УДК 657.01

Мезенцева Н.М., к.е.н.,доцент, Дьома М.В., студентка

Криворізький факультет Запорізького національного університету

РОЗВИТОК БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВІД РЕФОРМУВАННЯ ДО АДАПТАЦІЇ ТА ЗАСТОСУВАННЯ

На сьогодні в бухгалтерському обліку України існує багато проблем. Я. Соколов пише, що ми часто віримо в те, як багато в нашому житті поганого, але, як правило, не можемо відповісти на просте і природне запитання: чому?. Відповідей на нього багато. Однією із них є нечітке розуміння нашими підприємцями, інвесторами, менеджерами, фінансовими, податковими і обліковими працівниками сучасних облікових проблем.

Існує проблема обліку та інвестування капіталу відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та національних П(С)БО.

Зміни, які внесені до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ), передбачають переосмислення окремих процесів, які відбуваються в цьому напрямі, зокрема щодо доцільності перебудови національних П(С) БО відповідно до зміни МСФЗ.

Якщо виходити з потреб консолідації звітності відповідно до вимог інвесторів, то досягти незалежного вирішення цього питання складно, адже інвестор із США вимагає ведення обліку згідно з стандартами США (GAAP), а інвестор з європейської країни – згідно з МСФЗ, що становить під сумнів доцільність переходу до МСФЗ.

Насправді кількість варіантів систем обліку в сучасних умовах набагато більша, що пояснюється наявністю в деяких країнах Європи вимог до побудови звітності на єдиних засадах.

Вважається, що ведення обліку за міжнародними стандартами необхідне для залучення іноземного капіталу.

Найбільш серйозною проблемою, пов’язаною із залученням капіталу, є недовіра інвесторів до системи економічних відносин в Україні. Та не завжди доцільно залучати іноземний капітал, адже інвестування національного господарства за рахунок грошей населення України приносить більше користі, оскільки прибуток, що припадає на авансовий капітал, залишається в країні, підвищуючи попит населення, створюючи додатковий стимул для розвитку власного виробництва. Однак населення перестало довіряти банкам, про що свідчить відмова від вкладання коштів, а тим більше придбання акцій окремих компаній.

Однією з важливих на сьогоднішній день проблем є проблема соціального напряму обліку.

Поняття соціального напряму бухгалтерського обліку, започаткував М. Пушкар, який запропонував виділяти в окремі статті витрати на соціальні потреби, зокрема на спец одяг, профілактичне харчування, профілактичний медичний огляд, підвищення кваліфікації працівників.

Джон Локк, вважав, що бідність руйнує людське суспільство так само, як війни. Створення соціально-орієнтованого суспільства пропагують у своїх програмах усі сучасні провідні політичні партії.

Науковці такий напрям удосконалення бухгалтерського обліку назвали «соціальною відповідальністю бізнесу» і запропонували напрями діяльності, а саме: впровадження соціальних програм поліпшення умов праці персоналу, розвиток персоналу та його навчання, благодійна допомога громадськості, етичне ставлення до покупців.

Аналогічний підхід до соціальної складової бухгалтерської звітності спостерігається у деяких країнах Європи, його обґрунтовують зростанням інтелектуального капіталу, насамперед рівня кваліфікації персоналу.

Одним з кроків до цього є впровадження практики складання соціальних звітів адаптованих до національних умов. Додаткові звітні форми, які мають подавати підприємства повинні бути спрямовані на підвищення іміджу фірм і пояснювати факти зростання вартості їх продукції (робіт, послуг).

Щодо проблеми значимості звітної інформації та місце бухгалтера в суспільстві, необхідно зазначити, що в Україні органи статистики узагальнюють дані всіх підприємств. Однак індивідуальна облікова політика, відмінності у формуванні даних у фінансовій звітності, можливості ухилення від сплати податків, застосування монопольно високих цін на продукцію окремих підприємств і окремих галузей економіки вимагають побудови звітності на єдиних засадах з урахуванням потреб головного споживача звітної інформації урядових установ.

Водночас потрібно вирішити низку питань щодо визначення місця і значущості бухгалтера у формуванні звітності підприємства та щодо розголошення подібної «комерційної таємниці» й функції бухгалтера на підприємстві. Наприклад, як повинен відповісти бухгалтер на запитання про прізвище власника приватного підприємства, в якому він працює? Чи має бухгалтер доступ до показників лічильника газу системи газопостачання? Як він має формувати при цьому звіт про доходи підприємства, якщо йому невідомо, яка частина виручки пішла за кордон через офшорні зони?

Я. Соколов з цього приводу зазначає, що добробут бухгалтера у суспільстві залежить від того місця, яке бухгалтер в цьому суспільстві займає, або, що не менш важливо, яке місце суспільство відводить бухгалтеру, така його свідомість, і професійна поведінка (етика), а це визначає його відповідальність перед суспільством.

Серед існуючих проблем необхідно також виокремити проблему рівня відповідальності бухгалтера

Якщо виходити із законодавства України, то відповідальність за порушення чинного податкового законодавства несе власник, оскільки це передбач Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який прийнято у 1999 р., тоді адміністративна і кримінальна відповідальна передбачена ст. 212 Кримінального кодексу України, який набув чинності з 1 вересня 2001 р. Кримінальну відповідальність за цією статтею настає тільки в навмисного ухилення від сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів. Відповідальність головного бухгалтера (бухгалтера) може виникнути тільки в тому випадку, якщо до його обов'язків згідно з внутрішньою посадовою інструкцією входе ведення податкового обліку та подання звітності, а це не завжди регламентовано.

Отже вивчення тенденцій побудови обліку та звітності у світі свідчить про те, що необхідно відмовитися від сліпого копіювання міжнародних стандартів, розглянути та узгодити перспективи розвитку обліку й аудиту на державному рівні, що виходить за межі департаментів окремих міністерств і відомств, налагодити взаємодії більш як півмільйона спеціалістів з бухгалтерського обліку і аудиту на шляху створення належної системи інформаційного забезпечення управління на мікро- та макрорівнях.

Наступною не менш важливою проблемою є проблема регулювання бухгалтерського обліку.

Україна – це єдина країна в Європі, що в цьому питанні шукає свій унікальний шлях розвитку, оскільки законом визначений єдиний метод регулювання бухгалтерської діяльності – державний. Ні про яке саморегулювання, суспільне регулювання професії не йдеться.

У відповідних законодавчих актах передбачено такі вимоги до головних бухгалтерів:

1) наявність вищої професійної освіти;

2) наявність стажу роботи, пов’язаної з веденням бухгалтерського обліку, складанням бухгалтерської (фінансової) звітності або аудиторською діяльністю, не менш як три роки з останніх п’яти календарних років;

3) відсутність судимості з а здійснення злочинів у сфері економіки або навмисних злочинів;

4) членство в саморегульованій організації (обов’язкове).

Тобто практично в усіх країнах саморегулювання бухгалтерської професії є обов’язковою складовою.

Отже, є значне коло проблем в галузі бухгалтерського обліку в Україні. Тому необхідно переглянути всі нормативні документи (закони, інструкції, положення, господарські, адміністративні та всі інші кодекси України) з метою ліквідації розходжень трактування окремих положень, які пов'язані із введенням бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні.