Лопуга Т.В.

Науковий керівник – Круць А.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Шляхи покращення інвестиційної привабливості регіонів

В умовах розвитку в Україні ринкових відносин особливу значущість набуває дослідження проблем інвестиційної діяльності на регіональному рівні, забезпечення переходу до більш якісного , інвестиційно – інноваційного типу зростання, в основі якого лежать масштабні інвестиції.

В Україні фінансовий базис місцевих органів влади формується в основному за рахунок закріплених доходів місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів. Оскільки бюджетних коштів не вистачає для фінансування всіх потреб територій, постає необхідність пошуку альтернативних джерел фінансування, якими можуть стати інвестиції.

Аналіз проблем розвитку та інвестиційної привабливості регіонів відображено в роботах Б.М. Данилишина, М.В. Жука, Л.М. Зайцевої, М.І. Долішнього, Н.Й.Серьогіна, А.Є.Слівака, М.А.Хвастика та інших науковців, котрі зробили значний внесок у формування державної регіональної політики. Сучасна економіка та світова фінансова криза вимагають постійних змін щодо державних механізмів підтримки дотаційних регіонів, тому ці питання постійно залишаються відкритими та потребують своєчасного вирішення.

Більшість інвесторів приваблює великий внутрішній ринок України. При виборі регіону для інвестицій велике значення для іноземних інвесторів має низка зовнішніх факторів, а саме: географічне положення, історичні зв’язки , розвинена транспортна мережа, сировинний та виробничий потенціал, високий освітній рівень і підприємницька активність населення.

Дослідження розподілу іноземного інвестування показує, що територіальна диференціація залучення прямих іноземних інвестицій в Україну є досить значною та постійною, що зумовлено чисельними об’єктивними та суб’єктивними факторами.

Зарубіжні інвестори надають перевагу регіонам урбанізованим , з розвиненою інфраструктурою, з наявністю кваліфікованих трудових ресурсів і легким доступом до ресурсів, офісних та виробничих приміщень. Тому характерним є збереження стійкого перепаду в залученні прямих іноземних інвестицій до окремих адміністративно – територіальних одиниць держави та чітко вираженої тенденції до надмірної концентрації спрямування прямих іноземних інвестицій не лише до столиці, але до всього прилеглого до неї регіону. [3, 48]

Важливо усвідомити, що в нинішніх умовах інвестор при прийнятті рішення щодо інвестування робить вибір не між регіонами, а між регіоном, який він добре знає, і процедурою розміщення коштів у ліквідні цінні папери на фінансовому ринку. Тому в умовах існуючих високих ризиків за залучення капіталів регіонам доречніше змагатися не стільки між собою за абсолютними показниками регіональності капіталовкладень, скільки намагатися підтримувати норму прибутку (дохідність) на фінансовому ринку, і відповідати прийнятому для даного інвестора рівню ризиків.

Сприятливість інвестиційного клімату буде при цьому залежати від взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності, ефективність якої визначатиметься розвитком як у межах регіону, так і в країні в цілому такого фактора, як інвестиційне партнерство головних учасників інвестиційного процесу. [1,66]

Провідна роль у вирішенні проблем забезпечення рівномірного розвитку регіонів країни належить державним фінансовим ресурсам, зокрема розробці та реалізації ефективної системи інвестиційної підтримки проблемних регіонів. Сучасні реалії вимагають глибокого вивчення особливостей застосування інвестиційних ресурсів в умовах жорстоких бюджетних обмежень.

Найбільш чутливими до динаміки іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал є валовий регіональний та обсяги промислового виробництва. Еластичність чутливості є досить високою, тому необхідно розробити систему стимулюючих заходів, які в подальшому сприятимуть залученню інвестицій у виробничу сферу.

Необхідність стимулювання розвитку регіонів вже впродовж кількох років постійно декларується в різних офіційних документах, проте формування відповідного нормативно – правового поля і практичні кроки з цього запровадження здійснюються повільно, щоразу із порушенням встановлених термінів . Тому стратегічно важливим є проведення в Україні територіальної політики, спрямованої на усунення диспропорцій у розвитку регіонів. Необхідно відмовитись від методів тимчасового зниження ступеня міжрегіональної диференціації, які базуються на територіальному перерозподілі резервів, і перейти до методів,орієнтованих на розвиток регіонів на основі підвищення власної інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності.[4, 16]

Список використаної літератури

1. Колянко О.В. Організаційні аспекти формування сприятливого інвестиційного клімату регіону / О.В.Колянко // Регіональна економіка.-2009.-№2.-С.66-70

2.Панасюк Л.В. Інвестиції як джерело формування фінансового потенціалу місцевих органів влади / Л.В. Панасюк // Інвестиції:практика та досвід. - 2008. -№12. - С.4-8

3. Продіус О.І. Дослідження інвестиційної привабливості регіонів та шляхи їх підвищення / О.І.Продіус // Економіка та держава. - 2010. - №2. -С.48-50

4. Ставнича М.М. Шляхи вдосконалення механізму державної інвестиційної підтримки проблемних регіонів / М.М.Ставнича // Інвестиції:практика та досвід. -2009.- №1 . - С.15-19