Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Сидорук Н.Л., доц. Балдинюк А.Г.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Теоретичні засади управління ризиками на підприємстві

 

Управління ризиками на підприємстві є одним із вирішальних факторів забезпечення сталої динаміки його економічного розвитку. Низький рівень управління ризиками неминуче призводить до суттєвого зниження динаміки виробництва, незалежно від ступеню його розвитку.

Наукові уявлення щодо ризику складалися поетапно. Це явище почали вивчати статисти, економісти, юристи, математики. Поняття ризику з’явилося  у військових, економічних, демографічних, медичних, отологічних, правових та інших дисциплінах. Приблизно з 60 - х років ХХ століття ризик став предметом міждисциплінарних досліджень, набуває статусу загальнонаукового поняття, яке виходить за межі тієї чи іншої конкретної науки. Виникла нова галузь знань - ризикологія.

Цілісна теорія управління ризиком у вітчизняній економічній науці тільки формується. Це природно, адже будь-яка теорія є науковим узагальненням реального досвіду та визнається лише тоді, коли пройшла практичну апробацію (схвалення). Вітчизняні науковці, як і вчені з пострадянських країн розробляють питання, пов’язані із управлінням ризиками на рівні окремих підприємств. В працях Балабанова І. Т., Вітлінського В. В., Вяткіна В. Н., Вяткіна І. В., Гамзи В. А., Гольдштейна Г. Я., Гранатурова В. М., Гуца А. Н., Єкатеринославського Ю. Ю., Камінського А. Б., Лук’янової В.В., Макаревича Л.М., Наконечного С. І., Хохлова Н. В., Чернової Г.В., Шарапова О. Д. розглядаються сутність підприємницького ризику, методи управління ризиками, математичні моделі управління ризиками, тощо.

Загальний концептуальний підхід до управління господарським ризиком полягає у виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності в ризиковій ситуації; в розробці заходів, які не допускають, запобігають або зменшують розмір збитку від дії до кінця не врахованих ризикових чинників, непередбачених обставин; в реалізації системи адаптації підприємництва до ризиків, за допомогою якої можуть бути не тільки нейтралізовані або компенсовані негативні ймовірні результати, але й максимально використані шанси на отримання високого підприємницького доходу. З точки зору методології визначення «управління ризиком» є обмеженим, оскільки трактується як «усунення» або «зменшення» ризику, «ослаблення його негативних впливів на результати господарської діяльності» [1]. Визначення управління підприєм­ницьким ризиком повинне базуватися на економічному змісті ризику та управління як економічних категорій.

Ризик - невід’ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно найефективніше.

Неминучість  ризику  зумовлюється  такими  чинниками:

-  свободою  дій  підприємця;

-  орієнтацією  підприємницької  діяльності  на  одержання високого прибутку;

-  діяльністю  фірм  у  конкурентному  середовищі.

Наявність  ризику  змушує   підприємців  виробляти  певну  стратегію  поведінки  в  ринковій  економіці.  Вона  полягає  не  в  пошуку  справи  із  заздалегідь  відомим  результатом, без   ризику, а  в  умінні  своєчасно  його  відчути,  правильно  оцінити, розробити  заходи  щодо  зменшення рівня  ризику  або  навіть  підвищення  результативності  діяльності  фірми. Стратегія зумовлює тактику, тобто сукупність методів, які спираються на належний фундамент інформації, на науково розроблену теорію прийняття управлінських рішень і механізму їхньої реалізації [2].

Одна з найважливіших функцій ризик-менеджменту – організаційна. В процесі організації управління ризиком виділяють два етапи: підготовчий та основний.

На підготовчому етапі організації управління господарським ризиком ви­значається мета цього управління. Основна мета господарського ризику, на який свідомо йде підприємець, - отримання підприємницького доходу. Але для реалізації цієї головної мети слід сформулювати супутні цілі - запобігання певних видів ризику, зменшення небезпеки не­сприятливої дії цих видів на результати господарської діяльності, мінімізація збитку від такої дії, швидка ліквідація відповідних втрат тощо.

На цьому етапі організації управління ризиком найважливішим моментом є його аналіз. При цьому визначаються чинники ризику в підприємництві. Їх можна класифікувати за різними критеріями та ознаками: по­-перше, за ступенем впливу на підприємницьку діяльність фірми, що залежить від виду цієї діяльності (виробнича, комерційна, інвестиційна, інноваційна, банківська, кредитна тощо) і відповідних їй ризиків; по-друге, за ступенем керованості фірмою (фірми некеровані, мало керовані, добре керовані); по-третє, за характером дії на ризик; по-четверте, за джерелом виникнення ризикових чинників (зовнішнє середовище, якість господарювання).

При прийнятті більшості управлінських рішень рекомендується дотримуватися середнього рівня ризику, при якому можливі втрати заплановано прибутку не перевищують 50%. Після визначення допустимого рівня ризику розробляється власне система управління ризиком, яка включає підсистему адаптації до ризикових ситуацій, тобто комплекс заходів щодо: усунення несприятливого впливу на результати підприємницького ризику; запобігання можливих втрат від нього; ліквідації збитку від впливу форс-мажорних ризиків; реалізації можливості та шансів збільшення розміру підприємницького доходу та прибутку ризикової діяльності.

На основному етапі організації управління ризиком реалізується адаптивний до нього підприємницький режим для того, щоб управляти господарським ризиком, важливо мати систему матеріальних, фінансових та ін­ших резервних фондів. У ринкових умовах роль і значення таких внутрішньогосподарських резервних фондів зростає. Але це не заперечує, а навпаки поси­лює роль централізованих резервних фондів, коли ефективність страхування значно підвищується, оскільки ризикові ситуації виникають у різний час, у різних регіонах країни, на різних підприємствах.

Для ефективності управління ризиком підпри­ємницьким структурам різних форм власності доцільно мати стратегічні, се­редньострокові, короткострокові та поточні (оперативні) плани і можливі сценарії розвитку подій. Всі вони повинні носити багатоваріантний характер з урахуванням дій на результати відтворення змінних чинників. У таких планах слід мати спеціальні розділи, присвячені питанням управління ризиком.

 

Список літератури:

1.     Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

2.     Макаренко О.І. Особливості управління господарським ризиком в умовах ринкової економіки// Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №6. – С.159-165.