Кромська Л.А.
Запорізька
державна інженерна академія
Головною
проблемою результативності функціонування машинобудівних підприємств у сучасних
умовах стає постійна наявність у виробництві конкурентоспроможних продуктів,
здатних забезпечити достатній рівень рентабельності продажу.
Проблемі результативності
функціонування підприємств присвячено значну кількість досліджень, зокрема, на
її вирішення для машинобудівної галузі спрямовано концепцію гнучкого розвитку
підприємства [1], розроблену в 90-х роках російськими вченими на базі
дослідження процесів функціонування підприємств машинобудівного комплексу
Росії. Подібні ідеї також мали розвиток і в Україні, зокрема, в працях Амоші О.І., Антонюка Л.Л., Гальчинського А.С.,
Геєця В.М., Ткаченка В.А., Тяна Р.Б., Федулової Л.І., Холода Б.І. та інших
[2,3;4;5]. Але актуальність даної проблеми в умовах ускладнення конкурентного простору вимагає подальших її
досліджень.
В сучасних
умовах лише безперервне оновлення продукції машинобудівного підприємства, що
досягається поєднанням виробництва продуктів, які знаходяться на різних стадіях
життєвого циклу, є гарантією стійкого у часі результативного функціонування
цього підприємства.
Досягнення такого стану пропонується в рамках зорієнтованої насамперед
на забезпечення результативності інноваційної моделі функціонування
машинобудівного підприємства, що є подальшим розвитком концепції гнучкого
розвитку підприємства.
В основі цієї моделі лежить ідея про перетворення машинобудівного
підприємства в інноваційне середовище, а процесу функціонування цього
підприємства – в своєрідний інноваційний «конвейєр». Такий стан досягається за
рахунок організації діяльності підприємства на рівні, що забезпечить наступні
форми його функціонування.
1. Безперервний інноваційний
процес («конвейєр») по кожному продукту, що виробляється підприємством. Таким чином,
інноваційний процес охоплює весь життєвий цикл продукту, являючи собою
послідовну сукупність інноваційних проектів, тобто, в цілому теж інноваційний
проект. У фазі «народження» продукту здійснюються проекти генерування ідеї
продукту і розроблення продукту. У фазі «зростання» здійснюються проекти
освоєння виробництва продукту і розширення його виробництва. Після досягнення
максимального обсягу виробництва продукту у фазі «зрілості», інноваційна
діяльність має не зменшуватись, а навпаки, зростати. Спочатку мають бути
активізовані зусилля, спрямовані на удосконалення технології, обладнання,
організації виробництва. Основне завдання таких інновацій – збільшення
рентабельності виробництва і, відповідно, продажу за рахунок зменшення
виробничих витрат.
Далі повинні здійснюватися дві групи інноваційних проектів:
1) диверсифікація продукту. Ці
проекти спрямовані на утримання чи розширення обсягів виробництва за рахунок
залучення до споживання продукту нових сегментів споживачів;
2) удосконалення продукту. Ці
проекти спрямовані на подовження тривалості фази «зрілості» продукту.
Зрештою, у фазі «падіння» також інноваційна діяльність не повинна
припинятися. В цій фазі теж можуть здійснюватися дві групи проектів:
1) редиверсифікація продукту.
Метою цих проектів є максимальне спрощення і здешевлення продукту, що б
використати весь потенціал його життєвого циклу за рахунок сегментів найменш
вибагливих споживачів;
2) диверсифікація технологій.
Ці проекти спрямовані на адаптацію технологій, обладнання, оснастки, що
використовувалися для виробництва продукту, до використання у виробництві інших
продуктів.
Часові параметри реалізації всіх наведених проектів визначаються
переважно під впливом внутрішніх чинників, тобто, на основі оптимізації терміну
реалізації проекту за критерієм мінімізації витрат. Таким чином формуються
часові параметри сукупного інноваційного проекту в межах життєвого циклу товару
і, відповідно, інші важливі параметри (в першу чергу вартісні). Основним
завданням управління результативністю такого проекту є дотримання термінів
реалізації всіх його складових.
2. Безперервний процес
створення і освоєння виробництва нових продуктів. На тривалість розробки
кожного нового продукту впливають не стільки внутрішні чинники, скільки
зовнішні – необхідність використання всього потенціалу конкурентних переваг
нового продукту.
3. Врахування життєвого
циклу інновацій в процесі функціонування машинобудівного підприємства. Мається на увазі
збалансування бажання використати весь потенціал певної інновації на кожній
стадії її життєвого циклу з одного боку, і об’єктивний процес скорочення її
життєвого циклу в сучасних умовах ущільнення конкурентного простору з другого
боку.
Література:
1.
Самочкин В. П.
Гибкое развитие предприятия/ В. П. Самочкин. - М.:Дело,
1999. – 336 с.
2.
Антонюк Л.Л.
Інновації: теорія, механізми розробки та комерціоналізації: монографія / Л.Л.
Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.
3.
Інноваційний
розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / за ред.
Л.І. Федулової. - К.: Основа, 2005. - 552 с.
4.
Інноваційна
стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський [та ін.]. - К.: Знання України, 2000. - 326 с.
5.
Основы конкурентных преимуществ и инновационного
развития / Б.И. Холод, [и др.]. - Д.: ДУЭП,
Монолит, 2008. - 475 с.