Донських М.С. Іваніна О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Контроль якості аудиту: реалії та шляхи розвитку

Забезпечення якості аудиту в країнах – учасницях Євросоюзу є відносно новим явищем. Це підтверджено тим фактом, що не в усіх країнах Євросоюзу створено таку систему контролю, яка охоплювала б професійну діяльність усіх аудиторів. Це зумовлено значними розходженнями у історичних, традиційних, культурних та законодавчих підходах різних країн, що не дозволяє в умовах сьогодення повністю узгодити вимоги щодо контролю якості аудиту. Чітка позиція Європейської федерації бухгалтерів і аудиторів (далі – ЄФБА) полягає у тому, що діяльність усіх без винятку фірм, які займаються консалтингом, аудитом або веденням бухгалтерського обліку, повинна бути охоплена контролем якості їх роботи. Тому на даному етапі розвитку аудиторської діяльності контроль якості аудиту є дуже актуальною темою. Слід зазначити, що ЄФБА розглядає контроль якості аудиту як систему на трьох рівнях: у аудиторській фірмі; під наглядом національних асоціацій (об’єднань); під контролем (моніторингом) незалежної (суспільної) організації.

Автори, які займалися дослідженням якості аудиту: Подольський В.І., Савін А.А., Суворова С.П., Давидов Г.М., Кулаковська С.П., вони мають власну думку щодо контролю якості аудиту та виділяють такі його ступені: контроль за діяльністю аудиторів і аудиторських фірм з боку держави; контроль аудиторської фірми за роботою своїх провідних аудиторів; контроль провідного аудитора за роботою своїх асистентів. Зокрема ЄФБА стверджує, що на кожному рівні система контролю якості аудиту може бути постійним та систематичним процесом. Необхідною умовою її існування є дотримання усіх вимог, які передбачені МСА 220 “Контроль якості аудиторської роботи”. Стандарт має наступні розділи: вступ, контроль якості на рівні аудиторської фірми та окремих аудиторських перевірок, а також додатків. За МСА 220 мета політики контролю щодо якості аудиторських робіт складається з таких чинників як: професійні вимоги; компетентність; призначення на проведення аудиту; розподіл обов’язків; отримання консультацій, пов’язаних з аудитом; одержання й утримання клієнтів; гнучкість політики. У МСА 220 наводяться такі види контролю якості як на рівні аудиторської фірми так і на рівні аудиторської перевірки.

Ціль статті: визначити проблеми щодо контролю якості аудиту в Україні та сформувати шляхи його розвитку.

Контроль якості на рівні аудиторської фірми, тобто аудиторська фірма повинна проводити усі аудиторські перевірки у відповідності з МСА або практикою. У зв’язку з цим вона повинна дотримуватися політики та процедур контролю якості, які спрямовані на досягнення цієї мети. Контроль якості на рівні аудиторської перевірки, тобто політика і процедури контролю якості кожної певної аудиторської перевірки повинні відповідати загальній політиці аудиторської фірми, структури аудиторської фірми; співвідношення витрат та результатів.

У рамках Євросоюзу прийняті дві різні методології забезпечення якості: моніторинг та перевірки “niep”. Коли професійний або контролюючий орган з постійним персоналом співробітників керує системою забезпечення якості і здійснює перевірки забезпечення якості, то в цих випадках йдеться про моніторинг. Перевірки “niep” – це діяльність практикуючих аудиторів “niepів”, залучених до виконання перевірки на місцях. Відповідно міжнародним правилам аудитор – це особа, яка має відповідати за аудит. Реальність суттєвих фінансових втрат від аудиторського ризику змушує багато зарубіжних аудиторських фірм страхувати професійну відповідальність аудитора. Сума страхового відшкодування, наприклад, у Германії складає 500 тис. євро і не включає суму штрафних санкцій за порушення аудиторської етики. В Україні страхування професійної відповідальності за якість аудиторської перевірки поки не одержало належного розповсюдження.

