Турянський Ю.І., Коломійчук Н.М.

Львівська комерційна академія

класифікація податків ТА її практичне використання

За свою багатовікову історію людство виробило різні форми і методи оподаткування, надавши кожному окремо взятому податку відповідний фіскальний статус і функціональне призначення. У найбільш узагальненому вигляді всі податки можна згрупувати за типовими ознаками, здійснивши їх наукову класифікацію. В економічній теорії найбільше уваги приділяється класифікації податків за формою оподаткування (прямі та непрямі). Прямі податки отримуються з кожного платника безпосередньо при формуванні джерела доходу або при його виплаті (отриманні). Прямі податки вважаються відносно справедливими, оскільки механізми їх нарахування та сплати є прозорими, а об’єкт оподаткування і джерела його сплати у більшості випадків збігаються. З іншого боку, складна процедура обліку податкової бази та адміністрування податкового зобов’язання знижує ефект оподаткування.

До непрямих податків належать універсальні та специфічні акцизи, які включаються в ціни товарів (робіт, послуг) і перекладаються на покупців у процесі товаропросування. Акцизи є також ціноутворюючими чинниками, що впливають на рівень інфляції в країні та регулюють співвідношення між обсягами споживання і нагромадження.

В розрізі об’єктів оподаткування важливим є поділ податків на доходно-прибуткові, на споживання, на майно та капітал. Першим властива чітко облікована за чинним фінансовим рахівництвом база оподаткування – доходи (прибуток) юридичних осіб, заробітна плата, доходи від підприємницької діяльності громадян, доходи, отримані при виникненні джерел їх виплати, іноземні доходи тощо. Податки на споживання справляються у формі непрямих податків і сплачуються за рахунок доходів у процесі їх використання, тобто тієї частини доходів, що спрямована на споживання. Утримання майнових податків здійснюється, виходячи з вартості рухомого та нерухомого майна, що перебуває у власності чи користуванні окремих громадян або ж обліковується на балансі фірм і підприємств – юридичних осіб. Комплексне використання низки доходно-прибуткових, майнових податків, і податків на споживання дозволяє державі охопити практично всі можливі сфери фіскального втручання в економічну діяльність суб’єктів господарювання. Водночас універсальність податкових форм і методів одержавлення частини вартості ВВП і національного доходу з одночасним регулюванням пропорцій розвитку національної економіки не гарантує ефективної системи оподаткування, а лише створює певні необхідні передумови для їх функціонування та розвитку.

Податки як бюджетоформуючі чинники повинні забезпечувати рівномірний розподіл бюджетних ресурсів між територіями країни відповідно до обсягів наданих повноважень останнім, а також збалансовувати національні інтереси за вертикаллю: центральний уряд – місцеве і регіональне самоврядування. В контексті цього всі податкові платежі групуються на загальнодержавні й місцеві.

У фіскальній теорії висвітлюється класифікаційний поділ податків за способом сплати на розкладні та окладні. Розкладні податки давно відійшли в історію. Механізм їх справляння був таким: спочатку встановлювався загальний обсяг платежу відповідно до потреб держави; далі суму платежу розкладали на частини в розрізі територіальних одиниць; в кінцевому підсумку нараховані міжтериторіальні платежі перерозподілялися між платниками.

Висвітлена вище науково-економічна класифікація податків має вагоме практичне значення. Зокрема, вона покладена в основу традиційної класифікації податків, яка має прикладний зміст і залежно від особливостей організації фіскально-економічних відносин у країні може функціонувати в найбільш узагальненому вигляді у двох типових варіантах. Згідно з першим варіантом, усі податки поділяють на прямі податки, непрямі податки і державне мито та інші збори. Така класифікація податків має певні особливості. По-перше, вона не охоплює внески і платежі до цільових державних фондів на пенсійне і соціальне страхування. По-друге, класифікація мита проведена за походженням і за призначенням. По-третє, державні мита на продаж і відчуження майна віднесені до фіскальної групи „Державне мито та інші збори”, виходячи з особливостей їх справляння.

Традиційна класифікація податків у другому варіанті має більш універсальний характер, оскільки крім прямих і непрямих податків включає ще й цільові соціальні внески. Серед її особливостей слід також відзначити відсутність реєстраційних, судових, нотаріальних, патентних мит і зборів.

Порівнявши приведені вище підходи щодо класифікації податків, можна зробити такі узагальнення:

1. Податки на доходи від грошових капіталів у першому випадку відносяться до категорії особистих, а в другому – до категорії реальних податків. Певна невідповідність зумовлена необґрунтованим віднесенням всіх податків на спадщину до складу особистих.

2. Не зовсім прозорим є механізм віднесення до різних класифікаційних груп майнових податків, оскільки окремі з них входять до складу або реальних – податок з будівель і земельний податок, або особистих податків – податок на майно та окремі різновиди власності.

3. Проблемою використання традиційної класифікації податків є неоднозначність класифікаційних підходів щодо групування державних мит і зборів. Останні можуть належати до прямих чи непрямих податків, виходячи зі способу їх утримання, або ж формувати самостійну податкову групу. Крім того, до прямих податків також необхідно віднести мита на продаж і відчуження майна, які лише назвою „мито” відрізняються від податків на перехід права власності на майно та майнові права.

Вагоме значення на стадіях планування і виконання показників бюджету має класифікація податків за предметно-цільовою ознакою. Однак, вона є малопридатною з позицій її науково-аналітичного опрацювання за внутрішніми співвідношеннями між елементами податку. В контексті цього нами розроблену структурну модель податкової системи ринкового типу за внутрішньою будовою (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація податків за внутрішньою будовою

Запропонована класифікація поділяє податки залежно від бюджетного устрою держави, системи ціноутворення, розміру ставки податку, способу стягнення, об’єкта і суб’єкта оподаткування. Запропонована класифікація податків за внутрішньою будовою найтиповіше відображає сучасний стан та основні підходи щодо побудови раціональної податкової системи.

Отже, податкова система кожної країни ґрунтується на принципах загальності, відносної стабільності, обов’язковості, гнучкості, адекватності тощо. Важливим її елементом виступають податки, які відображають фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу формування централізованого грошового фонду задля забезпечення основних функцій держави. На сьогодні існують різні підходи щодо класифікації податків, які використовуються міжнародними організаціями у фіскальній практиці. Аналіз прогресивного досвіду і чинного в Україні законодавства дав змогу розробити власну класифікацію податків за внутрішньою будовою, яку слід використовувати при здійсненні бюджетно-податкової політики.