К.е.н, доц. Демчук Н.І., к.е.н., доц. Дуброва Н.П., к.т.н. Пугач А.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій

Впровадження єдиного методичного інструментарію для формування інвестиційного циклу й організаційного забезпечення його ефективного впровадження викликана науковими, практичними й державно-правовими передумовами, її варто здійснювати на основі методики теорії ієрархій, проектного фінансування, інвестиційного менеджменту. Науковими передумовами створення методу є розвиток системно-дослідницьких, аналітичних, діагностичних, організаційно-технологічних методів і моделей організації інвестиційного процесу на різних стадіях й етапах інвестиційного циклу. Практична обумовленість впровадження цього методу визначається готовністю обгрунтованого аналізу підбору проектів і встановлення раціональних для інвестора умов їхньої підготовки і впровадження.

Але застосовуючи вимоги до методу організації досліджень необхідно, поряд з науковими й практичними потребами, враховувати макроекономічні особливості розвитку інвестиційної сфери в Україні. До факторів, що стримують розвиток інвестиційного процесу й, відповідно, виконання державних програм економічного перетворення на сучасному етапі становлення державності й економіки України відносяться вкрай обмежені можливості внутрішніх джерел фінансових ресурсів більшості підприємств й організацій й "побоювання іноземних інвесторів щодо вкладень в економіку України". Незважаючи на призупинення падіння виробництва, в Україні залишаються неефективними система податкового тиску на товаровиробника й недосконала амортизаційна політика, що призводить до зниження зростання обсягів прибутку й амортизаційних відрахувань, які є джерелом власних інвестиційних ресурсів підприємств та організацій. Не забезпечуються в належній мірі зростання обсягів інвестицій у національну економіку і діяльність банківської системи, недосконалими є механізми функціонування фондового ринку.

Суб’єкти господарської діяльності в країні не зацікавлені в нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробничу й науково-технічну сфери, оскільки в цих сферах вкладення мають низьку прибутковість на загальному тлі гострого дефіциту у підприємств вільних оборотних коштів.

Для поліпшення фінансового стану підприємств вищі органи державної влади систематично пробують здійснити державне регулювання інвестиційного процесу в Україні, законодавчо сприяти іноземним інвестиціям. Однак впроваджувані методи протягом більше п’яти років не принесли значних якісних змін.

При встановленні напрямів державного інвестування перевагу слід надавати інвестиціям у галузі, що мають важливе значення для забезпечення життєдіяльності економіки, до яких відноситься і промисловість будівельних матеріалів. Державні інвестиції необхідно використовувати також для створення первинних умов для залучення приватних й іноземних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей, у тому числі промисловості будівельних матеріалів — основи створення основних фондів. Перевагу необхідно надавати інвестиційним проектам зі змішаним фінансуванням. При цьому використання державної частини інвестицій є гарантією цільової спрямованості інвестиційних ресурсів і можливості її подальшої приватизації.

З метою створення додаткових дієвих стимулів для розширення інвестиційної діяльності, вирішення питань макроекономічної стабілізації і трансформації економіки, поліпшення інвестиційного клімату, в тому числі поліпшення умов діяльності іноземних інвесторів в Україні, слід розробити нові й удосконалити існуючі нормативно-правові акти, які будуть регламентувати:

- концепцію державної амортизаційної політики, подолання недосконалої практики нарахування амортизації, що не забезпечує інвестиційних потреб підприємств будівельних матеріалів, норм поновлення основного капіталу й збільшує базу оподатковування податку на прибуток;

- зростання частини бюджетного фінансування інвестицій у капітальне будівництво;

- зміну організації і проведення конкурсного відбору й оцінки інвестиційних проектів, що передбачають залучення бюджетних коштів.

Говорячи про необхідність створення сприятливих, але не пільгових умов для інвесторів, треба розуміти, що критеріями тут є прибуток від інвестування. Саме норма прибутку, швидка окупність, висока ліквідність проекту (це значно знижує рівень систематичного ризику) і тривалий цикл експлуатації проекту (коли продукція є конкурентоздатною в даному інвестиційному маркетинговому середовищі) повинні визначати для інвестора прибутковість і надійність вкладень у той або інший реальний інвестиційний проект у промисловості будівельних матеріалів або в будь-якій іншій галузі економіки України.

Для вирішення економічних і соціальних проблем Україні необхідно "щорічно одержувати іноземних інвестицій на суму майже в 40 млрд у.о.". Найбільших обсягів інвестицій потребує гірничодобувний сектор, зокрема вуглевидобувна й нафтогазова промисловість, важка промисловість та ін., в яких роль будівельної галузі є досить значною. Через нестачу коштів у базових галузях України вони витісняються з ринків іноземними конкурентами. Разом з тим цілий ряд факторів стримує іноземних інвесторів у їхній діяльності в Україні.

Склад міжнародних організацій, які беруть участь у наданні фінансової допомоги Україні, різний. Залучення інвестицій (як іноземних, так і національних) в економіку є життєво важливими засобами усунення інвестиційного "голоду" в Україні. Особливу роль в активізації інвестиційної діяльності повинен зіграти захист інвестицій від некомерційних ризиків. Важливою умовою, необхідною для часткових капіталовкладень (як вітчизняних, так й іноземних), є постійний і загальновідомий набір догм та правил, сформульованих таким чином, щоб потенційні інвестори могли розуміти й передбачати, що ці правила будуть використані в їхній діяльності. В Україні, що перебуває в стані постійного реформування, правовий режим досить непостійний, що негативно позначається на інвестиційній діяльності.

