Науковий керівник: Черничук Л.В.

Виздрик Ольга

Буковинська державна фінансова академія

Статистичні дослідження безробіття в Україні за 2005-2010 роки

В Україні на сьогоднішній день проблема безробіття є досить актуальною і недостатньо вивченою. Негативною рисою ринку праці України є вимушена неповна зайнятість, або приховане безробіття. Його існування зумовлене надлишком робочої сили, потрібної для виробництва конкурентоспроможної продукції.

Проблеми та тенденції рівня безробіття та шляхів його мінімізації розглядаються такими вченими, як: Е.Лібанова, В.Федоренко, П.Нікіфоров, А.Вольська, І.Петрова, А.Казановський, О.Котляр, В.Костиков, О.Рузавіна, І.Маслова та інші.

Однією з проблем є дисбаланс між потребами ринку праці й сучасним станом освітньої підготовки. Спочатку держава витрачає зайві кошти, навчаючи студента за спеціальністю, що не користується попитом у роботодавців, а потім перенавчає того ж випускника, який стає на облік у центрі зайнятості. Упорядкувати ситуацію можна лише за умови формування, з урахуванням потреб ринку, держзамовлення на фахівців, встановивши чіткий зв’язок між ринком освітянських послуг і відповідною потребою у спеціалістах різного рівня кваліфікації. Перш за все потрібно пов’язати підготовку спеціалістів із конкретними замовниками, підприємствами, організаціями, де планується їх працевлаштування. У зв’язку з цим, була видана постанова Кабінету Міністрів України №992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» у якій йшлося про те, що: «У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати» [6]. Також неприпустимим є те, що на ринку праці висококваліфікованих працівників використовують на робочих місцях, де не потрібно значної професійної підготовки. Крім того, державні кошти витрачаються на перенавчання спеціалістів замість пошуку відповідних їх фаху й освіті робочих місць.

В сучасних умовах можна виділити чотири основні сторони безробіття:

- тінізація економічних процесів має істотний вплив на стан ринку

праці, що призводить до появи тіньової зайнятості;

– недоліки державної системи регулювання зайнятості й безробіття;

– несприятливий вплив на зайнятість населення структурних зрушень, які відбуваються в економіці України про що свідчить сучасний стан зайнятості молоді;

– посилюється маргіналізація населення, що має звернути увагу органів державного управління [2].

Зменшення масштабів і рівня зареєстрованого безробіття (табл.1) можна досягти двома шляхами: працевлаштуванням за наявності відповідного попиту на робочу силу або відмовою в реєстрації тим, хто звертається до центрів зайнятості. Зменшення кількості безробітних може відбуватись також шляхом розширення сектора нелегальної зайнятості.

Таблиця 1.

Динаміка безробітного населення працездатного віку, яке зареєстроване у державній службі зайнятості протягом 2005-2010рр.

Рік	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Безробіття працездатного населення, тис. осіб.	891,9	784,5	673,1	596	531,6	544,9
Динаміка у % до 2010 року.	91,4	87,9	85,8	88,5	89,2	90,1

У 2005 році 40% робочих місць було створено у сфері самозайнятості, і лише 20-25% у економічній діяльності, пов’язаній з високими технологіями.

Аналізуючи тенденції зменшення безробіття серед працездатного населення, можна дійти висновку: по-перше, заходи вжиті для його подолання, переважно сприяли лише пом’якшенню, а не усуненню основних причин, що його продукують. По-друге, українське безробіття з циклічного за характером перетворилося на структурне. Вже сьогодні поряд з численною армією безробітних на ринку праці існує і достатньо велика чисельність вакансій, замістити які досить проблематично. Можна передбачити, що в перспективі загальний рівень безробіття в Україні залишиться помірним, тоді як невідповідність робочих місць та робочої сили зростатиме.

Безробітні (за методологією МОП) – особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), одночасно відповідають трьом основним умовам:

– не мали роботи (прибуткового заняття);

– активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;

– були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу [3].

