів української харчової промисловості.

Табл. 3. Ресурси та потенціал української харчової промисловості як сильні та слабкі сторони організації.

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу; Транспорт; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти.	Ні	Ні	Ні	-	Слабкість
Бренд; Канали дистриб'юції; Джерела технологічного розвитку (якщо є); Продукта/Процесу вибір; Якість; Виробництво; Ємність (потенціал).	Так	Ні	Ні	Так	Сила
Розташування	Так	Так	Так	Так	Сила та стала характер-на компе-тенція

Як ми бачимо, українська харчова промисловість також має одну стабільну та обгрунтовану характерну компетенцію. Ємність внутрішнього ринку складає 48 млн. людей і є також можливість експортувати продукцію української харчової промисловості у сусідні країни. У той же час наступні заходи мають бути вжиті: реструктуризація та скорочення спиртної та цукрової галузей; подальша приватизація алкогольного виробництва; впровадження нового обладнаня з метою зменшення виробничих витрат та покращення якості; кращий маркетинг на внутрішньому та зовнішніх ринках; досягнення міжнародних стандартів якості ISO та адаптація до законодавчих вимог ринку ЄС; заохочення з боку держави експортної діяльності українських виробників харчових продуктів⁷.

По-друге, інвестиційно привабливим є вертикально інтегрований бізнес в будівельній галузі, починаючи від матеріалів до магазинів “зроби сам”. Магазини атрибутів хатньої декорації та меблів є привабливими для інвестицій, тому що українці вимагають якості та доступних меблів, що виробляються в країні².

Після певного попереднього скорочення будівництва, починаючи з 2000 року до початку кризи спостерігалося поступове зростання. Проте, потреба у новому житлі в Україні все ще дуже велика. Якість житла у сільській місцевості України значно нижча ніж у міській. Єдиним джерелом фінансування капітального ремонту нерухомості в Україні залишається державний бюджет, але кількість таких капітальних ремонтів постійно скорочувалась і старі споруди прийшли до неналежного стану значно швидше ніж могло бути. Українська будівельна промисловість вже приваблива для іноземних інвесторів.

Табл. 4. Ресурси та потенціал української будівельної галузі як сильні та слабкі сторони організації.

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу; Джерела технологічного розвитку (якщо є).	Ні	Ні	Ні	-	Слабкість
Транспорт; Бренд; Канали дистриб΄юції; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти; Продукту/Процесу вибір; Якість; Виробництво; Розташування; Ємність (потенціал).	Так	Ні	Ні	Так	Сила

Таким чином, можна побачити, що українське житлове будівництво не має ніяких стабільних та обгрунтованих характерних компетенцій і на сьогодні, скоріш, лише використовує переваги від високого попиту на свою продукцію на місцевому ринку, використовуючи свої сильні сторони.

Внутрішній ринок меблів також знаходиться у стадії швидкого розвитку. Лише в Києві більш ніж 100 фірм працюють у цьому секторі. Іноземні учасники спільних підприємств у цьому випадку спочатку показують українським виробникам зразки меблів у своїх та інших іноземних країнах. Зараз більше і більше іноземних та спільних підприємств-виробників меблів з΄являються в Україні. Вітчизняні інвестори також діють активно на цьому ринку. Українські виробники мають значну цінову перевагу на внутрішньому ринку у порівнянні з іноземними експортерами¹². Ця ситуація відбувалась не лише у секторі офісних меблів, але й у меблях для осель.

Табл. 5. Ресурси та потенціал української меблевої галузі як сильні та слабкі сторони організації.

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу.	Ні	Ні	Ні	-	Слабкість
Джерела технологічного розвитку (якщо є); Транспорт; Бренд; Канали дистриб΄юції; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти; Якість; Розташування; Ємність.	Так	Ні	Ні	Так	Сила
Продукту/Процесу вибір; Виробництво.	Так	Так	Так	Так	Сила та стала характер-на компе-тенція

Як можна побачити, українська меблева промисловість також має стабільні та обгрунтовані характерні компетенції.

Широкий вибір різноманітних сортів деревини разом з відносно дешевої робочою силою створює конкурентні переваги у собівартості та асортименті продукції.

По-третє і в останніх, розглянемо сектор легкої промисловості та виробництво високотехнологічної продукції.

У 2005 році більше ніж 4,6 тисяч українських підприємств працювало у легкій промисловості, зокрема, приблизно 800 великих та середніх компаній. Ця галузь в Україні має повний цикл виробництва і, таким чином, її підприємства технологічно пов΄язані. 98% цих компаній є приватними. Виробничій потенціал достатній для задоволення внутрішнього попиту та, навіть, для експорту товарів за кордон. Але у 2004 році приблизно половина підприємств легкої промисловості України були все ще збитковими, а більшість їх виробничих потужностей не використовувались¹⁰.

Найбільш вдалі підприємства в цій галузі є експортерами з сучасними управлінням та маркетинговою політикою, які розташовані в різних регіонах України: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Івано-франківськ, Тернопіль, Луцьк, Вінниця та Черновці. Бавовну, яка використовується в процесі виробицтва, ця галузь індустрії отримує, головним чином, з Узбекістану згідно з відповідною міжурядовою угодою між Україною та Узбекістаном¹⁰. Конкурентноспроможність цієї галузі довидиться тим, що країна має позитивний торговельний баланс за товарами легкої промисловості. Виробництво товарів за давальницькою схемою зазвичай використовується у випадку експорту до інших країн⁹.

