Економічні науки /14. Економічна теорія

Шкраб’юк Н. В.

Науковий керівник – Белей С.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Перспективи розвитку конкуренції в Україні

Конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, привласнення найбільших прибутків.

Нерівність умов конкуренції виступає як один із серйозних негативних чинників розвитку підприємництва в Україні. Згідно з даними опитувань, які здійснювалися фахівцями Міжнародної фінансової корпорації, головними перешкодами для бізнесу підприємці вважають нестабільність законодавства, корупцію та політичну нестабільність[1, 201]. Нерівність умов конкуренції пов'язана з неоднаковим режимом оподатковування, субсидіями і привілеями з боку держави чи місцевої влади, пільговим доступом до земельних ділянок, інфраструктури та ін. Як наслідок неефективні підприємства знаходяться в кращому становищі, а їхні більш продуктивні конкуренти зазнають труднощів. Усупереч логіці ринкової економіки вони не в змозі витиснути чи поглинути менш ефективних суперників.

Результати опитувань підтверджуються даними щодо динаміки та характеру порушень законодавства України про захист економічної конкуренції органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю. Органами Антимонопольного комітету України у 2005-2009 рр. було виявлено та припинено понад 3,5 тисячі дій державних органів, які призводили або могли призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Порушення цього виду склали майже чверть усіх виявлених та припинених порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Вони полягали, зокрема, у встановленні неправомірних заборон та обмежень на здійснення підприємницької діяльності, наданні необґрунтованих переваг окремим суб’єктам господарювання, примушенні до пріоритетного укладання договорів, створенні перешкод для міжрегіональної реалізації товарів[3].

Істотна «тінізація» деяких ринків з конкурентною структурою спотворює конкуренцію на них. У «тіньовій» сфері не діють легальні механізми захисту економічної конкуренції, внаслідок чого існує підвищена ймовірність розподілу ринків, створення перешкод вступу нових учасників, інших форм антиконкурентних домовленостей. Крім того, у «тіньовій» сфері продавці й покупці значно гірше поінформовані про загальний стан попиту та пропозиції ніж у легальній, внаслідок чого продавець (покупець) навіть із фактично незначною ринковою часткою може поводити себе стосовно непоінформованих контрагентів як монополіст.

Оптимальний шлях модернізації національної економіки – підвищення конкурентоспроможності та досягнення на її основі сучасних стандартів добробуту населення. Для цього необхідна розробка та реалізація відповідної державної програми метою якої має бути наближення стандартів життя та розміру ВВП на душу населення до середньоєвропейського рівня за рахунок створення умов для ефективного використання базових конкурентних переваг і формування нових конкурентних переваг України, що забезпечать більш високу продуктивність праці та віддачу на капітал шляхом розбудови ефективного конкурентного середовища на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Можливості створення нових конкурентних переваг, пов’язані:

¾ із спроможністю до впровадження нових технологічних та управлінських знань, їх розповсюдження та масового використання прибуткових форм економічної діяльності;

¾ забезпеченням наближення структури економіки України до розвинених країн завдяки прискореному розвитку та збільшенню внеску до ВВП галузей з високою часткою доданої вартості;

¾ підвищенням конкурентоспроможності реального сектора шляхом усунення бар’єрів підприємницької діяльності, розвитку конкурентних ринків і піднесення ефективності економіки;

¾ впровадження ефективних важелів та механізмів стимулювання інвестицій та інновацій;

¾ створенням необхідних умов та інфраструктури для координації зусиль і збалансованого розвитку найважливіших секторів економіки [2, 54].

Тому сучасна політика зростання конкуренції має сприяти:

¾ збільшенню частки конкурентних секторів економіки;

¾ забезпеченню рівності умов конкуренції на товарних ринках;

¾ здійсненню послідовної реструктуризації економіки, розвиток виробництв із високою часткою доданої вартості та швидким оборотом капіталу;

¾ проведенню ефективної промислової і аграрної політики;

¾ розширенню внутрішнього ринку за рахунок підвищення рівня життя населення, що призведе до збільшення споживання та реалізації політики імпортозаміщення;

Таким чином на підставі вище зазначеного можна зробити наступні висновки:

по-перше, конкуренція в Україні має низку проблем для вирішення яких потрібно вжити ряд відповідних заходів;

по-друге, для ефективного функціонування економіки держави потрібне органічне поєднання ринку досконалої конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції, в залежності від конкретного ринку продукції чи послуг.

Список використаної літератури:

1.Слободчикова Ю.В. Теоретичні аспекти формування конкурентного середовища / Ю.В.Слободчикова // Держава та регіони. – 2009. – №6 – с.200-204.

2.Хвесик Ю.М. Сутність конкуренції та фактори впливу на стан ринкового конкурентного середовища / Ю.М. Хвесик // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. – №4. с.53-56.

3.Офіційний сайт Міністерства економіки України – http: // www.minfin.gov.ua