Филологические науки/6. Аатуальные проблемы перевода

канд. філол. наук, доц. Захарова Л.М.

магістрант Науменко Ю.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет лінгвістики

Кафедра теорії, практики та перекладу англійської мови

Системні та функціональні характеристики іменників на позначення часу в сучасній англійській мові (на матеріалі науково-технічної та художньої літератури) та їх переклад

Концепт часу, маючи фізично-філософську природу та мовне «обличчя», не зводиться до фізико-філософського праобразу як визначальної та структуроутворюючої основи. Мовне уявлення про час має об’єктивно-суб’єктивний характер і відповідає як незалежним від людини природним явищам (зміна пір року, доби), так і історичності та всьому тому, що пов’язане з реєстрацією фактів. Людському суспільству притаманні певні категорії і норми поведінки, які складаються на основі усталеного розуміння часу. Вміння людини орієнтуватись у довколишньому світі, зокрема адекватно сприймати його темпоральний вимір, експліцитно маніфестоване в мові. Іншими словами, мова виражає когнітивну здатність людини співвідносити реалії часу з його відповідним виміром [1].

У мовознавстві проблема лінгвістичного вираження часових відносин знаходить відображення в понятті темпоральності. В різний час мовне вираження категорії темпоральності досліджували О.В. Бондарко [2], І.В. Волянська [3], Р.О. Жалейко [4], Н.Г. Жабицька [5], Л.В. Гарська [6], М.М. Покровський, Н.П. Круглова, А.П. Клименко [7], М.І. Рудомєткіна [8], Л.К. Малімон [9].

О.В. Помозова та О.В. Полівод визначають темпоральність як концептуальну категорію, в основі якої знаходиться тимчасова характеристика дії або стану, і яка спирається на різні морфологічні, синтаксичні, лексичні та інші засоби мовного вираження часу. Вона показує відношення до моменту мови або до якогось іншого моменту, прийнятого за точку відліку для тимчасових відносин і слугує для тимчасової локалізації дії в межах перцептуального часу. Реальний час відноситься до об’єктивно існуючого світу. Виходячи з цього, темпоральність (мовний час) - це своєрідна двопланова об'єктивно-суб'єктивна категорія, яку можна представити як особливу форму сприйняття світу, що поєднує в собі якості реального, перцептуального та індивідуального часу. [10].

В сучасних мовних системах час підлягає вираженню не стільки граматичними, скільки лексичними засобами [11].

Загальним значенням для усіх елементів такого мовного угрупування є вираження темпоральності, тобто лінгвістичного змісту категорії часу. Для вираження цих відношень у англійській мові є спеціальні засоби:

Граматичний час: а) морфологічний час – категорія дієслівного часу, б) синтаксичний час – категорія часу речення. Лексико-синтаксичний час – категорія іменної темпоральності. Лексичний час – слова, у тлумачення яких входить компонент часу: темпоральні прислівники, іменники, прикметники тощо. [12].

З усіх частин мови найбільш чітко виділяється іменник, завдяки тому що він відображає насамперед мислимі об'єкти, а ці матеріальні об'єкти людська свідомість розрізняє найлегше, а отже, межі іменників виявляються досить чіткими [13].

Н.Г. Жабицька виділяє такі важливі диференційні компоненти значення темпоральних іменників, як «довгий» (long) – «короткий» (short), «визначений» (definite) – «невизначений» (indefinite) [5].

І.В. Волянська, а слідом за нею Л.К. Малімон звертають увагу на те, що семантична структура досліджуваних іменників описується такими семантичними ознаками: «тривалість», «кількість», «обмеженість», «асоціативність» та антиподами «некількість», «необмеженість», «неасоціативність». Оперуючи постійним компонентом «тривалість» та трьома вищезгаданими перемінними компонентами, вчені описують семантичну структуру виділених лексико-семантичних варіантів. [3,9].

В науково-технічних текстах іменники на позначення часу входять до складу термінів та сталих виразів.

