Економічні науки/3. Фінансові відносини

Богданова Я.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського,Україна

УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Однією з важливих умов формування ефективної податкової системи в Україні є вдосконалення податкового законодавства. Не зважаючи на прийняття Податкового Кодексу, механізми нарахування і сплати багатьох податків потребують вдосконалення, існує необхідність зближення податкового та бухгалтерського обліку, а також уточнення певних положень з метою усунення неоднозначних трактувань. Але, крім цього, на нашу думку, важливе значення також має вдосконалення податкової термінології.

Мова йдеться як про визначення самого терміну податок, так і про розмежування таких понять як податок, збір, мито, плата. Це питання знайшло відображення у наукових працях відомих вітчизняних фахівців з оподаткування: Буряковського В.В., Гаврилюк Р.О., Крисоватого А.І., Кучерявенка Н.П., Педь І.В.

Відповідно до Податкового Кодексу України [1], податок - це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу. Визначення є досить лаконічним та розкриває основне призначення податку: це обов’язків платіж, за рахунок якого формуються державні кошти.

Але це визначення не наголошує на специфічних ознаках податку: примусовому характері, односторонності, безоплатності та ін. Тобто це визначення саме податку, а не мита чи збору. Незважаючи на те, що ці платежі також виконують фіскальну функцію, існують певні відмінності між цими поняттями та поняттям податок.

У широкому розумінні під податком можна розуміти будь-яке вилучення коштів до центрального або місцевого бюджетів фінансування державних витрат. В цьому випадку під поняття податок підпадають також збори, відрахування, внески. Але податок – це більш вузьке поняття, фіскальний платіж, який відповідає певним вимогам, а саме: односторонність (безеквівалентність), нецільовий характер (абстрактність платежу), безумовність, періодичність сплати, законодавче встановлення, обов’язковість та грошова форма сплати.

Виходячи з цього, найточніше податок можна визначити як форму примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів у державну або комунальну власність, який вноситься до бюджету відповідного рівня на підставі закону та виступає як обов’язковий, абстрактний, безумовний, безоплатний та безповоротний платіж.

Односторонність (безоплатність) податків означає, що податок є індивідуально безповоротним, оскільки сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника. Отже, при стягненні податку держава не бере на себе обов’язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу

Нецільовий характер податкового платежу означає надходження його до фондів, які акумулюються державою та використовуються на задоволення державних потреб, тобто при цьому не визначено, на задоволення яких саме цілей використовуються надходження від конкретного податку, тобто формується знеособлений, розмитий грошовий фонд держави.

Безумовний характер податку означає сплату податку, не пов’язану ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави.

Періодичність сплати означає, що податки сплачуються систематично, відповідно до строків, встановлених законодавчо, в той час як мито та збори – лише в разі здійснення дії, яка спричиняє виникнення податкового зобов’язання.

Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили.

Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

Варто також відзначити, що податки переважно надходять до бюджетів, в той час як збори можуть формувати цільові (в тому рахунку і позабюджетні) фонди.

У діючому законодавстві існують певні неточності у зв’язку із неточністю визначення поняття податок та його ознак. Наприклад, відповідно до Податкового Кодексу України кошти від сплати екологічного податку надходять до Державного фонду поводження з радіоактивними відходами, тобто до цільового фонду, призначеного для фінансування виконання робіт щодо поводження з радіоактивними відходами, які утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також фінансування Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами. Тобто зазначений податок має цільовий характер, що суперечить сутності і призначенню податків.

Варто відзначити, що Податковим Кодексом визначено поняття збору, але це поняття ототожнюється із платою та внеском. Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій [1].

У фінансовій термінології застосовуються п‘ять термінів, що відображають платежі державі – плата, відрахування і внески, податок, збір, причому в окремих випадках плата і відрахування виступають як тотожні податкам поняття. Але між цими поняттями існують певні відмінності.

Плата передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (плата за воду, державне мито, збори за спеціальне використання природних ресурсів, рентні платежі тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковими (відрахування), тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли витрачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням.

Як було зазначено вище, податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави – управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Можна виділити ще один різновид обов’язкових платежів – мито. Але цей платіж за своїм змістом схожий на збір, тобто носить цільовий, несистемний характер, обумовлений певними діями.

Отже, чинне податкове законодавство, як свідчить дослідження і публікації вітчизняних економістів, не орієнтується на вивчення розмежувань між зазначеними економічними категоріями. Однак чітке визначення цих понять як в економічній літературі, так і у податковому законодавстві – одна з проблем податкової політики, вирішення якої важливо не лише для розвитку теорії, але й для практики оподаткування.

Література:

1. Податковий Кодекс України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.