Студентка 5 курсу Вертегел Ю. М.

Харківський національний економічний університет, Україна

Управління фінансовою стійкістю банку за допомогою імітаційної моделі

Проблема фінансової стійкості банку останнім часом стоїть в центрі уваги сучасних досліджень у сфері банківської діяльності та є досить актуальною.

Для забезпечення фінансової стійкості та стабільної роботи банку в умовах динамічного розвитку та відповідних змін основних показників його діяльності виникає необхідність проведення щоденного фінансового аналізу. При цьому аналіз повинен забезпечувати вирішення питання визначення поточного і прогнозування майбутнього стану фінансів банку, вирішення завдань підтримки прийняття управлінських рішень. У даному випадку аналітична система повинна бути невід’ємною частиною системи управління банком, а її головним завданням повинно бути аналітичне забезпечення вирішення завдань управління банком [2].

Сучасний банк для забезпечення ефективної та фінансово стійкої роботи повинен мати відповідну аналітичну систему, основними завданнями якої є:

оцінка поточного стану банку з метою визначення причин, які призводять до порушення його фінансової стійкості;

розробка стратегій управління банком, що забезпечують максимізацію його прибутку на заданому проміжку часу.

Стратегічною метою управління банком є максимізація прибутку за наявності обмежень з боку забезпечення фінансової стійкості його діяльності [2].

В сучасних умовах, коли банківські установи інвестували значні за обсягом ресурси в створення апаратно-програмної інфраструктури автоматизації власної діяльності, у них з’явилася можливість для використання нового інструменту стратегічного фінансового менеджменту - імітаційного аналізу.

Імітаційні моделі управління активами і пасивами можуть бути створені самостійно фахівцями та відповідними службами банку або замовлені у фірми-консультанта, яка може здійснити відповідний аналіз та викласти результати у вигляді звітів чи практичних рекомендацій для керівництва банку.

Побудова моделі, для оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами, метою якої є підвищення фінансової стійкості являє собою багатофакторну модель управління грошовими потоками, яка дозволяє здійснювати управління короткостроковою і довгостроковою ліквідністю банку з урахуванням пропорцій розподілу коштів, часткових показників, показників рентабельності, собівартості активів і пасивів банку, основних ризиків.

Модель грунтується на регулярно оновлюваній базі даних, що ведеться за сукупністю внутрішніх показників діяльності банку і економічних показників, які характеризують зміни зовнішнього середовища [5].

У переважній більшості розробок присутнє розуміння того, що фінансова стійкість не є лише ліквідністю, прибутковістю, достатністю капіталу. Вони деякою мірою є їхньою органічною єдністю, включаючи й такі якісні параметри як рівень менеджменту, кваліфікація керівників і персоналу тощо. Створення інтегрального показника, що

У дослідженнях питання фінансової стійкості банку спостерігається розуміння важливості врахування категорії часу. Ретроспективний аналіз, аналіз поточних станів і тенденцій, прогнозування є важливими динамічними характеристиками для розуміння потенціалу банку як щодо його фінансової стійкості, так і щодо перспектив успішного розвитку.

На думку автора, слід активніше наголошувати на неможливості розкриття повною мірою питання фінансової стійкості без урахування часових параметрів.

Системна модель банку подана на рис. 1.

Рис. 1. Імітаційна модель діяльності банку

Кожен банк функціонує у деякому просторі, що є простором його життєдіяльності. Характер і специфіка його визначатиметься комплексною взаємодією зовнішніх факторів, до яких відносять загальноекономічну ситуацію, стан фінансового ринку, вплив соціально-економічного середовища, політичний юридичних чинників. Простір життєдіяльності, таким чином, відбиває позитивний чи негативний вплив, який сприяє успішному функціонуванню банківської системи, або посилює кризові явища. Ресурсна забезпеченість діяльності банків має свої граничні рівні. Гранично невичерпним ресурсом є знання – чим більше його використовують, тим більш інтенсивно воно поповнюється. Гранично невідтворним ресурсом є час. Усі інші ресурси з точки зору своєї граничності займають проміжні позиції [1].

У кожний момент часу банк характеризується певним набором суттєвих показників його діяльності. Вектор показників діяльності у кожен моменті часу визначає стан банку. Уся сукупність суттєвих показників діяльності може розподілятися на класи. Зокрема, для банку мова може йти про сукупність показників ліквідності, достатності капіталу, платоспроможності прибутковості, якості активів і пасивів, рівня кваліфікації персоналу тощо. Отже. є можливість врахувати внутрішні й зовнішні фактори фінансової стійкості банку, а відповідна методологічна й статистична інформаційна забезпеченість дає базу для аналізу, способів його проведення, формування та прийняття управлінських рішень.

