Экономические науки/3. Финансовые отношения

Котляр Ю. В.

Національний гірничий університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Як показує приклад розвинутих держав, чим вищий рівень освіченості їх населення, тим вищий рівень їх економічного розвитку. Саме тому, всі розвинуті країни світу спрямовують значну частину своїх фінансових ресурсів на підтримку та забезпечення розвитку вищої освіти. Щодо України, то наші політики та вчені дотримуються думки, що державна підтримка вищої освіти у фінансовому плані повинна бути значною і потребує реформування.

Серед чинників, які впливають на рівень фінансування вищої освіти: стан економічного розвитку країни; кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих освітніх закладах.

Більшість експертів вважають, що незадовільний стан освіти в Україні пов`язаний із недостатнім фінансуванням та неефективним використанням ресурсів освіти. Зниження якості освіти призводить до зменшення конкурентоспроможності української нації на світовому ринку праці і консервує у суспільстві негативні явища перехідного періоду. Існує дисбаланс між обсягом завдань, які визначаються державою перед освітою, та обсягами фінансового забезпечення цих завдань. З одного боку, існує тенденція до зростання обсягів навчального матеріалу і тривалості освітньої діяльності, а з іншого має місце скорочення надходжень на освіту з державного бюджету.

Перехід до ринку нероздільно пов'язаний з роздержавленням усіх галузей господарства у тому числі й освіти. Все це забезпечить демонополізацію вищої освіти, однак основу її надалі становлять державні заклади. Найважливішою причиною негараздів у галузі, ми вважаємо недостатній обсяг фінансування видатків на утримання ВНЗ з державного бюджету України. Недофінансування на практиці поєднується з нераціональним використанням бюджетних коштів.

При недостатньому бюджетному фінансуванні освіти та незначних обсягах цільових пільгових державних кредитів на здобуття освіти актуальним є питання пошуку додаткових джерел. Система освіти повинна бути орієнтована не тільки на замовлення з боку держави, а й на потреби особистості і роботодавця. Доцільне перенесення частини відповідальності за фінансування на споживачів – компанії, родини і самих студентів. Не може бути адекватною реальністю безкоштовна освіта в ринковій економіці, де знання, як і все коштовне, – є товаром з одного боку і, з іншого боку, – продуктом, що вимагає визначених витрат на своє виробництво і матеріалізацію. Основною перешкодою для розширення підготовки у ВНЗ служить дефіцит місць підготовки що є затребуваними ринком спеціальностями. Високий конкурс на ці спеціальності створює бар'єр у вигляді високих витрат абітурієнтів на персональну підготовку до вступного конкурсу. Краще віддати ці гроші, хоча б частково, ВНЗ, щоб він міг забезпечити ситуативне, гнучке розширення підготовки за спеціальностями, які мають найбільший попит.

Підготовка за застарілими спеціальностями і дисциплінами – почасти викинуті гроші. Потрібно щоб студенти, після базової (бакалаврської) підготовки голосували своїми реальними грошима – тоді буде ясно – чому і як їх треба сьогодні учити і кому і за що треба платити.

Нині фінансування діяльності вищих закладів освіти дедалі більше обмежується асигнуваннями коштів на оплату праці персоналу, забезпеченням обов'язкових відрахувань на господарські витрати – тепло-, водо-, електро- постачання. Триває постійне скорочення обсягів капітальних вкладень. Все це не дає змоги розширювати та поновлювати засоби навчання та матеріально-технічну базу закладів вищої освіти. Проблема ускладнюється й тим, що в умовах ринкової економіки сучасні завдання розвитку ВНЗ не мають відповідного відображення у системі пріоритетів бюджетного фінансування.

Також потрібне поліпшення матеріального забезпечення працівників освіти (ліквідація заборгованості із заробітної плати працівникам ВНЗ та підвищення заробітної плати, створення належних умов для їхньої діяльності та підвищення якості освіти). Поки Україна не має можливості виконати рекомендації ЮНЕСКО про встановлення зарплати вчителям не нижче рівня зарплати кваліфікованих робітників промисловості та інших спеціалістів із відповідним рівнем освіти. Основним принципом реформування системи фінансового забезпечення підготовки кадрів є створення умов для фінансування ВНЗ із бюджетів різних рівнів, розробка моделі багатоканального та багаторівневого фінансування.

У межах позабюджетних джерел фінансового забезпечення підготовки кадрів основними напрямками подальшої роботи повинні стати: розробка механізму кредитування та страхування підготовки кадрів; створення на підприємствах і в організаціях джерел фінансування підготовки кваліфікованих спеціалістів (вони можуть бути сформовані шляхом надання податкових пільг підприємствам у певному відсотку до виторгу від реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг для спрямування цих коштів на оплату навчання молоді в акредитованих навчальних закладах професійної освіти); вдосконалення правового поля з метою стимулювання розвитку меценатства, спонсорства; активізація роботи з підвищення ефективного комерційного використання об'єктів власності системи освіти, створення на цій базі централізованих фондів і резервів для підтримки освітніх закладів.

Література:

1. Економічні засади реформування механізму фінансування вищих закладів освіти (Електрон. ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_1/325_Iszczuk_17_1.pdf. - Загол. з екрана

2. Фінансування вищої освіти в сучасних умовах (Електрон. ресурс) / Спосіб доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evu/2010_14/Levaeva.pdf. - Загол. з екрана