Психология и социология/8. Педагогическая психология

К. пс. н. Гнатюк О.В.

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Україна

Психологічні особливості навчання основам здоров’я учнів молодших класів

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю, невід’ємною складовою суспільного багатства. Головне завдання школи – виховання фізично, психічно і морально здорового покоління, формування нової особистості, здатної удосконалювати себе в різних напрямах, готової до активного творчого життя в незалежній державі.

Пріоритетність проблеми здоров’я дітей зумовлена різким погіршенням стану їхнього психічного, фізичного, розумового розвитку і працездатності. Спостерігаються значні відхилення у психофізичному розвитку дітей. За статистичними даними, в Україні у 30% новонароджених є різні вади нервової системи, у результаті чого п’ята частина учнів загальноосвітніх шкіл відчувають труднощі в навчанні. Доведено, що 30% старшокласників мають низький рівень інтелектуального розвитку, високий рівень прихованої агресивності. Також збільшилась кількість дітей з психічними розладами, 33% школярів мають нервово-психічні відхилення.

Не можна не враховувати, що захворюванням немало «сприяє» школа. Сколіози, кіфози, застудні захворювання, вегето-судинні дистонії, гіпертонії, коліти, гастрити – це неповний перелік хвороб, які є наслідком несприятливого режиму роботи навчальних закладів, невідповідності навчального обладнання фізичним і віковим особливостям школярів, учбового навантаження, недосконалого педагогічного оцінювання, стилю спілкування та характеру взаємин учнів з учителями і батьками тощо. Перевантаження робочого дня для учнів, надмірна кількість уроків, інших справ призводять до перевтоми, до фізичного та психічного стресу або й до хронічної втоми. Слабшають захисні сили організму, й дитина занедужує, а потім і хворіє.

Таким чином, формування, збереження, а потім і передача фізичного й психічного здоров’я молодого покоління – головна мета нашого суспільства і, насамперед, системи освіти.

Разом з тим, аналіз психолого-педагогічної літератури та ґрунтовне вивчення цього питання в практиці роботи загальноосвітніх шкіл, а саме: результати спостережень за навчально-виховним процесом в молодших класах, бесіди з дітьми та педагогами, анкетування, а також численні дослідження з проблеми валеологічної освіти серед школярів показують, що рівень знань і уявлень учнів, що стосуються здоров’я є вкрай низьким.

Так, при опитуванні 1793 дітей молодшого шкільного віку 63% не дали відповіді на питання: «Що таке здоров’я ?». А ті 30% учнів, які дали відповідь, охарактеризували поняття «здоров’я» таким чином: «Здоров’я – це коли не болить голова», «Якщо добре здоров’я, то все виходить добре», «Коли людина здорова – вона ходить на роботу», «Коли почуваєшся здоровим, то хочеться гратися», «Якщо здоровий – всьому радий, у тебе гарний настрій» тощо. Тільки 7% школярів дали повну, змістовну відповідь. Результати опитування свідчать, що діти здебільшого спираються на побутові уявлення про здоров’я, а спеціальної валеологічної підготовки їм бракує. Це говорить про низький рівень знань з основ здоров’я .

Валеологізацію навчально-виховного процесу необхідно здійснювати через удосконалення навчальних програм, виконання єдиних валеологічних вимог до проведення уроку, забезпечення послідовності та єдиного підходу до формування психічного і фізичного здоров’я, а також реалізуючи диференційований й особистісно орієнтований підхід до навчання і виховання.

Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення навчально-виховного процесу, освоєння прогресивних технологій духовного становлення особистості учня, створення умов для самореалізації його сутнісних сил у різних видах творчої діяльності. Мова йде про принципово нові педагогічні ідеї, технології, концепції, у центрі яких – особистість дитини з її проблемами, інтересами та потребами. Гуманістичні цінності освіти зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на особистісно орієнтовану. Сутнісними ознаками цих змін є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей. Шкільна освіта вимагає всеохоплюючої психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу.

Особистісно орієнтоване навчання передбачає нову педагогічну етику, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творче співробітництво. Ця етика утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримка, співпереживання, утвердження людської гідності, довіра); зумовлює використання особистісного діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думок, вражень, моделювання життєвих ситуацій.

Не слід забувати, звичайно, і про створення сприятливої психологічної атмосфери, позитивного емоційного тла навчання, бо для формування і збереження психічного здоров’я дітей важливу роль відіграють позитивні емоції, зумовлені доброзичливими взаєминами учня з учителем та однолітками; пов’язані з усвідомленням кожним учнем своїх можливостей у досягненні успіхів у навчанні.

Отже, навчально-виховний процес необхідно спрямувати на реалізацію таких ідей і принципів: взаємозв’язок освітнього, виховного і розвивального компонентів навчання; гуманізація, валеологізація змісту і способів навчання; безперервний творчий розвиток педагога та учня; роз’яснення педколективу, учням і батькам соціальних завдань школи, пов’язаних із збереженням та зміцненням здоров’я, формування валеологічного світогляду; створення сприятливих для здоров’я умов шкільного середовища, мікроклімату, які сприяють успішному навчанню та вихованню; активна робота з підвищення відповідальності за своє здоров’я; розвиток доброзичливих взаємовідносин між учнями, а також учнями і педагогами школи у повсякденному житті; розвиток педагогіки співробітництва між школою, дітьми, батьками, громадськістю.

Це лише окремі особливості побудови навчально-виховного процесу, але їх реалізація, на нашу думку, сприятиме збереженню і формуванню психічного здоров’я школярів, а навчання основам здоров’я, удосконалення і валеологізація навчально-виховного процесу приведе учнів до розуміння здоров’я, як особистісної цінності і найбільшого багатства людини, складових його частин, уміння використовувати чинники та засоби збереження і зміцнення здоров’я, запровадженню культу здоров’я в сім’ї, школі, вихованню здорового молодого покоління.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрос М. Є. Психічне здоров’я особистості в навчальних закладах // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 4. – С. 27 – 32.

2. Береговой А. Я. Классно-урочная система, или Как учиться и учить? // Педагогіка толерантності. – 1998. – № 1. – С. 29 – 81.

3. Валеологія – наука про здоровий спосіб життя: Інформ.-метод. зб. / Відп. за вип. А. І. Погребняк. – К., 1996. – Вип. 1. – 336 с.

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К.: Райдуга, 1994.

5. Друга Всеукраїнська науково-практична конференція «Здоров’я та освіта: проблеми та перспективи». – Донецьк, 2002.

6. Концепція загальної середньої освіти // Початкова школа. – 2002. – № 3. – С. 1 – 6.

7. Максименко С.Д. Учбове навантаження і збереження психічного здоров’я школярів // Журн. АМН України, 2001, т. 7, № 3. – С. 467 – 474.

8. Никифоров Г.С. Психология здоровья: Учеб.пособие. – СПб.: Речь, 2002. – 256 с.