Герасименко Т.

Ніконець О.

Науковий керівник:

Штефано Х. П.

Дефіцит державного бюджету та шляхи його зменшення

Стан фінансової системи здебільшого залежить від гармонійного взаємозв’язку та розвитку всіх її складових. На сьогодні фінансова система України ще не набула рис, притаманних економіці розвинених держав світу і перебуває на стадії формування. Останнім поштовхом на цьому шляху мають стати саме фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, що, на жаль, і досі залишаються досить обмеженими, попри приріст прямих іноземних інвестицій та збільшення загального валового внутрішнього продукту (ВВП). Стабілізація економічної системи держави вимагає розробки та реалізації комплексної програми оздоровлення державних фінансів.Саме цим зумовлено актуальність теми дослідження.

Метою даної статті є дослідити поняття дефіциту державного бюджету і розкрити шляхи його подолання. А також розглянути його позитивні і негативні наслідки.

Це питання у вітчизняній і зарубіжній науці розглядали такі вчені як: А. Доунс, І. Запатріна, І Лук'яненко, І. Луніна, П. Масгрейв, Р. Масгрейв, Г. Міллер, В. Опарін, Б. Петерс, І. Розпутенко, Дж. Стігліц, І Чугонова, С. Юрій.

Так, важливим інструментом регулювання соціально - економічних процесів є Державний бюджет України, тому що саме розбалансованість держбюджету є головним дестабілізуючим чинником кризи державних фінансів, також враховуючи наявність в Україні різноманітних ланок фінансової системи, яким відведена специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету належить центральне місце. Це зумовлено тим, що через бюджет здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП у всій його повноті.

У світовій практиці збалансований бюджет рідке явище, тому що його дефіцит і профіцит залежить не тільки від фіскальної політики та політики в області державних витрат, а також і від ступеня активності господарюючих суб’єктів та етапу циклу, який проходить економіка.

Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15 відсотків валового національного продукту (ВНП) при середньосвітовій його величині 4,5%. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3-5%. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції [1,66]. Потрібно зазначити, що сам по собі дефіцит не здійснює вплив на економічний розвиток, а тільки джерела його покриття. Тож розглянемо основні джерела надходжень в держбюджет.

Одним з основних факторів, які впливають на держбюджет є податки. До того ж в умовах економічної трансформації залежність рівня бюджетного дефіциту від податків більша, ніж в умовах стабілізації та зростання економіки, що є особливо актуальним для України. Непрямі податки, ПДВ і акцизний збір, не можуть розглядатися як основне джерело покриття дефіциту, оскільки на пряму залежать від попиту споживачів, а при спаді виробництва зменшується споживання.

Порівняно із 2008 роком надходження з ПДВ знизились на 7,5 млрд. грн., або на 8,1%. Недовиконання плану на 2009 рік становить 13,4%, або 13,0 млрд. грн.. Порівняно із 2008 роком надходження з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів до загального фонду державного бюджету зросли на 0,9 млрд. грн., або на 2,0%. Недовиконання плану на 2009 рік становить 7,4%, або 3,7 млрд. грн. При падінні імпорту товарів у 2009 році на 46,9%, надходження ПДВ до загального фонду державного бюджету із ввезених на територію України товарів знизились на 13,8%, або на 10,9 млрд. грн [6].

Що ж до акцизного збору в Україні, то порівняно із 2008 роком надходження акцизного збору до Державного бюджету України зросли на 67,8%, або на 8,6млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік становить 10,0%, або 2,4 млрд. грн. При запланованих у 2009 році надходженнях від акцизного збору із ввезених товарів на територію України до Державного бюджету України у сумі 4,4 млрд. грн. фактично надійшло 3,7 млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік становить 15,9%, або 0,7 млрд. грн. При запланованих у 2009 році надходженнях від акцизного збору із вироблених товарів на території України до Державного бюджету України у сумі 19,3 млрд. грн. фактично надійшло 17,6 млрд. грн. Недовиконання плану на 2009 рік становить 8,7%, або 1,68 млрд. грн. [5].

В той же час мито гарантує наявність стабільної бази оподаткування, а отже і стабільні надходження до бюджету. Проте порівняно із 2008 роком надходження від ввізного мита до Державного бюджету України знизились майже вдвоє (або на 5,6 млрд. грн.). Недовиконання плану на 2009 рік становить 39,0%, або 4,1 млрд. грн. [5].

У світовій практиці ефективно функціонує податок на нерухоме майно громадян. Так, у Канаді в 2001-2005 роках майнові податки становили близько 40% загальних доходів місцевих бюджетів. Також значною їх частка є в доходах місцевих бюджетів Франції (до 20%), Румунії (19%), Польщі (14%), Великобританії й Латвії (13%). Як відомо, проект закону про його введення вже поданий на розгляд у Верховну Раду України. Залишається лише прискорити запровадження і включення податку на нерухоме майно до переліку доходів ІІ кошика, що сприятиме наповненню місцевих бюджетів власними доходами [2, 46-55].