Для дослідження функціонування та перекладу темпоральних іменників в науково-технічній літературі було виділено та опрацьовано 573 одиниці, з яких 363 функціонують в текстах підмови обчислювальної техніки, 210 – в текстах з аналітичної хімії.

Матеріалом для дослідження функціонування та перекладу іменників на позначення часу в художній літературі є 441 одиниця фактологічного матеріалу.

Граматична сполучуваність іменників на позначення часу описується за допомогою ядерних, ад’юнктних та сурядних моделей сполучуваності. При цьому ядерним вважається зв’язок, при якому аналізоване слово (в нашому випадку – темпоральний іменник) виступає головним; в ад’юнктному зв’язку воно займає протилежну позицію – є залежним, а при сурядному типі зв’язку обидва елементи моделі рівноправні за відношенням один до одного

Під час дослідження функціонування та перекладу темпоральних іменників в підмові обчислювальної техніки було виявлено, що більшість досліджуваних одиниць – 59% від загальної кількості – утворено за ядерними моделями, в той час як за ад’юнктними моделями утворено 34% одиниць, за сурядними – 3,6%, а ще до складу ще 3,4% одиниць входить одразу 2 іменники на позначення часу, і вони можуть належати або до ядерних, або до ад’юнктних моделей залежно від того, який іменник є предметом дослідження.

Серед ядерних моделей найпоширенішими є 6: N N (operation time, revalidation period); A N (busy hours, productive time); V N (search time, leap year); prp d N (until that time, once a day); prp N (down time, per day); Ving N (processing time). Тобто, Таким чином, ми бачимо, що у позиції ядерного компонента словосполучення іменники на позначення часу частіше сполучаються із повнозначними частинами мови (іменник, прикметник, дієслово), рідше – зі службовими (прийменник). Крім того, такі словосполучення поширюються, в результаті чого утворюються похідні розширені моделі сполучуваності, в яких іменник сполучається з двома, а то й трьома частинами мови одночасно – наприклад, модель N A prp N (account valid till date).

Серед ад’юнктних найчастіше зустрічаються моделі N N (time delay, day clock), V+N N (compile-time check, runtime allocation), що означає, що в позиції ад’юнктного компонента словосполучення темпоральні іменники на матеріалі підмови обчислювальної техніки найчастіше сполучаються з іменником або складним словом, утвореним складанням основ дієслова та іменника.

Словосполучення, утворені за частотними ядерними моделями N N; A N; V N; Ving N, а також за ад’юнктною моделлю V+N N – це здебільшого галузеві терміни (arrival time, access period, debatable time, actual hours, handshaking time, calculating time; compile-time constant). При цьому більшість таких термінів належать до назв процесів, стадій роботи програм або їх функцій, якостей, характеристик, тобто використовуються в сфері програмного забезпечення. Словосполучення, утворені за частотними ядерними моделями prp d N; prp N частіше належать до сталих виразів та виконують у текстах функцію позиціонування подій у часі або визначення їх тривалості чи частотності (at that instant, in no time, between dates).

В текстах з обчислювальної техніки переважають одиниці, утворені з іменником time. Більшість таких одиниць належать до термінів, що використовуються переважно для назв процесів, стадій роботи програм або їх функцій, можливостей (turnaround time), хоча деяка їх частка використовується для характеристик частин комп’ютера (character-at-a-time terminal,) в той час як серед одиниць, утворених з іменниками інших класів, є терміни-характеристики процесів, так і сталі вирази (пор. error-day - present day; engineering man-hours - each 1 hour after).

В підмові аналітичної хімії переважну більшість досліджуваних одиниць (91,5% від загальної кількості) також утворено за ядерними моделями; за ад’юнктними моделями утворено 6% одиниць, за сурядними – 2%. Також було виявлено 1 одиницю (0,5%), до складу якої входить одразу 2 іменники на позначення часу і яка може належати або до ядерних, або до ад’юнктних моделей. Такі відмінності у розподілі одиниць за моделями сполучуваності пояснюються їх семантичними особливостями – у підмові обчислювальної техніки темпоральні іменники вживаються як у складі термінів, так і в складі сталих виразів, в той час як у підмові аналітичної хімії більшість одиниць належать до галузевих термінів, де досліджуваний іменник займає ядерну позицію.

