О.І. Гаврилюк, А.О. Міхєєв, В.Б. Дриндак, В.К. Патратій, Н.Д. Яковичук

Буковинський державний медичний університет, Україна

Зміни нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту та її значення при патологічних станах організму

Про те що мікрофлора шлунково-кишкового тракту виконує чисельну кількість функцій в організмі людини, відомо вже давно [1]. У шлунково-кишковому тракті кожної людини існує велика кількість мікроорганізмів, частина з яких є корисними для нашого організму, а решта навпаки шкідливими. Ці мікроорганізми існують як у присутності кисню (аероби), так і без нього (анаероби).

До основних функцій нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту (ШКТ) ми відносимо: регуляцію водно-сольового обміну; виділення таких сполук як антибіотики, вітаміни, гормони та антиоксиданти; продукцію жирних кислот; регуляцію нормальної перистальтики кишечника та газового складу кишки; участь у метаболізмі білків, жирів та вуглеводів; колонізаційну резистентність; знешкодження екзо- та ендотоксинів. Мікрофлора кишечнику бере участь у формуванні імунобіологічних реакцій організму [2]. Порушення цих функцій призводить до виникнення дисбіозу.

Причинами виникнення дисбіозу вважаються вплив шкідливих факторів зовнішнього середовища, зміна клімату, порушення харчування, нераціональне використання антибактеріальних та інших медичних препаратів, гострі інфекційні та хронічні захворювання.

У період внутрішньоутробного розвитку ШКТ плода є стерильним, заселення його мікроорганізмами відбувається під час пологів і залежить від стану мікрофлори матері. Діти, які народилися шляхом кесарського розтину, мають значно меньший вміст лактобактерій, ніж діти, які з’явилися на світ природнім шляхом. Але якщо припустити, що вагітна жінка має дисбаланс мікрофлори, то це може призвести до вродженої зниженої резистентності щодо патогенних мікроорганізмів. Нестача грудного молока або раннє припинення годування ним також може призвести до формування дисбіозу. У дітей, які знаходяться на природному вигодовуванні (грудне молоко), у мікрофлорі кишківника переважають біфідобактерії, з чим пов’язано менший ризик виникнення кишкових інфекційних захворювань, на відміну від дітей, які знаходяться на штучному вигодовуванні. До 2-го місяця життя в дітей зі штучним вигодовуванням рівень біфідобактерій нижчий більш ніж у 2 рази порівняно з першою групою. До кінця 2 року життя стан мікрофлори дитини наближується до стану мікрофлори дорослої людини [3].

Основними стадіями дисбактеріозу є:

І (початкова) - значне зменшення кількості нормальних симбіонтів у місцях їх звичайного існування.

ІІ - зникнення деяких симбіонтів за рахунок інших, а також поява таких представників мікрофлори, які в нормі зустрічаються в кишечнику в незначній кількості, або зовсім не зустрічаються.

ІІІ – зміна локалізації мікрофлори кишечника: вона з’являється в нехарактерних ділянках – наприклад, кишкова паличка в порожнині рота.

ІV – зміна патогенності, вірулентності, токсигенності окремих представників нормальної мікрофлори кишечника або їх асоціацій на фоні зниження резистентності організму до бактерійних антигенів і підвищення алергії до них [4].

За рахунок зниження рівня нормальної мікрофлори її місце займає умовно-патогенна та патогенна мікрофлора, яка є джерелом інфекції та сприяє розвитку алергічних та автоімунних захворювань, ускладнює перебіг хронічних захворювань, пагубно впливає на систему згорання крові.

Для лабораторної діагностики дисбіозу використовуються наступні методи: посів калу на дисбіоз, копрограмма та газова хроматографія, яка виявляє зміни кількості ароматичних сполук у калі.

При лікуванні дисбіозу на перший план постає корекція режиму харчування. Багато людей у сучасному ритмі життя забувають про важливість збалансованого харчування, адже саме нерегулярне харчування, вживання продуктів швидкого приготування, прийом їжі нашвидкоруч та одноманітність їжі призводять до таких наслідків як розлади акту дефекації, що зазвичай проявляється закрепами.

У наш час досить широко використовують селективну деконтамінацію, тобто вибіркове знищення даного патогенного збудника, для цього багато авторів пропонують використання бактеріофагів (вірусів бактерій). Також використовують адсорбенти, пребіотики (стимулятори розмноження нормобіоти кишечника людини) та пробіотики (живі мікроорганізми, що входять до складу нормобіоти кишечника людини) [5]. Важливо пам’ятати, що антибіотики потрібно призначати дуже обережно, тому що вони самі можуть викликати появу дисбіозу.

Отже, ми можемо прийти до висновку, що дисбіоз шлунково-кишкового тракту відносно легко отримати, а от позбавитись його значно важче, та те, що будь-яке захворювання легше попередити, ніж вилікувати, адже кожен організм є унікальним.

Література:

1. Бельмер С.В. Кишечная микрофлора и значение пребиотиков для ее функционирования // Лечащий врач. – 2006. – №4 : Пер. с англ. – С. 60-65.

2. Береза Н.Н. Проблеми дисбактериоза кишечника и его корекции // Гастроентерология. – Днепропетровск, 2000. - Вып. 31. – С.432-435.

3. Немцов В.И. Нарушения состава нормальной кишечной микрофлоры, ее роль в патологии человека и методы коррекции // Новые Санкт-Петербургские врачебные ведомости. – 2006. – №2-. – С. 44-51.

4. Білько І.П. Методи діагностики дисбактеріозів у людини // Сімейна медицина. – 2008. – N4. – С. 27-31

5. Шевяков М.А. Коррекция дисбиоза кишечника // Лечащий врач. – 2007. – №6: Пер. с англ. – С. 92-95.