ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ

ПІДПРИЄМСТВА

Гасенко Л.В., Луг О. В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

Фінансовий стан підприємства, його ліквідність і платоспроможність залежать від того, наскільки швидко кошти, вкладені в оборотні засоби, перетворюються в реальні гроші. Період перебування засобів в обороті в значній мірі визначається внутрішніми умовами діяльності підприємства, і, у першу чергу, ефективністю стратегії управління його майном.

Оборотний капітал належить до мобільних засобів підприємства, який може бути перетворений в грошові кошти протягом року або виробничого циклу. Дослідження складу і структури джерел формування оборотного капіталу показує, на якому переважно капіталі працює підприємство – власному чи позиковому; чи містить у собі сформована структура ризик для інвесторів; чи сприятлива вона для ефективного використання оборотного капіталу підприємства.

Нестача власного оборотного капіталу змушує підприємство звертатися до банківських кредитів. Залучаючи позикові кошти, підприємство може повніше і масштабніше виконати свої задачі, хоч це зв’язано з виробничим ризиком і високою процентною ставкою за кредит.

Вибір відповідних джерел фінансування оборотного капіталу визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. З урахуванням цих факторів будується політика управління оборотним капіталом [1,2].

Ліквідність та прийнятна ефективність поточних активів в значній мірі визначається рівнем чистого оборотного капіталу. Чистий оборотний капітал показує, в якому розмірі поточні активи покриваються довгостроковими джерелами коштів.

Чистий оборотний капітал розраховується як перевищення оборотних активів підприємства над його короткостроковими зобов’язаннями. Оскільки короткострокові зобов’язання, зазвичай, не можуть бути джерелом покриття основних засобів, то очевидно, що значення цього показника може змінюватись від нуля до певної максимальної величини. За нульовим значенням показника „чистий оборотний капітал” ризик втрати ліквідності досягає максимального значення; зі зростанням значення даного показника ризик втрати ліквідності зменшується і дорівнюють нулю при максимальному значенні показника.

Політика комплексного управління полягає з одного боку, у досягненні достатнього рівня і раціональної структури поточних активів; з іншого боку, у визначенні величини і структури джерел фінансування поточних активів. В теорії фінансового менеджменту прийнято застосовувати різноманітні стратегії фінансування поточних активів в залежності від підходу менеджера до обрання відносної величини чистого оборотного капіталу. Найбільш реальною є одна з наступних моделей фінансового управління оборотним капіталом: ідеальна, агресивна, консервативна і помірна [2,3].

Обрання тієї чи іншої моделі стратегії фінансування базується на визначенні величини довгострокових пасивів та розрахунку на її основі величини чистого оборотного капіталу як різниці між довгостроковими пасивами і необоротними активами [2]:

ЧОК = ДП – НА , (1.1)

де ЧОК – величина чистого оборотного капіталу підприємства;

ДП – довгострокові пасиви;

НА – необоротні активи.

В свою чергу, довгострокові пасиви визначаються із виразу:

ДП = ВК + ДПК , (1.2)

де ВК – власний капітал;

ДПК – довгостроковий позиковий капітал.

Отже, кожній стратегії поведінки відповідає власне балансове рівняння. Відображення моделей управління оборотним капіталом наведене на рис. 1.

а) Ідеальна модель б) Агресивна модель

Базове балансове рівняння: Базове балансове рівняння:

ДП = НА ДП = НА + СЧ

в) Консервативна модель г) Помірна модель

Базове балансове рівняння: Базове балансове рівняння:

ДП = НА + СЧ + ВЧ ДП = НА + СЧ + 0,5ВЧ

Рис.1. Моделі фінансового управління оборотним капіталом

Для конкретного підприємства найбільш реальна одна з трьох моделей стратегії фінансового управління оборотним капіталом – консервативна, агресивна, помірна. В теорії фінансового менеджменту така класифікація заснована на поділі оборотного капіталу на дві частини [2]:

- постійний оборотний капітал (системна частина поточних активів);

- змінний оборотний капітал (варіативна частина поточних активів).

Системна частина поточних активів (СЧ) може бути визначена як мінімум поточних активів, необхідних для здійснення виробничої діяльності підприємства. Варіативна частина поточних активів (ВЧ) відображає додаткові поточні активи, що необхідні підприємству в певні періоди діяльності.

Цільові настанови політики управління оборотним капіталом – визначення обсягів та структури поточних активів, джерел їх покриття, і співвідношення між ними, що забезпечить у підсумку ефективну фінансову діяльність підприємства.

В основі агресивної, консервативної та помірної моделей управління оборотним капіталом покладене посилання на те, що для забезпечення ліквідності необоротні активи та системна частина поточних активів як мінімум повинні покриватися довгостроковими пасивами. Отже, різниця між моделями визначається тим, які джерела фінансування обираються для покриття варіативної частини поточних активів.

