Стрибульська Т.В.

Науковий керівник – Круць А.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕНЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ

Карпатський регіон характеризується тим, що його економіка у більшій мірі заснована на сільському господарстві, лісництві та видобувній промисловості. Традиційне сільське господарство і тваринництво залишаються основними джерелами їжі і палива для місцевих співтовариств. Проте в процесі історичного розвитку, внаслідок впливів переважно антропогенних чинників земельний потенціал регіону поступово втрачає свою економічну важливість. Відбуваються швидкі зміни в традиційному землекористуванні та в земельній власності.

Ця проблема була визначена і досліджувана багатьма вітчизняними вченими. Адже відтворення земельних ресурсів у аграрному секторі Карпатського регіону охоплює багато нерозв’язаних проблем і потребує визначення певних методів та способів щодо їх вирішення. В аграрному секторі досліджуваного регіону не вироблено стратегії ведення земельного господарства, яка відповідала б засадам сталого розвитку.

На сьогодні використання сучасних механізованих господарських засобів, зловживання пестицидами, різними біохімічними добавками, гербіцидами , що призводять до ерозії ґрунтів, масова вирубка лісів значно впливають не тільки на середовище проживання, а й на економічне становище сільського господарства всього регіону. Крім того, сам процес сталого розвитку сільськогосподарського сектору економіки, зокрема відтворення земельних ресурсів, забезпечить розв’язання не тільки економічних, а й соціальних та екологічних завдань. Запровадження концепції сталого розвитку потребує також переосмислення соціумом цінностей, які мають спрямовуватися на гармонійне поєднання раціональних потреб і можливостей природного відтворювального процесу.[1,87] Інакше кажучи економічний розвиток має бути спрямований не на необмежне зростання виробництва сільськогосподарської продукції завдяки збільшенню обігових земельних угідь, а перш за все на збереження, охорону, поліпшення та раціональне використання наявних земельних ресурсів. Крім того пасовища, гірські луки, поля з часом втратили свою економічну важливість, оскільки багато мешканців почали цікавитись доходами від туризму, відпочинку, наданням послуг або взагалі від продажу земель, аніж її обробкою.

Також перешкодою щодо розвитку аграрного сектору Карпатського регіону є низькі капіталовкладення, які продовж 1991-2000 були мало помітними. Це й призвело до погіршення стану земельних ресурсів зниження ефективності сільськогосподарського виробництва і загалом погіршення рівня життя населення. Проте упродовж 2004-2006 років інвестиційна діяльність поступово набирала більших показників, але ці обсяги ще задалекі від задоволення потреб галузі. [2]

Одним з найбільш складних завдань підвищення економічної ефективності відтворення земельних ресурсів з позиції сталого розвитку є визначення участі в цьому процесі ролі держави, конкретного регіону, населеного пункту, кожного сільського мешканця. Відсутність програми чітких дій та невизначеність завдань для кожного учасника процесу є основними причинами їх індиферентності до запровадження вимог сталого розвитку в аграрному секторі Карпатського регіону. [3, 10]

Таким чином для майбутнього розвитку Карпат є необхідною визначена стратегія їх економічного розвитку. Це в свою чергу передбачає проведення певних дій та здійснення певних реформ. Зокрема ключовими стратегіями для економічного зростання мають бути приватизація, спеціалізація та створення певного конкурентного середовища, що потребує експлуатації дешевих природних ресурсів та масового виробництва. Щодо самого сільського господарства, то тут має бути проведена політика по застосуванню екологічних та традиційних методів його ведення, що також виключає використання генетично модифікованих організмів. Крім того, має бути поширена усебічна політика захисту, включаючи керування водними, земельними та лісовими ресурсами.

Провідна роль у розвитку аграрного сектору економіки Карпатського регіону також належить господарствам населення, які маючи значні земельні ділянки можуть знано впливати на його економічний розвиток. Тому їм потрібно надати належну підтримку, так само як і особистим селянським господарствам.

Необхідною є видача і приватизація карпатських земель. Адже, як показує практика, на орендованих землях господарювання не є ефективнішим ніж на власних. Потрібно закладати в бюджет різні видаткові статті про підтримку особистих селянських господарств. Також необхідно всебічно підтримувати виробництво сільськогосподарської продукції, шляхом відчуження земель, що використовуються не за призначенням, а також виділення земель запасу всім бажаючим для ведення особистого селянського господарства.

Отже, слід пам’ятати, що у ринкових країнах сільське господарство повинно всіляко підтримуватись у першу черг у державою різними методами та способами. Карпатський регіон потребує особливої уваги, маючи при цьому певні свої особливості. Варто зазначити також, що при вирішенні цього питання значно зросте економічний фактор розвитку,а це в свою чергу покращить його як соціальний, так і екологічний стан.

Список використаної літератури:

1. Щурик М.В. Економічний аспект сталого розвитку в контексті відтворення земельних ресурсів Карпатського макрорегіону / М.В. Щурик //Статистика України. -2009. - №1- С.81-82.

2. Спаський Г.В. Регіональні аспекти інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Закарпаття / Г.В. Спаський // Економіка та держава. -2008. - №10. – С.14-15.

3. Василенко В. Методологія економічної діагностики регіонів / В. Василенко // Економіка України. -2008. -№9. - С.4-7.