Донських М. С., Костишина О. Я.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Роль міжнародних фінансових організацій в сучасній світовій економіці

Вступ. Новий масштаб міжнародної діяльності, характерний сучасній стадії розвитку людської цивілізації, є наслідком дії тенденції до глобалізації у планетарному вимірі. Цей процес складається з множини глибинних трансформацій, які відбуваються в різних сферах людської діяльності. Переплітаючись та взаємодіючи, вони формують нову якість, що більша за суму окремих елементів: створюється глобальна система, яка в економічному середовищі проявляється як глобальна економічна система. В її виникненні і формуванні беруть участь різні чинники і суб’єкти, однак визначальна роль належить міжнародним організаціям, які як глобальні інституції виступають безпосереднім носієм цих процесів.

Найбільш активними рушійними силами у стимулюванні глобалізаційного розвитку є міжнародні фінансові організації. Саме вони, у процесі включення у світовий валютно-фінансовий простір усі групи країн, формують сталі і системні зв’язки між ними, які виходять за межі суто валютно-фінансових і розвиваються як економічні в цілому. Проблема полягає в тому, що роль окремих груп країн у цьому процесі визначається міжнародними фінансовими організаціями, оскільки вони перебирають на себе функції створення рамкових умов світового економічного порядку, зокрема валютного, акумулювання у світовому масштабі тимчасово вільних валютних коштів і їх розподіл між країнами-позичальниками. Реалізація цих функцій міжнародних фінансових організацій і є одним з основних чинників творення глобальної економічної системи і інтеграції в цю систему національних економік.

Основна частина. Розглядаючи дію тенденції до глобалізації, виходить на визначення відносно нової для української економічної науки категорії “глобальна економічна система”, розкриває її сутність і визначає основні форми прояву. Глобальна економічна система подається як світова економічна система, де національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний планетарний процес. Цей процес має двоплощинний вимір: рівень світових ринків і рівень народних господарств країн світу. У роботі доведено, що інтеграція в глобальну економічну систему кожної з площин здійснюється, по-перше, неодночасно і, по-друге, з різною мірою інтенсивності. Внаслідок цього глобальна економічна система складається як система з асиметричним механізмом функціонування: ядро механізму => багаторівнева периферія. У багаторівневій периферії першої площини віднаходять своє втілення різні рівні глобалізаційної зрілості товарних та фінансових ринків, а також їхніх субринків; у периферії другої площини виділяються два основні рівні: перший - країни Східної та Південно-Східної Азії, Центральної та Східної Європи, Росія, Індія, Латинська Америка; другий – африканські країни та арабсько-мусульманський світ.

Асиметричність глобальної економічної системи посилюється саме через діяльність міжнародних організацій, зокрема таких міжнародних фінансових організацій як Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, які є виразниками інтересів економічно розвинених країн, глобальними за своєю інституціонально-організаційною структурую та за сферою дії. Визначаючи роль міжнародних організацій у розвитку процесів глобалізації, відомий іспано-американський соціолог і економіст М.Кастельс зокрема писав: “Головними агентами в її становленні відіграли уряди, особливо уряди великої “сімки” та їхні міжнародні інститути”.

Як глобальні інституції МВФ та СБ мають специфічну цільову функцію. Її суть полягає у сприянні процесам інтеграції країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. З моменту свого виникнення і протягом еволюціонування, що триває понад 50 років, ці міжнародні фінансові організації, змінюючи інструменти реалізації своєї цільової функції, спрямовано впливали на формування глобальної економічної системи. Якщо на перших етапах діяльності МВФ мав стежити за “правилами гри”, що були встановлені для забезпечення нормального функціонування валютної системи золото-девізного стандарту, а Світовий банк - прокредитувати відбудову західноєвропейської економіки, то з 60-х років минулого сторіччя до цільової функції МВФ як наддержавної установи додалася субфункція надання кредитно-фінансової допомоги для здійснення антиінфляційної політики та вирівнювання платіжних балансів у країнах, що розвиваються, а Світовий банк у цей період починає диверсифікувати свою діяльність через створення розгалуженої системи фінансових інститутів, діяльність яких була зорієнтована на доповнення функціональної дієздатності МБРР і спрямована на посилення його глобалізаційного впливу.

Висновок. Дослідження проблеми ролі та місця міжнародних фінансових організацій в глобалізаційному розвитку дозволяє зробити такі висновки: сучасний етап в еволюційному розвитку світової економіки характеризується посиленням дії тенденції до глобалізації, яка проявляється у виході національних економічних систем і національних ринків на рівень глобальної економічної системи. Глобальна економічна система - світогосподарська система, в якій національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес. Механізм функціонування глобальної економічної системи має певні якісні особливості: міжнародний рівень дії механізму характеризується асиметричністю; ступінь зрілості секторальних складових економічного середовища, в якому діє механізм, є різним; міжнародні організації виступають носіями регулятивних дій. Остання особливість визначає глобальну економічну систему як організаційно-структуровану.

Міжнародні фінансові організації, що представлені Міжнародним валютним фондом та Групою світового банку, є за своєю інституціонально-організаційною природою глобальними організаціями, цільова функція яких - інтеграція країн і ринків у світове ринкове середовище, яке нині формується як глобальна економічна система. Роль міжнародних фінансових організацій у розвитку цієї системи полягає в тому, що вони сприяють економічному прогресу в економічно відносно слабо розвинених країнах настільки, наскільки це відповідає їх ідеології як представників економічно розвинених країн. Через це глобальна економічна система під визначальним впливом міжнародних фінансових організацій формується як асиметрична, що й проявляється у нерівномірному розподілі виграшу від глобалізації між країнами та її суб’єктами. Асиметричність є похідною від ідеології економічно розвинених країн, які визначають цільову функцію міжнародних фінансових організацій.

Література:

1. Поважна Н.Я. Міжнародні валютно–фінансові організації як складова інституціональної основи глобалізації світової економіки // Збірник наукових праць. Міжнародна економіка. – Київ.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України – 2009. – Вип. 27.– С. 198–202.

2. Поважна Н.Я. Концепція монетаристсько–неоліберальної економіки як підґрунтя відносин МВФ з Україною // Науковий вісник. – Івано–Франківський Інститут менеджменту та економіки. – 2009. – №2.– С.54– 57.