Економічні науки/13. Регіональна економіка
Кропив'янська
О.О., Гайдукова О.О.
Буковинська державна
фінансова академія, Україна
Актуальність
теми.
Міжнародний туризм є одним з перспективних напрямів розвитку світового
господарства. В умовах нестабільності економіки України підвищення ефективності
функціонування цієї галузі набуває особливої актуальності, беручи до уваги її
вплив на прибутковість та розвиток різних сфер суспільного виробництва, розв'язання
широкого спектра соціально-економічних проблем країни.
Аналіз публікацій. Фундаментальні проблеми
міжнародного регулювання економіки, глобалізації економічних процесів,
інтегрування України у світовий ринок туристичних послуг знайшли своє відображення
у працях українських вчених-економістів: Л.Г.Агафонова [1], О.Є Агафонова[1],
Н.А. Гук [2], В. К. Євдокименко [3], В.Ф. Кифяк [4] та ін.
Розвиток
регіональної системи міжнародного туризму України протягом тривалого часу не
був у повній мірі предметом спеціальних наукових досліджень. Зокрема, не
знайшли достатнього висвітлення у вітчизняній економічній літературі
науково-теоретичні розробки, присвячені передумовам формування, особливостям
розвитку, ролі цього процесу у розширенні та інтенсифікації міжнародних
економічних відносин нашої країни. Поштовхом для дослідження даної проблеми
стало здійснення широкомасштабних реформ регіональних туристичних систем у
країнах, де відбуваються ринкові перетворення, пошуки механізмів впровадження
принципів і стандартів надання міжнародних туристичних послуг, новітніх
господарських та інституціональних інструментів розвитку територій. Існує
потреба наукового обґрунтування підвищення ефективності інституційних та
правових засад формування регіональних систем міжнародного туризму в Україні,
які відіграють провідну роль у мобілізації людських та інвестиційних ресурсів
для розвитку сфери послуг у сучасних умовах господарювання.
Проблеми ж
комплексного аналізу розвитку регіональної системи міжнародного туризму в
Україні, його структурних складових, інструментарію та базових категорій, а
також адаптації механізмів формування регіональних туристичних комплексів,
спираючись на досвід зарубіжних країн на сучасному етапі, є недостатньо
дослідженими [2].
Мета і завдання
роботи.
З огляду на науково-практичну актуальність теми і враховуючи результати
дослідження окремих її аспектів у економічній літературі, метою роботи є
теоретичне осмислення специфічних закономірностей становлення регіональної
системи міжнародного туризму в умовах глобалізації.
Глобалізація
міжнародного туризму передбачає розгалужену мобільну структуру індустрії
туристичної галузі. Вона представлена управлінськими структурами, які
сформовані для цього світовим співтовариством під егідою високорозвинених країн
і міждержавними інтеграційними угрупованнями. Її характеризує велика кількість
туристичних агентств, асоціацій, туроператорських фірм, туристичних корпорацій, структурних об'єднань, що діють на
глобальному рівні.
Розвиток сучасних ринків послуг та новітньої
інфраструктури сервісної економіки є вирішальним і невід'ємним компонентом
господарського поступу, а рівень якості й асортименту наданих послуг є надійним
показником темпів економічного зростання, технологічного прогресу й
нагромадження капіталу. Визначні міста світу, концентруючи фінансові,
інформаційні та управлінські функції, консолідуючи ділову активність,
перебирають на себе керівну роль регулятора світогосподарських зв'язків, стають
ядрами формування просторового каркаса світового господарства та туризму, як
його складової [2].
Становлення
новітньої парадигми регіональної системи міжнародного туризму відбувається на
базі трьох агрегованих складових, зокрема:
1) консолідація
різних сфер економічної діяльності навколо туристично-рекреаційних комплексів
як особливої економічної системи, що сприяє підвищенню ефективності економіки,
сталих темпів зростання та стійкості в умовах становлення постіндустріальної
цивілізації;
2) виникнення
стійких передатних механізмів між стимулюванням розвитку туристичної галузі в
регіоні та темпами господарського поступу (насамперед у формі консолідації
виробничо-наукового потенціалу та банківського капіталу, застосуванні нових
форм управління й маркетингу, запровадженні моделі сталого економічного
розвитку);
3) застосування
новітніх інформаційних технологій в галузі міжнародних туристичних послуг, що
викликане необхідністю скорочення витрат виробництва, поліпшення якості наданих
клієнтам послуг, створення нових форм і методів обслуговування [ 3].
