Борецька І.Ю., Чумак І. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут, КНТЕУ

Інформаційна культура як невід’ємна частина інформаційного бізнесу

Анотація: В даній статті розглянута проблема дотримання інформаційної культури в інформаційному бізнесі, а також представлені можливі варіанти її вирішення.

Ключові слова: інформація, інформаційна культура,

Постановка проблеми: За переходу до інформаційного суспільства, крім розв’язання описаних вище проблем, необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття та оброблення великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і нагромаджувати інформацію, треба навчитися такій технології роботи з інформацією, коли підготовлюються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури поводження з інформацією. Для відображення цього факту було введено термін «інформаційна культура».

Сьогодні є всі підстави говорити про формування нової  інформаційної культури, яка повинна стати елементом загальної  культури людства. Якщо роздивлятись поняття питань культури з погляду  сучасності, то насамперед вони пов'язані із самовизначенням народів  (зокрема людини) та їх мовним розвитком (як засоби спілкування). У  зв'язку з цим інформаційну культуру в нових формах її передачі, зокрема в  навчанні, можна розуміти, як систему з чотирьох базових компонентів, а  саме:

· культури організації подання інформації;

· культури сприймання та користування інформацією;

· культури використання нових інформаційних технологій (НІТ);

· культури спілкування через засоби НІТ.

Виклад основного матеріалу:Основою інформаційної культури можуть стати знання про  інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння  орієнтуватися в інформаційних потоках. Розвиток інформаційної культури  формує в усіх країнах групи людей, що духовно об'єднані спільністю  розуміння тих проблем, в рішенні яких вони задіяні. Інформаційна  культура органічно входить до реальної тканини суспільного життя,  додаючи їй нової якості. Вона призводить до зміни багатьох соціально-економічних, політичних і духовних уявлень, вносить якісно нові риси до  складу життя людини. На думку російських вчених, поки інформаційна  культура є ще показником не загальної, а, скоріше, професійної культури,  але у майбутньому має стати важливим чинником розвитку кожної  особистості.

Що людина бере з інформаційної мережі, визначається не стільки  освітнім рівнем, скільки її культурою та вихованням. Саморозвиток  виступає як початок і подальше вдосконалення процесу керування  розвитком особистості. Інформація в цьому процесі відіграє роль ланки  між відомим і невідомим, що дуже важливо для сприймання її в цілому і  для формування навичок критичного мислення.

Нині існує велика кількість визначень інформаційної культури. У  даному випадку доцільно розглянути визначення, подане в двох  аспектах.

У вузькому сенсі слова це - оптимальні засоби маніпулювання зі  знаками, даними, інформацією та подання їх зацікавленому споживачу для  рішення теоретичних і практичних задач; механізми вдосконалення  технічних середовищ виробництва, зберігання і передачі інформації;  розвиток системи навчання, підготовки людини до ефективного  використання інформаційних засобів та інформації.

Інформаційна культура в широкому сенсі - це сукупність принципів і  реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і  національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства. Більш повне визначення було надано Жалдаком М.І. при дослідженні  системи підготовки вчителя. Основи інформаційної культури мають  методологічний, світоглядний, загальноосвітній та загальнокультурний  характер, що проявляється в процесі використання в загальній практиці  універсальних процедур пошуку, обробки та представлення інформації на  базі відповідної системи наукових понять, принципів та законів, як  необхідних факторів системно-цілісного пізнання та відображення  об'єктивної реальності, а також пов'язаного з такою системою  фактографічного матеріалу (бази даних, бази знань, тощо). Вони повинні  формуватися в процесі вивчення комплексу всіх навчальних дисциплін.

Оволодіння інформаційною культурою - це шлях універсалізації  якостей людини, що сприяє реальному розумінню людиною самої себе,  свого місця і своєї ролі в суспільстві. Велику роль в формуванні  інформаційної культури грає освіта, що повинна формувати фахівця  інформаційного співтовариства, виробляючи у нього такі навички та  уміння: диференціації інформації; виділення значущої інформації;  вироблення критеріїв її оцінки; перероблення інформації та її  використання.