Основні вимоги щодо контролю якості аудиторських послуг в Україні встановлює МСА “Контроль якості аудиторських послуг”, який передбачає цілісну систему заходів таких як: керівництво аудитом; контроль за якістю аудита; аналіз проведеного аудиту; процедури контролю якості аудиторських робіт. На думку, наприклад, Г. Давидова якісна робота – це робота, виконана на підставі принципів аудиту відповідно до нормативних актів. Метою контролю якості є оцінка ступеню відповідності професіоналізму виконання завдання та якісного ведення робочої документації.

Контроль якості аудиторських послуг, залежно від суб’єкта здійснення, поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній контроль передбачає: контроль основного аудитора за роботою своїх асистентів, контроль за роботою аудитора з боку адміністрації, контроль адміністрації фірми за кваліфікаційним рівнем персоналу та дотриманням ним етичних норм. В Україні суб’єктами контролю якості аудиту є: сертифіковані аудитори та експерти фірми (внутрішній контроль – залежний контроль). Можливо також зовнішній (незалежний) контроль – з боку Спілки аудиторів України, Аудиторської палати України або за їх дорученням – з боку іншої аудиторської фірми.

Висновки. 1. Забезпечення якості – це основний професійний принцип, який дає гарантію громадськості та спостережним органам, що аудитори та аудиторські фірми у своїй роботі додержуються встановлених стандартів аудиту та етичних норм. Водночас забезпечення якості стимулює професіоналів удосконалювати свою роботу та підвищує довіру клієнтів до їх діяльності. 2. Перевірка “niep” і моніторинг є рівнозначно важливими та прийнятними методологій забезпечення якості у рамках Євросоюзу. В обох випадках найбільша увага приділяється якості роботи перевіряючих та їх об’єктивності. 3. Контроль якості аудиту на усіх трьох рівнях повинен бути постійним ти систематичним (підхід ЄФБА). 4. Контроль якості повинен охоплювати усі види діяльності фірми – облікову, аудиторську, консалтингову (підхід ЄФБА). 5. Результати контролю якості роботи персоналу аудиторської фірми необхідно фіксувати в документах з обліку кадрів. Можливе оформлення на вибір аудиторської фірми таких документів як: (1) індивідуальний оціночний лист на кожного виконавця (підхід С. Бичкової, А. Газарян) або (2) картка обліку персоналу (аудитора, експерта) (підхід Л. Кулаковської та Ю. Пічі ).

До основних шляхів розвитку контролю якості аудита в Україні слід віднести: (1) у частині правового і нормативного забезпечення контролю якості аудиту – гармонізація законодавчо-нормативної бази з відповідними міжнародними стандартами; удосконалення законодавчо-нормативної бази щодо регулювання чинної системи зовнішнього контролю якості аудиторських послуг; врахування позитивного досвіду країн Євросоюзу та ініціативне створення мінімальних вимог щодо забезпечення якості аудиту в Україні; (2) у частині визначення процедури здійснення контролю якості аудиту – визначення сучасного понятійного апарату контролю якості аудиту; розробка методики проведення контролю якості аудиту органами внутрішнього та зовнішнього контролю аудиторської діяльності та незалежних (суспільних) організацій; (3) у частині запровадження контролю якості аудиту – розробка і удосконалення внутрішньофірмових стандартів; розробка та запровадження паспорту аудиторської фірми; запровадження санкцій, спрямованих на тих, хто порушує правила там, де професіонал не має права цього роботи; складання керівником проекту індивідуального оціночного листа на кожного виконавця (щодо визначеної у цій аудиторській фірмі формі); (4) у частині забезпечення належної взаємодії керівника проекту і працівників відповідного відділу в процесі здійснення контролю якості аудиту – нормативне врегулювання організації контролю якості аудиту; визначення механізму інформування керівництва аудиторської фірми про факти порушень вимог МСА у сфері забезпечення якості аудиту; (5) у частині налагодження партнерських відносин між фахівцями відповідного відділу, яким доручено здійснення контролю якості аудиту, і керівником проекту та керівником аудиторської фірми – забезпечення детальної регламентації усіх суттєвих аспектів взаємовідносин між фахівцями відповідного відділу.