Серед ядерних моделей найпоширенішими є 3 моделі: N N (induction period, dipole moment); A N (nuclear reaction, steady state); A A N (nuclear activation analysis, first order reaction) - тобто в позиції ядерного компонента словосполучення іменники на позначення часу в текстах підмови аналітичної хімії найчастіше сполучаються з іменниками, одним або двома прикметниками. Крім того, більшість таких словосполучень належать до галузевих термінів-назв дій та станів, а іменники на позначення часу, які входять до їх складу – це іменники з другорядною темпоральною семантикою. В тексті такі терміни сполучаються з прийменниками, і в такому поєднанні виконують темпоральну функцію. На відміну від підмови обчислювальної техніки, де більше половини досліджуваних одиниць утворено з іменником time, а оказіональні темпоральні іменники не представлені взагалі, в текстах з аналітичної хімії здебільшого поширені саме іменники з другорядним темпоральним значенням. Такі іменники-назви дій та станів, як reaction, process, analysis, state, stage, fraction у складі галузевих термінів та у поєднанні з прийменниками prior to, next to, before, after допомагають описати послідовність дій, локалізувати дії в часовому континуумі одну відносно одної.

В художній літературі 73% одиниць утворено за ядерними моделями, 18,6% – за ад’юнктними, 2,7% – за сурядними, до складу 6,4% одиниць входить одразу 2 іменники на позначення часу і вони можуть належати або до ядерних, або до ад’юнктних моделей.

Серед ядерних моделей найпоширенішими є 5: prp d N (for a decade, since his arrival), d N (this morning, any minute), prp d A N (at the wrong time, for the shortest second), prp N (at midnight, on Thursday), A N (next week, snowy day). На відміну від досліджуваних підмов науково-технічної літератури, у художній літературі іменники на позначення часу у позиції ядерного компонента словосполучення частіше сполучаються зі службовими частинами мови, зокрема з прийменником. Із повнозначними частинами мови частотними є словосполучення темпорального іменника з прикметником. Тим не менш, як і в науково-технічній літературі, в творах художньої літератури такі словосполучення поширюються за рахунок інших частин мови, в результаті чого утворюються похідні розширені моделі сполучуваності, в яких іменник сполучається з декількома частинами мови одночасно – наприклад, модель N V d A A N – breakfast was the usual quiet event. Серед ад’юнктних найчастіше зустрічаються моделі N N (Sunday school, evening dress); prp d N prp N (in a matter of minutes, at the break of day), V d N (make a date), що означає, що в художній літературі темпоральні в позиції ад’юнктного компонента словосполучення найчастіше сполучаються з іменником, дієсловом та службовими частинами мови.

Розподіл одиниць художньої літератури за класами темпоральних іменників відрізняється від такого розподілу в обох досліджуваних підмовах науково-технічної літератури. В художній літературі переважають одиниці, утворені з іменниками з первинною темпоральною семантикою, що підлягають вимірюванню (256 одиниць із 441) – in the early hours of the morning, for a good eight hours, в той час як в підмові обчислювальної техніки більшість одиниць утворено з іменником time (277 з 363) – preventive maintenance time, processing time, а в підмові аналітичної хімії – з оказіональними темпоральними іменниками (136 з 210) – following the fractional analysis, prior to electrophoretic separation.

Крім того, на відміну від науково-технічної літератури, де переважна більшість одиниць належать до галузевих термінів, в художній літературі досліджувані одиниці функціонують здебільшого як вільні словосполучення, рідше – як сталі вирази (Good Morning) або фразеологізми (in the height of the season), які в тексті виконують функцію позиціонування подій у часі (about twenty minutes to eleven), опису послідовності подій (several weekends later), їх тривалості (the look only lasted a second), частотності, циклічності (every other weekend).

