Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Мандрек А. Г.

Науковий керівник: Житарюк В. В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми міжнародної міграції робочої сили для України та шляхи їх вирішення

У світогосподарському розвитку останніх десятиріч домінуючу позицію займає економіка, заснована на принципах вільного підприємництва, конкуренції та зовнішньоекономічної відкритості. Однією з передумов оптимального поєднання факторів виробництва для досягнення бажаних економічних і соціальних результатів є їхнє вільне переміщення через кордони, міждержавний перелив у формі експорту та імпорту капіталу. Відповідно формується багаторівнева система відносин між країнами, випливають нові економічні проблеми, що потребують управління цими процесами.

В умовах глобалізаційних процесів актуалізується процес міжнародного обміну людським капіталом. Міжнародна міграція робочої сили спричиняє як позитивні, так і негативні наслідки формуючи, а то і нагромаджуючи таким чином негаразди як в окремо взятих країнах, так і на світовому ринку праці в цілому. Такі тенденції ведуть до того, що конкурентоспроможність країн визначатиметься перш за все рівнем людського розвитку. Адже людський капітал є ключовою ланкою у підвищенні конкурентноздатності національної економіки. Актуальністю даного питання займаються багато вітчизняних науковців, зокрема Н. Ваврищук, С. Снігова, І. Чекан, С. Гринкевич та інші.

Метою даної роботи є відстеження основних проблем України, пов’язаних з міжнародною міграцією робочої сили, та визначення шляхів їх вирішення.

Міжнародна міграція робочої сили на початку ХХІ століття стала важливою складовою глобалізаційних процесів в світовій економіці. Вона впливає на економічні процеси в кожній країні та її регіонах. Здійснюється вона, в першу чергу, з економічних причин. Саме економічні чинники породжують інтенсивні міграційні рухи робочої сили на європейському континенті [1].

Основними причинами, які зумовлюють міжнародну трудову міграцію, є:

– незадовільні економічні умови життя працездатного населення (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т.д.);

– стабільний порівняно високий рівень зарплати в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);

– порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;

– соціальні умови для реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;

– політичні, релігійні, військові, національні, культурні причини.

Нині Україна на європейському ринку праці переважно виступає як держава-експортер робочої сили, хоча відмічається тенденція до зростання числа іноземних громадян, які працюють в Україні. Як стверджують окремі науковці, чисельність останніх приблизно в 10 разів менша, ніж українців, які працюють за кордоном. За останніми підрахунками, за межами нашої держави працює близько 7 млн. осіб. У цьому контексті логічно постає необхідність дослідження співвідношення трудових мігрантів і загальної кількості населення в Україні, яке коливається у межах 11-12% [2].

Міжнародний обмін людським капіталом зумовлює виникнення сукупності суттєвих проблем для нашої країни, серед яких наступні:

– втрата людського капіталу в процесі міжнародного обміну;

– моральний аспект (розпадаються сім’ї, залишаються бездоглядними діти та люди похилого віку);

– структурні деформації ринкових механізмів у формі надмірного зростання цін на товари і послуги на внутрішньому ринку, зокрема на нерухомість, при низькій купівельній спроможності основної маси населення;

– погіршення співвідношення між працездатним і непрацездатним населенням;

– нераціональна структура імміграції в нашій країні;

– погіршення стану здоров’я нелегальних емігрантів;

– прихована міграція у формі використання (латентна) іноземними компаніями, спільними підприємствами людського капіталу України без адекватного здійснення інвестицій в нього [3], [4].

Основними заходами, спрямованими на посилення позитивних та ліквідацію негативних ефектів участі України у міжнародному обміні людським капіталом є:

– оцінка масштабів втрат людського капіталу і динаміки їх змін;

– усвідомлення вартісних характеристик людського капіталу в доповненні до суто гуманітарних;

– активізація обміну даним капіталом на молодіжному рівні завдяки створенню спільних міжнародних навчальних закладів;

– підтримка кадровими агенціями випускників таких закладів.

Отже, наведені проблеми міжнародного обміну людським капіталом безсумнівно, свідчать про істотну загрозу його втрати для нашої країни. Структурні зміни, що відбуваються стихійно, без активного втручання держави, поки-що демонструють тенденції прямо протилежні до тих, які необхідні для побудови конкурентоспроможної економіки, що базується на знаннях. Злам цих тенденцій, забезпечення прогресивних структурних змін вимагає значних зусиль з боку держави, формування відповідної політики. В її основу має бути покладена орієнтація на збереження і покращення людського капіталу і використання позитивних ефектів міжнародного обміну ним.

Література:

1. Ваврищук Н. Г. Еміграція робочої сили з України: теоретико-методологічні аспекти/ Н. Г. Ваврищук // [сайт http://www.library.ukma.kiev.ua//NZV56_2009/10_ vavryshuk_n.pdf].

2. Гринкевич С. С. Міжнародна міграція робочої сили та її розвиток в Україні / С. С. Гриневич // [сайт http://www.nbuv.gov.ua/portal//nvnltu/16_3/259_Grynkiewycz_16_3.pdf].

3. Снігова С. М. Аналіз стану міграційних процесів в Україні / С. М. Снігова // [сайт http://intkonf.org/snigova-sm-analiz-stanu-migratsiynih-protsesiv-v-ukrayini/].

4. Чекан І. А. Міжнародний обмін людським капіталом в контексті конкурентоспроможності економіки України / І. А. Чекан // [сайт http://mev.lac.lviv.ua/vyklad/ chekan/2.pdf].