К.е.н. Цуркан І.М., Каурова О.Г.

НГУ, м. Дніпропетровськ

Передумови неминучості обов’язкового медичного страхування

На сьогодні в Україні однією з найактуальніших проблем є проблема достойного забезпечення населення якісними медичними послугами та підтримка його на достатньому для функціонування рівні. З економічної точки зору систему охорони здоров'я можна визначити як «частину загальної економічної системи з усіма елементами, характерними для виробництва, споживання та розподілу» [1]. Аналізу державного управління та реформуванню української системі охорони здоров'я присвячено праці Т. Педченка, Л. Жаліло, Я. Радиша, А. Голяченка, В. Бідного, О. Величка, Ю. Вороненка, В. Лехана, С. Кондратюка, В. Рудень, М. Шутова та багато ін. Однак майже зовсім не приділено уваги конкретному і чіткому вибору стратегії реформування галузі охорони здоров'я населення. Метою даної статті є аналіз сучасного стану й особливостей розвитку медичного страхування в Україні, дослідження окремих аспектів форм медичного страхування, спектрування основних проблем упровадження загального обов’язкового державного соціального медичного страхування та визначення можливих шляхів їх розв’язання .

Найцінніше в особистому і суспільному плані – здоров’я і життя людини. У світі функціонують три основні моделі охорони здоров’я:

- державна охорона здоров’я за Бевереджем (англійська), спрямована на здійснення повноцінної профілактики і лікування, доступних кожному громадянину без винятку;

- страхова медицина за Бісмарком, що спирається здебільшого на використання страхових засобів для населення, що працює, у разі нещасних випадків, захворювань, непрацездатності й у старості;

- проміжні положення за Семашком (радянська), що відрізняються різними пропорціями між коштами державного бюджету, медичного страхування і медичними послугами, які оплачує безпосередньо пацієнт.

Всесвітня організація охорони здоров’я в сучасних умовах рекомендує такі пропозиції для цієї мети: 60% - державний бюджет, 30% - медичне страхування,10% - платні послуги [2].

Слід зазначити, що в наш час в Україні рівень медичної та медикаментозної допомоги не сприяє можливості мати здорову націю в майбутньому. Загальна захворюваність населення з кожним роком збільшується. Сучасний стан фінансування охорони здоров'я України є вкрай недостатнім і не створює передумов для здійснення якісної медичної допомоги в необхідних обсягах, особливо для соціально незахищених верств населення. На відміну від інших галузей народного господарства, охорона здоров'я майже повністю перебуває на бюджетному фінансуванні, а можливість залучення інших джерел фінансування стримується як законодавством, так і негативним відношенням державних органів управління охороною здоров'я до ринкових механізмів в охороні здоров'я.

Медична галузь в Україні не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Одного ж бюджетного фінансування недостатньо для нормальної взаємодії охорони здоров'я з іншими галузями, які вже працюють за законами ринкових відносин, тому система охорони здоров'я випробовує весь пакет проблем, пов'язаних з непогодженістю цих відносин [3] .

Одним із дієвих шляхів формування нової системи фінансового забезпечення охорони здоров’я має стати широке використання можливостей страхового захисту населення та залучення додаткових (понад державні гарантії) асигнувань у медичний сектор. Медичне страхування являє собою особливий вид страхування, при якому об’єктом страхування є витрати на надання медичної допомоги, витрати, пов’язані зі здоров’ям. Воно здійснюється у двох формах: обов’язковій та добровільній [4] .

Обов'язкове медичне страхування (ОМС) - один із найбільш важливих елементів системи соціального захисту населення у сфері охорони здоров'я й одержання необхідної медичної допомоги у разі захворювання. Держава в особі своїх законодавчих і виконавчих органів повинна визначати основні принципи організації ОМС, встановлювати тарифи внесків, коло страхувальників і створення спеціальних державних фондів для акумуляції внесків на обов'язкове медичне страхування. Загальність ОМС полягає у забезпеченні всіх громадян рівними гарантованими можливостями одержання медичної, лікарської і профілактичної допомоги у розмірах, встановлених державними програмами ОМС [5] .

Література:

1. Folland S., Goodman A.C., Stano M. The Economics of Health and Health Care, Prentice Hall: Upper Saddle River, Fourth Edition.2003-p.194

2. Ляхоцький, В.П. Страхова медицина в Україні: історія та сучасність [Текст] / В.П. Ляхоцький. – К.: Пульсари, 2003 – 82с.

3. Мних, М. Проблеми та перспективи розвитку медичного страхування в Україні [Текст] / М.Мних, Н. Мних // Економіка. Фінанси. Право. – 2003.– №2. – С. 21–28.

4. Литвак, А.И. Медицинское страхование [Текст]: Справочник. Изд. 2-е, изм. и доп. / А.И. Литвак. – К.: Пульсари, 2003. – 46 с.

5. Внукова, Н.М. Соціальне страхування [Текст]: навч. посібник / Н.М. Внукова, Н.В. Кузьминчук. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 412 с.