Экономические науки/14.Экономическая теория.

Гавалешко С.

Наук. кер. Дранович М.П.

Монетаризм і державне регулювання в Україні

В умовах ринкової економіки України ефективне управління грошовим обігом набуває особливого значення. У складних умовах фінансової нестабільності, інфляції і формування фінансової, грошової та інших великих підсистем економіки, навіть незначні прорахунки у монетарній політиці здатні спричинити значні негативні соціально-економічні наслідки.

Причиною невдач реформ в Україні є помилкова монетаристська політика. Проте важко уявити, що настільки авторитетна, глибоко розроблена і широко сприйнята економічна теорія могла б стати науковим фундаментом для абсолютно провальної господарської політики.

Провідний представник монетаризму, лауреат Нобелівської премії з економіки М. Фрідмен (США) розглядає попит на гроші за аналогією до попиту на інші блага, що визначається дією трьох основних чинників [3]:

1) величиною сукупного капіталу або загальною сумою багатств, якими володіє суспільство;

2) витратами, з якими пов'язане отримання аналогічного доходу від кожного виду вкладень капіталу;

3) метою і перевагами власників багатства.

На відміну від І. Фішера, який вважав гроші засобом обігу і платежу, М. Фрідмен поділяє думку Дж.М. Кейнса і розглядає їх як актив капіталу. Попит на реальні грошові залишки залежатиме від реальної дохідності кожного з активів.

Виходячи з передумови, що дія перелічених чинників у короткостроковому періоді стабільна і може змінюватися лише поступово протягом тривалого часу, М. Фрідмен зробив свій основний висновок: сумарний попит на гроші відносно стійкий і не може бути причиною інфляції.

Проаналізуємо тепер чинники, які визначають попит на гроші в трансформованій економіці України.

Якщо оцінювати національне багатство як капіталізований дохід (а саме так його трактує М. Фрідмен), то вже за перші роки шокових реформ в Україні відбувся катастрофічний переворот у його сумарному обсязі та структурі, руйнація людського капіталу — основної форми багатства для переважної частини населення. При цьому, щоправда, зросла цінність продукції та капіталу, незважаючи на скорочення їхнього фізичного обсягу, у добувних галузях і загалом "у природних монополій".

Аналіз статистичних даних показує, що в цілому капітал України, оцінений як капіталізований дохід, скоротився в кілька раз. Отже, цей чинник діяв у напрямі скорочення попиту на гроші (в їхньому реальному обчисленні).

В Україні в умовах кризи і фактичної конвертації національної валюти падіння доходів від негрошового багатства та його знецінення (включно з фізичними благами і людським капіталом) означає водночас відносне зростання прибутковості грошової форми багатства та її відносної цінності. Співвідношення витрат використання різних форм багатства також змінюється на користь грошових форм [4].

Падіння ВВП в Україні, політична невизначеність, незахищеність прав і самого життя громадян — усе це веде до деформації завдань і вибору власників багатства переважно на користь грошової його форми. При цьому слід сказати, що в період фінансової кризи 2008 – 2009 років, та після її завершення відбувся підрив довіри до банківської системи, що не дає можливості залучити гроші повною мірою для інвестування у економіку України.

Очевидна перевага "готівковості" — нерівномірне, але все-таки зростання попиту на гроші при загальному падінні реальних доходів виявляються не тільки в збільшенні реальної суми банківських депозитів, що продовжує "похилу" емісії, а й у "вагомому, зримому" завезенні в країну сотень тонн паперової валютної маси в обмін на мільярди тонн "фізичних благ".

Отже, за методологією самого М. Фрідмена, на центральне запитання монетаризму стосовно сучасної України: "Чи можна вважати попит на гроші у цій країні стійким у довгостроковому плані?" відповідь може бути лише одна: жодної із основних передумов такої стійкості в країні поки що немає. Останні зрушення в економіці дають підставу стверджувати, що вони перебувають у зародковому стані.

Підхід з позицій наукового монетаризму до проблем макроекономічної стабілізації в Україні полягає насамперед у тому, щоб знайти шляхи стабілізації попиту на гроші. Для цього потрібно виконати кілька мінімальних умов, що випливають із самих основ монетаристської теорії. Для зміни рівня монетаризації ВВП в Україні слід більшості населення забезпечити реальний вибір між різними формами багатства, включаючи грошову і стійку дохідність багатства. Із цього випливає необхідність домогтися як мінімум стабільності продуктивності праці й ефективності всього національного господарства в цілому при високій зайнятості ресурсів.

Поточна економічна криза підкреслює необхідність серйозних змін у центральних банках, яким потрібно стежити і за ціновою і за фінансовою стабільністю. Для виконання нових завдань центральним банкам потрібно буде додати інструментів. Згідно з правилом Тінбергена, центральні банки повинні мати один інструмент для кожного завдання. Для більшої кількості завдань їм знадобиться більше інструментів. Ускладнює ситуацію те, що ці інструменти повинні бути незалежні один від одного. Підбір нових ефективних механізмів, простих у застосуванні і незалежних від інструмента здається нездійсненним завданням. Тим не менш, рішення є. Регулятори повинні надати питанню розширення грошової маси більшої ваги у своїх стратегіях монетарної політики [1].

Дія центрального банку за незвичної поведінки попиту на гроші має бути більше спрямована на коригування банківських резервів відповідно до змін попиту на гроші, а не протистояння відхиленням грошової маси від цільового рівня. Активна політика повернення грошової маси до цільового рівня вплинула б на зміни умов на ринках резервів і кредитів, що не відповідало б вимозі стабілізації витрат. Тому в такому разі підтримка існування умов ринку резервних фондів більш ефективна.

Доцільно проводити моніторинги загальних тенденцій економічного розвитку і коректувань грошових цільових показників у відповідь на очевидні зрушення попиту на гроші відносно доходу.

За відсутності цих, висунутих самим монетаризмом, передумов прагнення стабілізації цін шляхом "стискання" грошової маси веде до ще більшої руйнації багатства та доходів більшості населення, поглибленння кризи, прискорення розвитку компрадорського монополізму. Інакше кажучи, рекомендації МВФ і "шокотерапевтів" ведуть до підриву тієї об'єктивної бази, на якій у майбутньому монетаристська теорія могла б застосовуватися в Україні [2].

Очевидно, що дійсною причиною кризової ситуації, в якій опинилась економіка України, є не сама модель економіки, а помилковий шлях економічних перетворень. Та при подальшій правильній політиці монетаризму, з дотриманням всіх його вимог можливе покращення економічної ситуації в Україні.

Література:

1. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. Київ: Основи, 2000, 198 с.

2. Романюк О.П., Кілієвич О.І., Юрчишин В.В., Мертенс О.В. Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому суспільстві. Київ: Вид-во УАДУ при Призидентові України, 1998, 332 с.

3. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень. Київ: Знання-Прес, 2002, 514 с.

4. http://ebk.net.ua/Book/economics