Таким чином, для того щоб іноземні інвестори пішли на вкладення свого капіталу, потрібні серйозні зміни в інвестиційному кліматі. Велику роль тут повинне відіграти законодавче визначення прав власності на землю.

Для стабілізації економіки й поліпшення інвестиційного клімату приймемо низку кардинальних заходів, спрямованих на формування в Україні як загальних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, так і специфічних, стосовно безпосередньо вирішення завдання залучення іноземних інвестицій.

Серед заходів загального характеру в якості першочергових назвемо наступні:

- досягнення національної згоди між різними владними структурами, соціальними групами, політичними партіями та іншими суспільно-політичними організаціями;

- радикалізація боротьби зі злочинністю;

- гальмування інфляції всіма відомими у світовій практиці засобами, за винятком невиплати трудящим заробітної плати;

- перегляд податкового законодавства у бік його спрощення і стимулювання виробництва;

- мобілізація вільних коштів підприємств і населення на інвестиційну нестачу шляхом підвищення процентних ставок по депозитах і внесках;

- впровадження системи оплати по створенню продукції капітального будівництва за кінцеву будівельну продукцію;

- запуск передбаченого законодавством механізму банкрутства;

- надання податкових пільг банком вітчизняним й іноземним інвесторам, які йдуть на довгострокові інвестиції для того, щоб компенсувати витрати від уповільненого обороту капіталу в порівнянні з іншими напрямами їхньої діяльності;

- формування загального ринку республік колишнього Союзу з вільним переміщенням товару, капіталу й робочої сили.

Така схема подальшого розвитку індустрії потребує обмеженого об"єднання іноземного капіталу з національними ресурсами, обгрунтування і селекції сфер інвестування, експертної оцінки щорічної потреби в іноземних інвестиціях, визначення потенційної ємкості українського ринку для іноземних інвесторів.

Практика показує, що за минулий час, коли використовувалися традиційні підходи до інвестування, іноземний капітал несуттєво впливав на ефективність функціонування промислового комплексу України, його структурну перебудову, впровадження прогресивних технологій і технічне відновлення виробництва. Очевидно, необхідно знайти економічний механізм, що дав би можливість збалансувати норму прибутку, рівень ризику, стимули й гарантії для залучення іноземних інвестицій у процес приватизації й розвитку експертного потенціалу, що забезпечив би бажаний кінцевий результат інвестування, тобто помітний внесок у розвиток економіки, підвищення ефективності її функціонування, впровадження сучасних технологій і методів управління.

Виходячи з вищевикладеного, важливо визначити пріоритети в інвестиційному процесі, які б забезпечили найбільш високий рівень його ефективності. Для цього треба здійснити такі заходи:

- звуження напрямів інвестування і впровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу;

- включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів;

- залучення іноземних партнерів до впровадження інвестиційних проектів, пов’язаних з використанням інноваційного й промислового потенціалу;

- створення нових організаційних форм інтеграції фінансового й промислового капіталу;

- розробку й впровадження регіональних програм інвестування.

При цьому іноземні кредити під державні гарантії необхідно направляти в першу чергу в пріоритетні сфери на фінансування інвестиційних проектів, що забезпечують розвиток експертного потенціалу, і в галузі, де строки окупності виробничих інвестицій порівняно невеликі.

Наведений науково обгрунтований і рекомендований для практичного використання комплексний механізм залучення іноземних інвестицій спрямований на створення сприятливого інвестиційного клімату й підвищення інвестиційної активності. Стрижнем цього механізму є економіко-організаційний блок, що базується на обгрунтованій концептуальній основі й стратегії залучення іноземних інвестицій, системі пільг в оподатковуванні, визначенні пріоритетних напрямків використання іноземних інвестицій, розширенні можливостей участі іноземних інвесторів у процесі приватизації і створенні загальних підприємств.

Доцільно впровадження системи пільгового оподатковування залежно від обсягу й тривалості дії іноземної інвестиції, оскільки існуюча система враховує цю обставину в недостатній мірі.

За рахунок відчуження інвестицій проти встановлених законодавством термінів підприємства з іноземними інвестиціями, які діють у пріоритетних галузях народного господарства України, повинні сплачувати податок на прибуток за весь період інвестування в розмірі 50%, установленому законодавством, а в інших галузях - у повному обсязі.

Ефективне функціонування механізму залучення іноземного капіталу з метою реформування і реконструкції промислового комплексу України повинне спиратися на наступні процеси: виділення і облік переваг і недоліків напрямів залучення іноземних фінансових коштів; прогнозована оцінка (з подальшим її уточненням) необхідних для України або її окремих регіонів обсягів іноземних інвестицій за основними напрямах їхнього використання; узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій у розвиток (реформування) національних або регіональних економік та їхніх провідних секторів з метою можливого використання в Україні ефективно діючих аспектів таких систем; змістовно-елементне обгрунтування комплексного механізму залучення інвестицій.

Наступним етапом після виявлення привабливих для інвестора галузей інвестування в регіоні є системний рекурентний пошук об’єктів вкладення в межах галузей регіону. При цьому привабливість і доцільність впровадження проектів характеризується системою критеріїв (найпоширеніші системи організаційних й економічних критеріїв, оцінювання ефективності інвестиційних проектів викладені в першому розділі дисертації), за якими здійснюються наступні функціональні напрями аналізу (діагностика інвестиційних проектів): фінансова; економічна; організаційні характеристики проекту; технологічні характеристики проекту; маркетингові; економічна й фінансова діагностики й експертиза проекті.