«Экономика предприятия»

Коцупера Л.В.

ВНАУ

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ЯК МЕТОД АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Основним фактором економічного розвитку будь-якої країни є інвестиції. Прийняття рішень щодо доцільності вкладення інвестиційних коштів має базуватись на відповідних аспектах тобто моделях оцінки ефективності інвестиційних проектів, спрямованих при впровадженні довгострокових інвестиційних проектів, забезпечення максимального захисту інтересів та соціального ефекту при здійснені операцій із впровадження проектів.

Основною проблемою прийняття рішень про інвестиції складається з оцінки плану, тобто на скільки зміст плану та ймовірні наслідки його здійснення відповідають очікуваному результату. В широкому розумінні, інвестиційний проект – комплекс заходів, спеціальним способом підготовлена документація, що застосовується інвестором для отримання прибутку в майбутньому.

Ця тема дослідження є досить актуальною не лише в нашій країні, а й в інших зарубіжних. ЇЇ дослідженням займались та займаються такі вчені як: Г. Бірман, І.А. Бланк, С. Шмідт, Д. Фрідман, Н. Ордуей, В. Гальмінтон, Дж. Мітчел, В. Першин, С. Петренко, Д. Рябих, В. Гейц, П. Орлова, С. Супрун, М. Скромнюк, В. Вітлінський та інші.

Останнім часом виникають питання компаній не тільки на написання бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту, а й щодо допомоги в захисті проекту перед потенційними інвесторами та супроводу реалізації проекту. Основним завданням на цьому етапі є забезпечення мінімального відхилення плану від факту під час реалізації проекту.

Як свідчить практика, відхилення виникають по двом основним причинам: неточне планування під час розробки бізнес-плану і неефективне управління на етапі реалізації проекту. Якщо перша частина, в принципі зрозуміла (наприклад, швидко мінливі умови зовнішнього середовища, відсутність досвіду планування і реалізації проектів тощо) і досить добре досліджена, то друга викликає у потенційних інвесторів все більше побоювань і дорікань. Суть її полягає в тому, що система управління, яка характеризує вже сформований бізнес, недостатня для реалізації інвестиційного проекту. Реалізація інвестиційного проекту вимагає додаткового управлінського контролю. Проблеми, що виникають з вищезазначеними причинами, у 40% випадків можуть викликати серйозні відхилення в розмірі надходжень в бік їх зменшення, що автоматично призводить до проблеми недостатньої фінансової стійкості, зриву графіка повернення інвестицій тощо [1] .

На нашу думку, основа успішної реалізації інвестиційного проекту націлена на досягнення поставленої мети управлінська команда. Підчас формування команди потрібно враховувати рівень кваліфікації співробітників та досвід реалізації проектів.

Більшість вітчизняних та зарубіжних авторів розглядають в нерозривному зв’язку такі поняття, як «кадровий потенціал», та «управління кадрами», оскільки тільки під час вмілого управління можливе раціональне використання кадрів та, як наслідок, ефективної діяльності підприємства в умовах гострої ринкової конкуренції. Управління кадрами – це багатогранний та виключно складний процес, що має свої специфічні особливості і закономірності. В загальному розумінні, управління кадрами – це ціленаправлена діяльність керівного складу підприємства, керівників та спеціалістів підрозділів системи управління кадрами, що включає розробку концепції та стратегії кадрової політики, принципів та методів управління кадрами. Крім цього, найважливішим фактором, що сприяє ефективній роботі управлінців, є особлива увага до формування системи мотивації й оплати праці [1] .

Методику оцінки ефективності інвестиційних проектів розроблено на підставі базових принципів аналізу інвестиційних проектів, що застосовуються до будь-яких типів проектів незалежно від їхніх технічних, технологічних фінансових, галузевих або регіональних особливостей: оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів здійснюється на підставі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестиційного капіталу – з другого; розгляд проекту триває упродовж усього його життєвого циклу (розрахункового періоду) – від проведення передінвестиційних досліджень до завершення проекту; принцип позитивності та максимального ефекту. Щоб інвестиційний проект з боку інвестора був визнаний ефективним, треба, щоб ефект реалізації проекту, який впроваджується, був позитивним; при порівнянні альтернативних інвестиційних проектів перевага повинна віддаватися проекту з найбільшим значенням ефекту; облік чинника часу. При оцінці ефективності проекту повинні враховуватися різні аспекти чинника часу, у тому числі динамічність (зміна в часі) параметрів проекту і його економічного середовища; розриви в часі між виробництвом продукції або надходженням ресурсів і їх оплатою; нерівноцінність різночасних витрат; оцінка обсягу інвестиційних затрат повинна охоплювати усю сукупність використовуваних ресурсів, пов’язаних з реалізацією проекту [2] .

Зважаючи на різноманітність ситуацій господарської діяльності і необхідність за якомога коротший термін відібрати найкращі проекти, створені і створюються такі багатокритеріальні методи їх оцінки: PROMETHEE, DEA, SMART, ELECTRE, AHP та інші. Методика оцінювання даними методами відноситься до класу багатокритеріальних інвестиційних завдань, істотною особливістю яких є отримання не скільки оптимального, як ефективного рішення, що знаходить відображення в досягненні максимального значення функції корисності. Конструкція функції корисності спеціально спрямована на узгодження суперечливих критеріїв – збільшення обсягів надходжень і зменшення обсягів витрат [4] .

У загальних рисах, структура проекту, як прийнято вважати, реалізується на умовах проектного фінансування. У такому проекті беруть участь як мінімум три учасники. По-перше, це проектна компанія, що створюється спеціально для проекту, відповідає за його реалізацію і зазвичай не має ні фінансової історії, ні майна для застави, другий учасник – інвестор, що вкладає кошти у власний капітал проектної компанії, третій учасник – кредитор. Крім того, що проектна компанія, яка одержує кредит, не має ні застав, ні поручителів у традиційному розумінні цих термінів, частка позикового капіталу в проектному фінансуванні значно вища, ніж у звичайних корпоративних кредитах і середня сума, надана кредитом, складає 70-80% усіх капітальних витрат проекту. Зрозуміло, що це ставить кредитора в складні умови і вимагає від нього не тільки пошуку альтернативних шляхів захисту своїх капіталів, але й особливо ретельного аналізу всіх нюансів об’єкту фінансування [3] .

Таким чином, повнота та рівень розробленості бізнес-плану сприяють інформаційному забезпеченню процесу прийняття рішення стосовно інвестування, свідчать про рівень кваліфікації та обізнаність розробника проекту, рівень його ділових якостей. Розробка інвестиційного проекту є методом аналізу та прогнозування роботи підприємства. Потрібно приділяти увагу щодо формування оплати праці та системи мотивації управлінської команди. Застосовуючи конкретну модель щодо рішення ефективності інвестиційних проектів дає можливість точніше їх оцінювати і на підставі узагальненого показника прийняти остаточне рішення про доцільність реалізації альтернативного варіанта.

Література:

1) В. Першин / Управління мотивацією в процесі здійснення інвестиційних проектів // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 2. – с. 70-75

2) С.М. Петренко / Сучасні підходи до визначення ефективності інвестиційних проектів // Держава і регіони. Серія. Економіка і підприємництво. – 2006. № 5. – с. 397-400

3) Д. Рябих / Процедури оцінки інвестиційних проектів при проектному фінансуванні // Фінансовий ринок України. – 2007. - № 9. – с. 5-7

4) М.А. Слатвінський Сучасні підходи до оцінювання інноваційно-інвестиційних проектів // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - №1. – с. 53-56