Економічні науки / 4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

Докторант Гусятинський М.В.

Національний університет державної податкової служби України

Організаційно-економічні механізми інноваційно-інвестиційної діяльності у національному господарстві України

Розвиток України як сучасної європейської держави зі стабільною національною економікою, подолання кризових явищ, що спостерігаються у галузях народного господарства, регіонах країни, вимагають активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств усіх форм та сфер господарювання. Це сприятиме не тільки позитивним, якісно новим перетворенням в економіці, але й призведе до істотного поліпшення соціально-економічного становища суспільства, підвищення рівня та якості життя всього населення України.

Темпи, з якими відбувається інвестування підприємств господарського комплексу України, є вкрай недостатніми для швидкого переоснащення виробництва, з урахуванням останніх інноваційних досягнень, та випуску конкурентоспроможної, у т.ч. на світових ринках, продукції. Саме тому, в умовах сьогодення, особливу увагу необхідно приділяти створенню і втіленню на практиці такого організаційно-економічного механізму розвитку господарства, що дозволить обґрунтувати принципово нові джерела, методи, елементи і форми залучення інвестицій; здійснити раціональний розподіл фінансових потоків інвестиційних коштів за пріоритетними напрямами діяльності; вдосконалити технологічні процеси у виробництві продукції та наданні послуг; суттєво оновити матеріально-технічну базу підприємств промисловості, сільського господарства, виробничої та соціальної інфраструктури, що дасть їм змогу посилити свої позицій в якості бюджетоутворюючих.

На організаційно-економічний механізм інноваційно-інвестиційної діяльності здійснюють вплив багато факторів макроекономічного та мікроекономічного рівнів; галузевого і міжгалузевого характеру; зональні і внутрішньозональні, регіональні і місцеві особливості ведення суспільного виробництва. До них відносяться, насамперед, політична та соціально-економічна стабільність у країні та регіонах інвестиційний імідж об’єктів інвестування, рівень розвитку економіки, ринкових систем господарювання, у т.ч. інституціональної, наявність ризиків, захищеність та прибутковість інвестицій, сфери їх залучення тощо. Крім того, багатоукладність та різноманітність форм виробництва, що склалась за роки реформ, також визначають особливості, характерні для організаційно – економічного механізму інноваційно-інвестиційної діяльності. Це дозволяє зробити висновок про те, що в основі його сутнісних характеристик полягають, перед усім, базисні відносини, а саме – виробничі, які на кожному етапі розвитку суспільства мають особливі риси.

У зв’язку з цим необхідно відзначити, що організаційно-економічний механізм інноваційно-інвестиційної діяльності може приймати різні форми – від найпростіших до складно структурованих моделей. До найпростіших можна віднести стимулювання інвестиційних процесів, наприклад, через розвиток регіональних та місцевих бюджетів розвитку, джерелами доходної частини яких пропонувалось вважати частину податкових надходжень, перерозподілених на фінансування інвестицій. У межах цього підходу спостерігається ідея на підтримку інноваційних та інвестиційних проектів із позабюджетних джерел уряду. У сучасних умовах нормативно-законодавча захищеність бюджетоформуючих статей виключає можливості перерозподілу коштів на користь тих чи інших суб’єктів економічної життєдіяльності. Вони, як правило, бувають наближені до адміністративного ресурсу зв’язками, що не мають чисто економічного характеру.

Дотаційний характер обласних бюджетів значної кількості регіонів України, як правило, обтяжує застосування такого механізму державного управління інвестиційними процесами. Безумовно, державна політика стимулювання інновацій та інвестування повинна спиратись на відповідні цінові пропорції, які встановлюються застосуванням системи стимулювання попиту вдосконаленням податкових механізмів. Однак основним важелем впливу держави на цінові пропорції у сучасних реаліях є управління цінами природних монополій.

Важливого значення в умовах подальшого розвитку приватної ініціативи набуває забезпечення інвестицій та інновацій за рахунок коштів приватних інвесторів. Значний досвід їх залучення набутий у розвинутих країнах з ринковою економікою. Організаційно-економічний механізм використання приватних інвестицій з метою впровадження інновацій у всіх сферах національного господарства пов'язаний із сталим та прийнятним, податковим законодавством, наданням пільг інвесторам, що забезпечують соціально- та екологічно значимі поректи, розвивають нові види діяльності (рекреація, сільський туризм, сучасне промислове виробництво, органічне землеробство тощо), фінансують масштабні національні та міжнародні проекти (спортивні, мистецькі, культурні), сприяють раціональному комплексному розвитку регіонів країни, особливо депресивних.

Особливе значення при цьому має стабільність банківської системи, наявність та доступність кредитних ресурсів, спрощення документаційного та облікового обслуговування інвестицій. Серед пріоритетів інноваційного розвитку національного господарства слід відзначити насамперед фундаментальні наукові дослідження та їх фінансування, модернізацію та спрощення системи впровадження інвестицій у практику життєдіяльності (особливо енерго- та ресурсоощадних технологій) розробку та реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів та програм на рівні підприємства, галузі регіону, країни.

Література:

1. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. Денисюк // Економіст. – № 8. – 2005. – С. 45-49.

2. Сухоруко О.В. Формування організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві / О.В. Сухоруко // Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. - Вип.46.- Херсон: Айлант. 2006. С. 271-276.