Вибір пріоритетних механізмів вивільнення фінансових активів

Економічні науки/ 4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

Музика А. В.

Харківський національний економічний університет

Вибір пріоритетних механізмів вивільнення фінансових активів

В сучасних умовах високо ризикового зовнішнього середовища функціонування підприємства особливого значення набуває підвищення детермінованості відносин зі стратегічними контрагентами, що може здійснюватись за допомогою фінансових інвестицій як засобів інтеграції та впливу. Тому особливої актуальності набувають питання забезпечення достатнього обсягу інвестиційних ресурсів, призначених для використання у процесі фінансового інвестування, через механізми вивільнення власних фінансових активів підприємства. Такими механізмами можуть слугувати факторинг, форфейтинг та сек’юритизація.

Особливостям операцій з факторингу та форфейтингу присвячено праці таких учених як Куришева Д. В., Мороза А. М., Шпаргало Г. Э. [1, 2, 5] та ін., сек’юритизації – Туктарова Ю., Чуб О. [3, 4] та ін.

Метою даної роботи є формування практичних рекомендацій щодо вибору пріоритетного механізму вивільнення фінансових активів підприємства в умовах економічної кризи в Україні.

Поняття факторингу, форфейтингу та сек’юритизації багатогранні та охоплюють широке коло угод, в загальному їх можна охарактеризувати так:

факторинг – комплекс послуг, що надаються клієнту спеціалізованою компанією (фактором) в обмін на уступку дебіторської заборгованості (обов’язковим є перехід права власності на дебіторську заборгованість) [5];

форфейтинг – це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі [1];

сек’юритизація – процес перетворення низьколіквідних фінансових активів в ліквідні цінні папери, що обертаються на ринку капіталу [3].

Для дослідження даного питання, на думку автора, доцільно використати експертний метод (а саме – метод аналізу ієрархій), оскільки він дозволяє отримати кількісну оцінку якісних суджень.

У рамках даного методу та з урахуванням предмету дослідження автором побудовано ієрархічну структуру: мета – критерії – альтернативи (рис. 1).

Рис. 3.1. Ієрархічна структура вибору пріоритетного механізму
вивільнення фінансових активів підприємства

Відповідно до рис. 1, на першому рівні знаходиться генеральна мета – вибір пріоритетного механізму вивільнення фінансових активів підприємства, на другому – шість критеріїв, що уточнюють мету, на третьому – три механізми вивільнення фінансових активів підприємства, які мають бути оцінені щодо критеріїв другого рівня. У якості основних критеріїв для оцінки механізмів вивільнення активів (факторингу, форфейтингу та сек’юритизації) автором обрано наступні: обсяг фінан сових активів, що вивільняються, доступність механізму вивільнення фінансових активів, ризик, строк та вартість вивільнення фінансових активів, а також адаптивність механізму вивільнення.

Розрахунки за методом аналізу ієрархій здійснено у середовищі програмного продукту Expert Choice.

Формування матриць попарних порівнянь критеріїв та альтернатив на основі експертної оцінки дозволило визначити відносну значущість елементів ієрархії. Значення векторів пріоритету критеріїв і альтернатив подано у табл. 1.

Таблиця 1

Значення векторів пріоритету критеріїв та альтернатив

Механізм Критерій	Факторинг	Форфейтинг	Сек’юрити-зація	Відношення узгодженості (≤ 0,1)
Обсяг ФА, що вивільняються (0,206)	0,195	0,088	0,717	0,09
Доступність механізму вивільнення ФА (0,106)	0,584	0,184	0,232	0,05
Ризик вивільнення ФА (0,313)	0,286	0,143	0,571	0
Строк вивільнення ФА (0,065)	0,594	0,157	0,249	0,05
Вартість вивільнення ФА (0,251)	0,493	0,196	0,311	0,05
Адаптивність механізму вивільнення ФА (0,057)	0,428	0,143	0,429	0
Рівень пріоритету альтернатив	0,392	0,154	0,454	–

Аналізуючи дані табл. 1, варто відмітити, що найбільше значення для підприємства при виборі пріоритетного механізму вивільнення фінансових активів мають ризик їх вивільнення, вартість вивільнення та доступність (у порядку зниження пріоритету). Це свідчить про бажання зменшити ризикованість вивільнення активів навіть за рахунок незначного збільшення вартості вивільнення.

В свою чергу, визначено, що пріоритетним механізмом вивільнення фінансових активів підприємства є сек’юритизація, наступним по пріоритету – факторинг. Варто відмітити, що факторинг визначений як менш витратний механізм, однак, сек’юритизація дозволяє підприємству вивільнити значно більші обсяги фінансових активів з меншим ризиком, що в сучасних умовах зовнішнього економічного середовища та поточного фінансового стану підприємств є більш актуальним. Під час аналізу можна переконатися, що такий результат є виваженим, оскільки цей механізм (сек’юритизація) переважав інші за трьома із шістьох обраних критеріїв оцінювання, за якими не було випадкових результатів.

Отже, застосування методу аналізу ієрархій дозволило визначити рівень пріоритетності механізмів вивільнення фінансових активів підприємства в умовах економічної кризи в Україні. Результати даних досліджень можна використовувати для формування інвестиційних ресурсів, призначених для використання у процесі фінансового інвестування підприємств, а також підвищення ліквідності балансу підприємств.

Надалі варто розширити дослідження вибором конкретних моделей сек’юритизації фінансових активів підприємств.

Література:

1. Банківські операції: підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – [2-ге вид.]. – К.: КНЕУ, 2002. — 430 с.

2. Курышев Д. В. Форфейтинг – нове рубежи в условиях кризисна. Опит японського банка в России [Електрон. ресурс]. – Режым доступа: http://www.reglament.net/bank/mbo/2009_3_article_print.htm

3. Туктаров Ю. Секьюритизация и инвестиционные фонды / Ю. Туктаров. // Рынок ценных бумаг. – 2005. – № 16. – С. 54-59.

4. Чуб О. До питання використання банками механізмів сек’юритизації активів / О. Чуб. // Банківська справа. – 2009. – № 3. –
С. 66-72.

5. Шпаргало Г. Є. Факторингові операції в Україні: проблеми та перспективи [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/Ekonomika/2009_640/31.pdf