На особливу увагу заслуговують питання фінансування бюджетного дефіциту за рахунок надходжень від приватизації. Слід враховувати, що залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам, як у випадках розміщення державних боргових зобов’язань. Тому фінансування бюджету шляхом використання приватизаційного ресурсу не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер [4,52-64].

Також слід звернути увагу на таке питання як цінність природних ресурсів. Встановлена урядом плата за користування надрами місцевого значення не відповідає фактичній вартості корисних копалин.

Зміцненню фінансової бази розвитку бюджетної сфери сприяло б зарахування частини коштів, одержаних від продажу земель несільськогосподарського призначення, до районних і обласних бюджетів. Це дало б змогу концентрувати й ефективніше використовувати бюджетні кошти, призначені на розширення матеріальної бази [2,46-55].

Отже ми проаналізували основні перспективні джерела надходжень до державного бюджету, і тому доцільно буде вказати на основні статті видатків і способи їх раціонального використання.

Оптимізація рівня держаних видатків є досить складним завданням для всіх країн світу майже протягом двох століть розвитку ринкової економіки. Якщо розглянути дані про рівень державних видатків по групі найбільш розвинених країн за достатньо тривалий період, то чітко простежується тенденція до зростання їх ролі в ВВП. Особливо показовим є те, що в ряді східноєвропейських країн, які вже вийшли на траєкторія зростання, питома вага бюджетних видатків у ВВП не зменшувалась, а в деяких країнах навіть зростала саме в період трансформаційного спаду (наприклад, у Польщі та Словенії вона стабільно складала близько 50%) [3,61-70].

Основною метою збільшення державних видатків є забезпечення високих темпів економічного зростання. Проте вплив їх рівня на економічне зростання не є однозначним, здебільшого його напрямок визначається сумарним вектором різноспрямованих чинників. Загальновідомо, що навіть незначні коливання в рівні видатків через мультиплікатор державних видатків можуть спричинити дестабілізацію соціально-економічної динаміки [3,61-70].

В Україні вирішення проблем державних видатків здебільшого концентрується навколо поточних бюджетних питань. Під час ухвалення чергового бюджету увага спрямовується на необхідність збільшення конкретних груп витрат. Уже кілька років у суспільстві триває дискусія щодо рівня соціальної складової видатків бюджету та необхідності забезпечення економічного зростання, адже соціально-економічний розвиток суттєво залежить від політики бюджетних видатків, обсяг яких впливає на обсяг сукупного попиту. Як зазначає професор І. Я. Чугунов, “незважаючи на різні позиції щодо рівня видатків соціального спрямування, не викликає сумнівів те, що:

- високий рівень соціального забезпечення населення неможливий у бідній країні, тому єдиною умовою його підвищення є реалізація стратегії прискореного зростання;

- спрямованість державної політики на реалізацію стратегії прискореного економічного зростання не виключає збереження наявного рівня соціальної підтримки і навіть її збільшення за умов оптимізації структури соціальних видатків щодо забезпечення їх пріоритетного спрямування на розвиток людини.”

В Україні існує проблема незбалансованості видатків з бюджету особливо в період 2004-2007 рр. На фоні стрімкого зростання соціальних функцій з 2004 року спостерігається поступове підвищення інших видатків. Високими темпами зросли видатки на освіту та економічну діяльність. Динаміка темпів приросту видатків на житлово-комунальний сектор, яка з 2006 року стрімко знижується, дозволяє стверджувати про низький рівень державного регулювання у цьому секторі.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що бюджетна політика в Україні потребує радикального реформування. Для забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи необхідно розв’язати багато проблем, особливо у взаємовідносинах бюджетів різних рівнів, внести зміни до Бюджетного кодексу України, відповідно до перспективних завдань розбудови держави, збалансувати бюджет, встановити оптимальні ставки податків, митних зборів та акцизів, ввести податок на нерухоме майно, а також забачити створення потужних місцевих бюджетів.

Але оскільки бюджетна система тісно пов’язана з іншими сферами функціонування держави, які також потребують удосконалення, вносити зміни доцільно разом із реформуванням освіти, охорони здоров’я, податкової політики та інших сфер фінансової системи.

Список використаних джерел:

1. Городецька Т. Вплив фіскальної політики на розмір бюджетного дефіциту// Розвиток фінансових відносин в умовах транформаційних процесів: український вимір: матеріали симпозіуму з нагоди 65- річчя від заснування Харківського інституту фінансів УДУФМТ,2008. - С.- 65 -68.

2. Демків О. І. Напрямки поглиблення державної реформи в Україні // Фінанси України 2009- №3 - с.- 46-55.

3. Корень Н.В. Концептуальні засади формування оптимальної структури бюджетних видатків // Наукові праці НДФІ 2009 - №2 - с. 61-70

4. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету // Економіка України 2009 - №4-с.52-64.

5. www.minfin.gov.ua - офіційний сайт Міністерства фінансів України

6. www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт Державного комітету статистики України.