Динаміка та
структура туристичного ринку України засвідчує наявність низки тенденцій та
проблем, які суттєво впливають на конкурентну позицію вітчизняних туристичних
підприємств. Серед них слід відзначити надмірні маркетингові витрати, які
включають витрати на розбудову інфраструктури, просування вітчизняного
туристичного продукту на зовнішні ринки, втрати, пов'язані з надмірною
бюрократизацією державного регулювання. Досягнення мети інтеграції України в
сучасну світову туристичну систему потребує налагодження ефективної взаємодії
зі Світовою організацією торгівлі, укладання нових базових угод про партнерство
і співробітництво з ЄС (асоційоване членство, зону вільної торгівлі), державних
капіталовкладень у розвиток інженерної, технічної інфраструктури, проведення
ефективної рекламної діяльності для популяризації країни в цілому, розкриття
можливостей туристично-рекреаційного потенціалу її окремих міст та регіонів
[4].
Цілеспрямована
інтеграція України до глобальної системи світогосподарських зв'язків значною
мірою залежить від процесу реформування економіки України, від зовнішніх джерел
фінансування та світової зовнішньоторговельної кон'юнктури, а набуття членства
у COT, необхідність чіткої регламентації відносин з ЄС та іншими
торговельно-інтеграційними угрупованнями, сприяє збільшенню вимог щодо
конкурентоспроможності українських продуктів в умовах жорсткої конкурентної
боротьби на міжнародному ринку. З іншого боку, в Україні зберігаються
передумови для створення конкурентоспроможної економіки й зміцнення позицій на
міжнародних ринках туристичних послуг. Це насамперед вигідне географічне
положення, кваліфікована й дешева робоча сила, високі технології, наука й
відносно ефективна система освіти. Саме тому необхідно запроваджувати нові
інструменти й технології міжнародних туристичних відносин, перейти на
міжнародні стандарти обслуговування, а також розробити проекти нових
компонентів електронної туристичної комерції для підвищення конкурентних
позицій на світовому туристичному ринку.
Туристичний сектор характеризується
активними приватизаційними процесами: приватизовані практично всі державні
підприємства шляхом корпоратизації та створення акціонерних товариств як в
готельному господарстві, так і підприємствах харчування. Спостерігається
тенденція досягнення 100 % рівня приватизації. Це, в свою чергу, створює
передумови для розвитку малого та середнього підприємництва в галузі туризму,
враховуючи зростання кількості малих готелів, фермерських господарств, що
займаються сільським туризмом, тощо [4].
Для вирішення
стратегічних завдань підвищення економічної та соціальної ефективності
туристичної галузі державна політика розвитку туризму повинна базуватись на
підтримці регіональних кластерів. У концепції побудови туристичних кластерів
значну увагу слід приділяти розбудові вертикально і горизонтально інтегрованих
виробничих структур, які передбачають формування багатофункціональних
рекреаційно-туристичних сервісних комплексів, що мають розгалужену мережу
підрозділів і діють у регіональному або міжтериторіальному масштабі.
Пріоритетним
напрямом створення ефективних туристичних комплексів є спрямування державної
політики у бік децентралізації, делегування повноважень органам місцевого
самоврядування, підтримки місцевих ініціатив, розвитку всіх форм соціального
туризму, а також принципу всебічної співпраці між владою, територіальними
громадами та підприємцями в галузі туризму. Аналіз функціонування
територіально-рекреаційних комплексів у зарубіжних країнах засвідчив високу
ефективність комплексного характеру побудови рекреаційно-туристичної індустрії,
де залежно від ступеня розвитку національно-господарських систем формується
поступовий перехід від адміністративних важелів стимулювання до суто
економічних, а в індустріально розвинутих країнах вже до новітніх
постінформаційних, ноосферних засад господарського поступу, де приватна
ініціатива та комерційний успіх у сфері туризму взаємозв'язані з екологізацією
бізнесу й міжнародним освітньо-культурним обміном [1].
Література:
1. Туризм,
готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання/
Л.Г.Агафонова, О.Є. Агафонова //– К.:
Знання України, 2002.—[ www.nbuv.gov.ua/portal/books.html]
2. Міжнародний
туризм як вид підприємницької діяльності на світовому ринку // Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції вчених та фахівців "Проблеми
управління підприємництвом у сучасних умовах". Н.А. Гук -Сімферополь: ЧП
"Кильбер", 2005. - 4.2 - С 56 - 57.—
[ http://www.nbuv.gov.ua/portal]
3. Регіональна
політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації)
перев.// В. К. Євдокименко - Чернівці: Прут, 2006. - 288 с.
4. Організація
туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. //В.Ф. Кифяк - Чернівці: Зелена
Буковина. 2002. - 312 с.