Інформаційна культура налічує тисячоліття. Початком її історії  логічно визнати момент зміни формального відношення до сигналу  ситуації, властивого тваринному світові, на змістовне, властиве винятково  людині. Обмін змістовними одиницями став основою розвитку мови. До  появи писемності становлення мови викликало до життя гаму вербальних  методик, породило культуру звернення зі сенсом і текстом. Письмовий  етап концентрувався навколо тексту, який містив у собі всю  різноманітність усної інформаційної культури.

Інформаційну культуру людства в різні часи зворушували  інформаційні кризи. Одна з найбільш значних інформаційних криз  призвела до появи писемності. Усні методики збереження знань не  забезпечували повної цілісності обсягів інформації, тому фіксація  інформації на матеріальному носієві породила новий період інформаційної  культури - документальний. До її складу ввійшла культура спілкування з  документами: культура витягу фіксованого знання, культура кодування і  фіксації інформації; культура документографічного пошуку. Оперування  інформацією стало легшим, зазнав змін образ мислення, але усні форми  інформаційної культури не тільки не втратили свого значення, а й  збагатилися системою взаємозв'язків з письмовими.

Чергову інформаційну кризу викликали до життя комп'ютерні  технології, що модифікували носії інформації та автоматизували деякі  інформаційні процеси. Сучасна інформаційна культура зібрала в собі всі свої попередні  форми та з'єднала їх в єдиний засіб.

Вона є особливим аспектом соціального життя і виступає як предмет,  засіб та результат соціальної активності, що відбиває характер та  рівень практичної діяльності людей. Це результат діяльності суб'єкту та  процес збереження створеного, а також розповсюдження та споживання  об'єктів культури.

Як відзначається в роботі, нині створюється база для формування  протиріччя між категорією індивідів, інформаційна культура яких є під  впливом інформаційних технологій і відбиває нові зв'язки і відношення  інформаційного суспільства, та категорією індивідів, інформаційна  культура яких визначається традиційними підходами. Це створює різні  рівні якості інформаційної культури при однакових витратах сил та часу,  що призводить до об'єктивної неспроможності, пов'язаної зі зниженням  можливостей творчого прояву одних суб'єктів у порівнянні з іншими.

Велику роль у формуванні інформаційної культури відіграє  дискусійний форум IFETS, в якому приймають участь викладачі практично  всіх країн світу. За ініціативою ХДПУ при форумі створена  російськомовна секція. Проводяться формальні та неформальні дискусії. Середній  обсяг інформації складає 500К на місяць. Як відзначають учасники,  "дискусії покращують надбане та дозволяють уникнути помилок в  майбутньому".

Висновки: Інформаційна культура формується через цінності, норми та методи . Цінності вказують на те, чому члени співдружності вірять, норми –  це очікувані моделі поведінки, а методи – це формально або неформально  усталена практика, що використовується для виконання роботи. Цінності мають неявний характер, їх можна розглядати лише у  відносному сенсі і важко змінювати, це найбільш потужна сила, що  формує поведінку, але вони дуже складні для змін. Норми та методи,  навпаки, явно проглядаються та легко розуміються. Фактично, методи –  найбільш явний символ культури, що забезпечує максимальну рушійну  силу при використанні знань для зміни поведінки і, як наслідок, норми.  Для зміни цінностей потрібен  тривалий проект терміном від 3 до 5 років.

Вкладання коштів у підвищення рівня інформаційної та, зокрема, комп’ютерної грамотності є надзвичайно ефективним для розвитку економіки і суспільства в цілому. Комп’ютерна грамотність, як і грамотність взагалі, не має тісного зв’язку з конкретною сферою діяльності. Людина, змінюючи сферу діяльності чи предметну область, залишається здатною до використання своєї комп’ютерної грамотності. Отже, рівень і темпи інформатизації залежать від рівня компетентності особи, а навчання її має бути обов’язковим елементом політики інформатизації держави, якщо вона прагне досягти успіху.

Література:

1. Оленев С.М. Информационная культура на рубеже тысячелетий: преемственность и новации. //Информационная культура личности: прошлое, настоящее, будущее. Международная научная конференция. Краснодар- Новороссийск - 11-16 сентября - 2006. - с.52-53.

2. Лазарева С. Ф. /Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навч. посібник. — К.: кнеу, 2002. — 667 с.