Ідеального стану досягти неможливо, до нього можна необмежено наближуватися. Оскільки граничні характеристики для банку можуть змінюватись у часі в залежності від ситуації.

Так, наприклад, у періоди високої інфляції банкам вигідніше підтримувати завищений півень високоліквідних активів у загальних активах, оскільки операції обміну валют і розрахунково-касове обслуговування клієнтів є найменш ризикованим і досить дохідним видом діяльності. Кредитування реального сектору, особливо довгострокове, в таких умовах спричинює надмірні ризики для банку. В ситуації відносної інфляційної стабільності логічніше дещо знизити співвідношення високоліквідних і загальних активів, оскільки розрахунково-касове обслуговування клієнтів і валюто обмінні операції починають давати досить помірний прибуток, що змушує банки переорієнтувати свою діяльність у бік більш прибуткового кредитування та інвестування. Аналогічним чином можуть зазнати змін й інші характеристики діяльності банків [3].

По-друге, складність формалізації стану граничної досконалості пов’язана з тим, що більшість показників має обмеження лише на мінімум і не має обмеження на максимум. Коли всі показники, відібрані для аналізу, мають подібну специфіку, навіть оптимізаційні методики можуть не дати бажаного результату.

По-третє, деякі показники діяльності банку, наприклад, структури активів, пасивів, капіталу, залучених коштів мають математичне обмеження верхньої межі на рівні одиниці — частина не може бути більшою за ціле. Однак наближення до фізично можливого максимуму часто не відповідає поліпшенню фінансового стану банку. З економічної точки зору це, скорій за все, матиме протилежний ефект.

Стан небезпеки, що визначений і для банківської сфери означає банкрутство банку та регулюється чинними нормативно-правовими актами та законами економіки. Наприклад, банк, що допустив недотримання нормативів діяльності банків, встановлених інструкцією «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», може однозначно класифікувати як проблемний.

Саме з метою досягнення ідеального стану банку, у якому його функціонування мало б бути стійким, було розроблено рекомендаційні заходи, які б сприяли підвищенню фінансової стійкості банку шляхом стратегічного управління активами та пасивами банку, окремо та банківського сектору України у цілому.

При управлінні пасивами вирішуються такі завдання як усунення наявних у банку коштів, що не приносять доходів (за винятком тієї їх частини, що пов’язана з формуванням обов’язкових резервів); мобілізація кредитних ресурсів, що потрібні банку для виконання зобов’язань перед клієнтами, а також розвитку активних операцій; забезпечення гарантії одержання банком наміченого прибутку.

Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості банків можна виділити наступні:

розробка стратегічної програми розвитку банків, яка б забезпечувала перехід до нових принципів надання банківських операцій і послуг;

удосконалення системи депозитного страхування, що дозволить, з одного боку, запобігти кризі банківської системи внаслідок втрати банками ліквідності та одночасного вилучення грошей із депозитних рахунків, а з іншого захистити вкладників у випадку банкрутства банків;

стимулювання банків щодо оптимізації організаційної структури, постійне удосконалення функцій менеджменту;

підвищення оперативності і якості аналізу і оцінки фінансової стійкості банківських установ, що дозволить керуючим органам ефективно інспектувати банківську діяльність;

обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків;

Саме впровадження цих заходів у ПАТ «ПУМБ» сприятимуть більш ефективному функціонуванню банківської установи та забезпеченню його фінансової стійкості [2].

Література:

1. Вовчак М. Фінансова стартегія розвитку банку, як передумова ефективності його діяльності / М. Вовчак, Л. Меда // Банківська справа. – 2008. №3. – С. 23-36.

2. Дзюблик О.В. Оптимізація управління активами та пасивами комерційного банку / О. В. Дзюблюк // Фінанси України, 2006. - №5. - С. 128-138.

3. Колодізєв О.М. Фінансовий менеджмент у банках концептуальні засади, методологія прийняття рішень у банківській сфері: Навч. Посібник / О.М. Колодізєв - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. — 405 с.

4. Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка / Г.С. Панова. - М.: Финансы и статистика. - 2006.—270 с.

5. Прокопенко І. Ф. Банківський менеджмент : Навч. Посібник / І. Ф. Прокопенко. - К.: КНЕУ|, 2005. – 460 с.