Табл. 6. Ресурси та потенціал української галузі легкої промисловості як сильні та слабкі сторони організації.

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу; Бренд; Ємність.	Ні	Ні	Ні	-	Слабкість
Джерела технологічного розвитку (якщо є); Транспорт; Канали дистриб΄юції; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти; Продукту/Процесу вибір; Якість; Виробництво; Розташування.	Так	Ні	Ні	Так	Сила

Таким чином, можна зробити висновок, що українська легка промисловість не має певних стабільних та обгрунтованих характерних компетенцій, але має певні слабкості. Наприклад, її зайва виробнича потужність (ємність) спричиняє деякі фінансові відтоки у підприємств.

У той же час, українські підприємства легкої промисловості потребують кращого маркетингу на внутрішньому ринку, мають досягнути міжнародних стандартів якості ISO з метою збільшення їх експорту та залучати більше інвестицій до всіх секторів галузі: текстильної та хутрової, взуттєвої та шкіряної, виробництва високоякісних тканин. Також дуже важливо розвивати джерела сировини, тобто місцеве виробництво льону, вовни та хутра. Якщо ці заходи будуть вживатись, галузь може досягти зростання свого виробництва на 70% впродовж 10 років⁹.

Виробництво програмного забезпечення розвивається як один з найбільш привабливих для інвестицій секторів економіки країни. Європа все більше зацікавлена у можливостях підряду замовлень, що можуть бути запропоновані українськими фахівцями в галузі ІТ, особливо – в сфері програмного забезпечення. Розташування України дозволяє “часовий період” в межах 3-4 годин для будь-якого місця Європи у порівнянні з тижнями, які це займатиме у випадку експорту послуг з Азії. Зокрема, компанія “Квазар-Мікро” вже розповсюдила свою діяльність на 18 країн світу та перетворилась на одну з п΄яти провідних компаній галузі в регіоні. Фахівці ринку впевнені, що через інформаційні технології країна дійсно може розвиватись та наводять приклад Ірландії як парадігми, якої треба притримуватись: перетворення з переважно сільськогосподарської економіки на країну, що залучає найбільші інвестиції в Європі².

Табл. 7. Ресурси та потенціал виробництва програмного забезпечення як сильні та слабкі сторони організації.

Ресурси та потенціал	Цінностне?	Рідке?	Унікальне (важко заполучити)?	Експлотується (або буде експлотуватись) організацією	Сила або слабкість
Персонал з маркетингу; Бренд; Транспорт; Канали дистриб΄юції; Фінансова підтримка майбутнього просування продукту; Патенти; Якість; Продукту/Процесу вибір; Ємність; Виробництво.	Так	Ні	Ні	Так	Сила
Джерела технологічного розвитку (якщо є).	Так	Так	Ні	Так	Сила
Розташування.	Так	Так	Так	Так	Сила та стала характерна компетенція

Інші галузі української економіки можуть бути розглянуті з використанням зазначеної методології. Зокрема, велика залежність українського військового виробництва від російських покупців (55% від загального обсягу продажів) робить майбутнє цієї галузі небезпечним внаслідок залежності від політичної орієнтації¹².

Екс-президент Віктор Ющенко характеризував розташування України як “подарунок від Господа”. Країна розташована широко по Східній Європі, по центру транспортних коридорів, які поєднують Польщу з Росією та Балкани зі Скандинавією, що робить її транспортну систему – дороги, рельси, повітряні шляхи та трубопроводи, одним з її найбільш цінних ресурсів³.

Спеціалісти українського банку “Кредитпромбанк”, який належить грецьким бізнесменам, впевнені, що Україна – це ринок з доброю ємністю, населенням 48 мільйонів споживачів та одногодинною часовою зоною, з доброю транзитною інфраструктурою та нижчим політичним ризиком ніж інші країни в регіоні. Більш того, “можна помітити, що культура ведення бізнесу в Україні змінюється” ³.

Література:

1. Barney, J., 2002р., Gaining and Sustaining Competitive Advantage, 2-е видання, вид. “Prentice Hall”, Нью Джерсі

2. Підтримка розвитку ділової спроможності українських МСП. Матеріали Засідання Координаційного Комітету в Держкомпідприємництві від 18 січня 2008 р.

3. Forbes. Ukraine. Номер від 28 листопада, 2005 року, стор. 12.

4. Fortune. Special issue. Номер від 16 січня, 2006 року, № 23, стор. 28

5. Діловий вісник. Перспективи діяльності для України на ринках ЄС. Випуск №7, 2004р., стор.10

6. Діловий вісник. Українське село: стан і перспективи. Випуск №9, 2004р., стоp.5

7. Зіденберг, A., Хоффманн, Л., 1998р., Україна на роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ, 1-е видання, вид. “Фенікс”, Kиїв.

8. Кравчук Н. Неподнятая целина, Корреспондент, Випуск №8, 2010р., стор.23

9. Гальчинський, A., 2004р., Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 роки шляхом європейської інтеграції, 1-е видання, вид. “IVC Держкомстат України”, Kиїв

10. Діловий вісник. Легкая промышленность Украины. Випуск №9, 2005р., стоp.9

11. Собко, Р., 2005р., Рынок мебели в Украине: Перспективные внутренние инвесторы появляются. Экономика. Спрос и производство. Всеукраинские ведомости. Номер від 22-го липня 2005р.

12. Діловий вісник. Украина на рынке вооружений и военной техники. Випуск №1, 2006р., стор.6