Під час дослідження перекладу одиниць, що містять темпоральні іменники було виявлено, що найбільш розповсюдженими способами перекладу досліджуваних одиниць як в науково-технічній, так і в художній літературі, є прийом калькування (error-day – помилко-день, last week – минулого тижня) та метод підбору перекладацького відповідника (chiral separation - розділення оптичних ізомерів, in off moments – засмучений). В науково-технічній літературі також досить часто застосовуються методи інверсії (second order reaction – реакція другого порядку), описового перекладу (fault time - час, втрачений внаслідок неполадок) та транскодування (absolute activation analysis – абсолютний активаційний аналіз), а в художній літературі – прийоми модуляції (аt that very moment – тієї самої секунди), компенсації (for a long minute – цілу хвилину) та опущення (in half an hour's time – за півгодини). Крім того, для художньої літератури не характерно використання прийому транскодування, натомість, зустрічаються випадки перекладу досліджуваних одиниць із застосуванням прийомів конкретизації, генералізації та антонімічного перекладу. На основі таких фактів ми вважаємо, що вибір прийому перекладу значною мірою залежить від семантичних характеристик одиниці перекладу. Так, в науково-технічній літературі, де більшість одиниць належать до галузевих термінів, найчастотнішими є саме ті прийоми перекладу, які дозволяють у повній мірі відтворити значення термінів. В той же час в художній літературі для перекладу досліджуваних одиниць використовується широкий набір прийомів, оскільки такі одиниці дослідження найчастіше в тексті несуть певне стилістичне навантаження, адекватне відтворення якого інколи вимагає перефразування одиниці, використання інших лексико-граматичних та лексико-семантичних засобів – тобто, застосування більш «гнучких» прийомів, як, наприклад, модуляція або компенсація.

ЛІТЕРАТУРА

1.Гошилік Н.С. Когнітивна модель циклічності концепту час – Нова філологія / за ред. Манакіна В.М. – Запоріжжя: ЗНУ, 2009. – № 34. –331 с. 2.Бондарко А.В. О грамматике функционально-семантического поля. //Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка. – 1984. – №6. – С.495-510. 3.Волянская И.В. Лексико-семантические особенности существительных, обозначающих единицы измерения времени в английском и русаком язиках: Автореф дис.. канд.. филол. наук. – М., 1973. – 24с. 4.Жалейко Р.А. Перцептуальное время и его выражение в функціонально-семантическом поле темпоральности: Автореф дис.. канд.. филол. наук. – М., 1980. – 24с. 5.Жабицкая Н.Г. Историко-семасеологическое исследование существительных, выражающих понятие «время»: Автореф дис.. канд.. филол. наук. – М., 1974. – 23с. 6.Гарская Л.В. Структурно-семантическое исследование английских существительных, обозначающих части суток, времена года, в сопоставлении с русским языком: Автореф дис.. канд.. филол. наук. – М., 1976. – 23с. 7.Клименко А.П. Существительные со значеним времени в современном русаком языке: Автореф дис.. канд.. филол. наук. – М., 1965. – 19с. 8.Рудометкина М.И. Слова категории времени (на метериале английского язика): Автореф дис.. канд.. филол. наук. – К., 1972. – 23с. 9.Малімон Л.К. Системні та функціональні характеристики іменників на позначення часу в сучасній англійській мові: Автореф дис.. канд.. філол. Наук. – К.,1999. – 23с. 10.Помозова О.В., Полівод О.В. Особливості логіко-темпоральних зв’язків в англомовних текстах офіційно-ділового стилю. –Вісник Кременчуцького держ. політех. ун-ту ім. Михайла Остроградського, Випуск 1/2009. – 126с. 11.Бехта І. Дискурс наратора в англомовній прозі. – К.: Грамота, 2004. – 304с. 12.Фунтова Ю.С. Своєрідність функціонально-семантичного поля темпоральності з погляду когнітивної лінгвістики – Вісник Запорізького держ. ун -ту., 2001 – с. 14-20. 13.Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. – М.: Наука, 1978. – 115 с.