Кошелєва М.С., Кислицина О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Особливості державного регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах СОТ

Зростання участі країн у міжнародній економічній діяльності вимагає створення ефективних механізмів регулювання торгівлі як на державному, так і наддержавному рівнях. Оскільки на сьогодні найвпливовішим міжнародним інститутом у сфері регулювання торгівлі є СОТ, членами якої є більше 150 країн світу (у т.ч. з 16.05.2008 р. - Україна), та яка регулює близько 90% світової торгівлі, то найбільш доцільним є розгляд державного регулювання зовнішньої торгівлі в контексті членства у СОТ.

Загальною метою державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є створення сприятливих умов для розширеного відтворення всередині країни. У процесі реалізації державної політики суперечливо поєднується протекціонізм і лібералізація. Система протекціонізму запроваджується через встановлення митних тарифів на ввізні товари та нетарифні обмеження.

Зміни у торговій політиці, зумовлені вступом України до СОТ, вже вплинули певним чином на зовнішню торгівлю. Зокрема покращилися позиції вітчизняних експортерів металопродукції та продукції хімічної промисловості. Такий же вплив мало скасування кількісних обмежень на імпорт. На момент вступу до СОТ структура ввізного митного тарифу характеризувалася переважанням адвалерних ставок – 91% усіх ставок ввізного мита (специфічні ставки - 6,4%) [1]. Для порівняння, у 1998 р. (піковий рік вітчизняного протекціонізму) питома вага адвалерних ставок складала 78%. Використання адвалерних ставок стало безпечнішим з точки зору виконання ним фіскальної та регулятивної функції. Рівень захисту вітчизняної промисловості є навіть нижчим за той, який вимагає СОТ. У сільському господарстві має місце тенденція до збільшення середнього рівня номінальних ставок ввізного мита, хоча внаслідок широкого застосування до таких товарів специфічних ставок мита та на тлі зростання світових цін на продовольство, фактичний рівень захисту сільського господарства за цей період знизився (див. табл.1).

Таблиця 1

Середні ставки мита на імпорт деяких груп товарів в Україну [3]

Групи товарів	продукти тварин-ництва	молочні продукти	зернові та продукти їх переробки	мінерали та метали	бензин	транс-портні засоби
Ставки мита за РНС до вступу до СОТ (2008)	41,3	33,3	16,3	3,6	0,6	7,9
Ставки мита за РНС після вступу до СОТ (2009)	13,9	9,8	14	3,5	0,6	7,9

Зменшення в рамках зобов’язань перед СОТ зазнало також експортне мито: його розмір має поступово зменшуватися, хоча і кінцевий розмір його ставок залишиться доволі високим.

Останніми роками спостерігається тенденція до заміни митних тарифів заходами нетарифного протекціонізму: кількісними обмеженнями (ліцензування і квотування, антидемпінгові і антисубсидійні заходи), безпосередньо не спрямованими на обмеження зовнішньої торгівлі заходами (технічні бар’єри), заходами стимулювання експорту. Ці заходи доповнюють зміною програм державного стимулювання експорту. Найважливішими засобами такого стимулювання є державне кредитування експорту, змішане кредитування (поєднання державного і недержавного, рефінансування частини експортних кредитів, що надаються комерційними банками та ін.), державне страхування експортних кредитів, безпосереднє субсидіювання експорту.

Членство України у СОТ зобов’язало її скасувати та більше не використовувати поширені раніше кількісні засоби захисту внутрішнього ринку – квотування та ліцензування. Виключення становлять ті випадки, коли потреба у квотах та ліценціях може бути обґрунтована правилами СОТ [2].

Технічні бар’єри є одним з найбільш поширених у сучасній зовнішньоторговельній політиці прихованих інструментів протекціонізму. На момент вступу України до СОТ вітчизняна система стандартизації та сертифікації була достатньою мірою гармонізована з вимогами, встановленими Угодою про технічні бар’єри у торгівлі СОТ (близько 6 тис. гармонізованих стандартів, що складає близько чверті від загальної кількості українських стандартів) [1].

Цільовим інструментом захисту внутрішнього ринку є запровадження антидемпінгових та антисубсидіних заходів, які нині широко використовуються в усьому світі. За період незалежності проти українських експортерів було застосовано понад 90 антидемпінгових, компенсаційних та інших подібних заходів, унаслідок чого для України були закриті ринки ємністю більш ніж 2 млрд. дол. Лише протягом першого року членства України у СОТ було започатковано 6 антидемпінгових та спеціальних розслідувань, що пов’язано із отриманням додаткових захисних можливостей організації [2].

Таким чином розширення міжнародної торгівлі та диверсифікація світового ринку посилюють потребу розвивати відповідні механізми регулювання та сприяти їх адаптації до сучасної специфіки міжнародної економічної діяльності.

Література:

1. Звіт Робочої групи з питань вступу України до Світової організації торгівлі. [Електронний ресурс] - Режим доступу: [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=981_c62];

2. Свєнчіцкі М. Один рік України у СОТ. [Електронний ресурс] - Режим доступу: [http://wto.in.ua/files/content/pdf/oneyear_membership_ukr.pdf];

3. World Tariff Profiles 2009. [Електронний ресурс] - Режим доступу: [http://www.wto.org/English/res_e/tbooksp_e/tariff_profiles09_e.pdf].