Агресивна політика управління поточними активами характеризується високою питомою вагою поточних активів у загальній сумі активів, а також тривалим періодом їх оборотності. Агресивна модель означає мінімум джерел покриття необоротних активів, необхідних для здійснення господарської діяльності (ЧОК = СЧ). З позиції ліквідності ця стратегія містить багато ризиків, оскільки в реальному житті обмежуватися лише мінімумом поточних активів неможливо. Балансове рівняння агресивної моделі наведене на рис.1.

За консервативною моделлю чистий оборотний капітал дорівнює поточним активам (ЧОК=ПА). В такому випадку короткострокова кредиторська заборгованість відсутня, відсутній і ризик втрати ліквідності. При цьому активи підприємства фінансуються за рахунок власних коштів та довгострокових кредитів. Ця стратегія передбачає фіксування довгострокових пасивів на рівні, що задається балансовим рівнянням (рис.1). Консервативна політика управління поточними активами забезпечує високу економічну рентабельність активів, але несе надмірний ризик виникнення технічної неплатоспроможності підприємства.

Помірна політика управління поточними активами найбільш реальна. Чистий оборотний капітал в цьому випадку дорівнює сумі системної частини поточних активів та половині їх варіативної частини (ЧОК= СЧ+ 0,5 ВЧ). В окремі моменти підприємство може мати надлишкові поточні активи, що негативно впливає на прибуток, проте це розглядається як плата за підтримку на відповідному рівні ризику втрати ліквідності. За цією стратегією довгострокові пасиви встановлюються на рівні, що задається базовим рівнянням (рис.1).

За помірною моделлю управління оборотним капіталом і економічна рентабельність активів, і ризик неплатоспроможності, і період оборотних коштів знаходяться на середніх рівнях.

Кожному з перерахованих типів політики управління поточними активами повинна відповідати політика фінансування, тобто управління власним капіталом чи поточними зобов’язаннями.

Розрахунок чистого оборотного капіталу за різними варіанти стратегії фінансового управління оборотним капіталом виконаний на підставі даних ВАТ “ДМКД” за 2008 рік , наведених в табл. 1.

За даними таблиці:

- системна частина поточних активів являє собою мінімальну потребу в оборотному капіталі і дорівнює за даними січня 2168800 тис. грн.;

- мінімальна потреба в джерелах капіталу 4708897 тис. грн. в січні, максимальна – 7209742 тис. грн. у вересні;

- середньозважена величина необоротних активів 2900627 тис. грн.

Таблиця 1. Вихідні дані для розрахунку потреби ВАТ “ДМКД” в чистому

оборотному капіталі, тис. грн.

Місяць	Поточні активи	Необоротні активи	Всього активів	Мінімальна потреба в джерелах
Січень	2168800	2540097	4708897	4708897
Лютий	2455420	2598462	5053882	4708897
Березень	2755318	2637422	5392740	4708897
Квітень	2834429	2748615	5583044	4708897
Травень	3028286	2892866	5921252	4708897
Червень	3119179	2936925	6056104	4708897
Липень	3465318	2987876	6453194	4708897
Серпень	4095822	3024284	7120106	4708897
Вересень	4115567	3094175	7209742	4708897
Жовтень	3928660	3098726	7027386	4708897
Листопад	3750282	3102831	6853113	4708897
Грудень	3680800	3145246	6826046	4708897

За наведеною вище методикою виконані розрахунки чистого оборотного капіталу ВАТ “ДМКД” за 2008 рік за різними варіантами стратегій.

За агресивною стратегією довгострокові пасиви підтримуються на мінімальному рівні і мають скласти 4708897 тис. грн. (табл.1). Чистий оборотний капітал складе 1808270 тис. грн. (4708897 – 2900627).

Відповідно до консервативної стратегії довгострокові пасиви підтримуються на максимально необхідному рівні, тобто в розмірі 7209742 тис. грн. (табл.1). Чистий оборотний капітал дорівнює величині 4309115 тис. грн. (7209742 – 2900627).

За помірною стратегією довгострокові пасиви становлять величину, що покриває необоротні активи, системну частину поточних активів і половину прогнозного значення варіативної частини поточних активів: 2900627 + 2168800 +1084400 = 6153827 тис. грн. В такому разі чистий оборотний капітал має скласти 3253200 тис. грн. (6153827 – 2900627).

За даними фінансової звітності чистий оборотний капітал підприємства на кінець 2008 року склав 1029463 тис. грн. Результати розрахунків наведені на рис. 2.

Рисунок 3.4 – Величина чистого оборотного капіталу за різними варіантами стратегії управління

стратегії управління

Фактична величина чистого оборотного капіталу ВАТ “ДМКД” відповідає агресивній стратегії фінансового управління оборотним капіталом, яка є найбільш ризикованою.

Отже, виконаний аналіз показав, що в 2008 році на підприємстві спостерігається значний дефіцит власних джерел формування оборотного капіталу, що призводить до порушень у здійсненні виробничого процесу та до значних матеріальних втрат.

Література:

1. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 564с.

2. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 512с.

3. Фінансовий менеджмент: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д.Білик, Л.Д. Буряк та ін.– К.: КНЕУ, 2007. –535 с.