Виконавець: Шнайдер І.М.

Науковий керівник: Мельничук Г.Л.

Буковинська державна фінансова академія

Міжнародний імідж України: проблеми та шляхи реформування

Імідж України - це емоційно забарвлений образ України як держави та її складових, соціального, політичного, культурного (туристичного) та економічного (зокрема інвестиційного) аспектів, в уявленні різних цільових груп на міжнародному, національному та локальному рівнях. В міжнародному конкурентному середовищі часто саме імідж визначає місце країни у світосистемі.

Дослідженням питань у сфері міжнародного іміджу України займалися як вітчизняні, так й іноземні науковці, зокрема такі, як Осташ І., Катая Д., Шерр Д., Едмондс М., Видрін Д. та інші.

Метою статті є визначення основних проблем та аналіз пріоритетів у сфері міжнародної привабливості України.

У сучасному світі погана репутація, або взагалі її відсутність є вагомою нестачею для державної політики та для іміджу країни, яка прагне бути конкурентоспроможною на міжнародній арені. Такі поняття як імідж, репутація розглядаються як необхідні складові стратегічного надбання держави. Завдяки наявності бренду можна оцінювати держави (як товар): агресивні – миролюбні, надійні – ненадійні тощо [1, 100].

Україна в асоціаціях іноземців це: маловідома і невпливова європейська держава, яка шукає своє місце в світі; молода демократична держава, країна помаранчевої революції, пострадянська країна; політично нестабільна держава з нестабільною владою; Чорнобиль; відомі українці; проблеми з Росією, країна, що знаходиться під впливом Росії; негативний імідж, пов'язаний з високими інвестиційними ризиками, корупцією в органах влади [2]. Ці стереотипи та міфи складалися десятиріччями і викоренити їх важко, особливо якщо знаходяться такі самі негативні підтвердження їх правдивості в дійсності.

Утвердження негативного сприйняття України в світі є перешкодою на шляху захисту національних інтересів, ефективної партнерської співпраці з міжнародними організаціями, отримання тієї ж фінансової допомоги в умовах кризи і,зрештою,- для спрощення візового режиму громадянам України.

Чинником негативного пливу на міжнародний імідж України виступає часта зміна законодавства, оскільки це є ознакою нестабільності законодавчої бази держави. Однією із найбільших проблем є чутки про українську мафію і корупцію, а також нелегальна міграція робочої сили із нашої держави за кордон.

Наша держава досить слабо і в основному з негативного боку представлена в світовому інформаційному потоці. Провідні світові ЗМІ, такі як International Herald Tribune, Wall Street Journal, Financial Times та інші приділяють достатньо мало своєї площі українським новинам, причому віддають перевагу повідомленням негативної спрямованості.

Риси України за результатами опитувань іноземних експертів [3]:

Риса	Результат опитувань
В цілому, невідома країна	67,77%
Культурна нація	38,02%
Ринок надій	31,19%
Спортивна нація	19,01%
Військова міць	15,70%
Надійний партнер	5,79%

Проблема присутності України в інформаційному просторі — це проблема не держави, а суспільства в цілому. Національна політика присутності України в інформаційному просторі повинна опиратися не тільки на можливості і бажання держави, але і на потенціал неурядових організацій, суб'єктів економіки і окремих громадян. Державі тут відводиться роль координатора.

Україна вже має певний імідж, і треба говорити не про його поновлення, а про зміну. Не слід зациклюватися лише на ЗМІ розвинених країн Заходу. Іноземна преса бачить значний науково-технічних потенціал України, вважає нас країною з багатими ресурсами (як природними, так і людськими), проте, ми видаємося неспроможними належним чином розпорядитися своїми ресурсами. Не менш важливим є те, якою бачать Україну російські ЗМІ, а також країн Східної Європи. Необхідно усвідомлювати, що імідж цінний не сам по собі, а лише як засіб для реалізації зовнішньополітичних інтересів України. Таким чином,формувати його треба усюди, де присутні ці інтереси [2]. Російські електронні ЗМІ не тільки одноосібно формують уявлення про Україну на величезних просторах Співдружності, а й досить часто стають активними учасниками внутрішньополітичних процесів у самій Україні. Для формування позитивного іміджу України необхідно готувати кадри у сфері державного управління, подолати корупцію, підвищити прозорість у діяльності уряду. Також, для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15-20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

- налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації [4];

- дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом брендінгу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

- побудувати брендінгову стратегію, яка повинна включати професійну модель формування іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов’язані між собою);

- створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу [2].

Міжнародний імідж України
Позитивні риси	Негативні риси
внутрішня політична стабільність	корумпованість, безвідповідальність і некомпетентність державних чиновників
врівноваженість національного характеру	закритість органів влади, нестабільність законодавства
високий рівень етнічної терпимості	затримки з проведення реформ, їх непослідовність
високий інтелектуальний потенціал, наявність передових технологій	несприятливий інвестиційний клімат
значні перспективи розвитку туризму	перевага декларацій над практичними діями
високий потенціал агропромислового комплексу	відсутність власної політики щодо формування міжнародного іміджу держави

Негативні чинники заважають формуванню прозорого, надійного міжнародного іміджу нашої держави, і створюють перешкоди для встановлення тривалих зв’язків нашої держави із іноземними партнерами [3].

Для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко спланована брендінгова кампанія. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування нового, позитивного іміджу України.

Список використаних джерел:

1. Павалакі М. Імідж України на міжнародній арені // Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених, присвяченої 10-й річниці початку підготовки фахівців за напрямом "міжнародні відносини", Чернівці, 5 грудня 2009 р. – Чернівці, 2009. – 312 с;

2. Зубик О. Імідж України: погляд з-за меж. – Режим доступу // http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11063;

3. Чалий В. Міжнародний імідж України: оцінка експертів. – Режим доступу // http://www.razumkov.org.ua/additional/article_chaly_NSD3_ukr.pdf;

4. Богуш Д. Міжнародний імідж України: проблеми і перспективи. Режим доступу // http://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/4b843f0bd3e45/.