До категорії безробітних відносяться також особи, які приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів, знайшли роботу, чекають відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.

Проте, навіть методологія МОП має деякі неточності, пов’язані із виміром рівня безробіття, через що завжди є певне відхилення як щодо зменшення дійсної кількості безробітних, так і його перебільшення.

Офіційна статистика в Україні, на жаль, використовує застарілу методику підрахунку непрацевлаштованих громадян. До того ж вона не враховує великої кількості робітників, відправлених у неоплачувані відпуски. За останніми підрахунками таких осіб в країні більше 3 мільйонів. Вони фактично є безробітними, проте офіційна статистика їх не обліковує [3].

Методологія розрахунку безробіття в Україні і в інших країнах істотно відрізняється. В Україні показник безробіття ґрунтується на кількості людей, які стали на облік в центрі зайнятості. Підхід Міжнародної організації праці полягає в тому, що зі всієї кількості працездатних віднімають тих, які працюють і деякі категорії людей (які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі). Всі інші вважаються безробітними [3].

Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась (рис. 1). Так, у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила - 2655,8 тис. осіб, а найменшою в 2007 році - 1417,6 тис. осіб, що в 1,87 рази менше базового періоду [3].

Рис. 1. Динаміка зареєстрованого безробітного населення за 2000-2010 роки

Причинами незайнятості населення 2010 року стали:

– вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію (6,3%);

– звільнені за власним бажанням (11,6%);

– непрацевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (6,0%);

– з інших причин (63,8%);

– не зайняті з різних причин більше 1 року (12,3%) [4].

Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання у 2007-2010 роках представлена наступними даними (табл. 2).

Таблиця 2

Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання у 2007-2010 роках

	Населення працездатного віку, тис. осіб				Питома вага безробітних, %
	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Все населення, в т.ч.:	1416,7	1424	1956,6	1784,2	-	-	-	–
Жінки	646,3	655,3	785,3	728,1	45,62	46,02	40,14	40,81
Чоловіки	770,4	768,7	1171,3	1056,1	54,38	53,98	59,86	59,19
Міське населення	1037,3	1026,4	1454,6	1290,7	73,22	72,08	74,34	72,34
Сільське населення	379,4	397,6	502	493,5	26,78	27,92	25,66	27,66

(у середньому за період)

У 2008 році питома вага жінок серед безробітних працездатного віку була найбільшою, і склала - 46,02%, схвальним є його подальше зменшення і станом на 01.01.2011р. зменшилася на 4,81%. Питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку, навпаки, найменшою була у 2008 році – 53,98% і в подальшому варіювала до збільшення, і свого піку досягла у 2009 році – 59,86%. Отже, чисельність чоловіків серед безробітних працездатного віку зросла на 402,6 тис. осіб.

Щодо сільського та міського населення, то у 2007 році частка міського населення серед безробітних працездатного віку склала 1037,3 тис. осіб, а в 2010 році зменшилася до 1290,7 тис. осіб. Частка сільського населення серед безробітних працездатного віку у 2007 році була найменшою і становила 379,4 тис.осіб і надалі спостерігалася тенденція до збільшення. Наведені дані свідчать про те, що серед безробітних працездатного віку, на жаль, переважає міське населення [4].

Абсолютний приріст кількості безробітного населення за статтю та місцем проживання за 2007-2010 роки представлений в таблиці 3.

Таблиця 3

Абсолютний приріст та темп зростання безробітного населення за статтю та місцем проживання по Україні за 2007-2010 роки

(у середньому за період )

	Абсолютний приріст звітного періоду до, тис. осіб			Темп зростання звітного періоду до, %			Темп приросту звітного періоду до, %
	2007 року	2008 року	2009 року	2007 року	2008 року	2009 року	2007 року	2008 року	2009 року
Все населення	367,5	360,2	- 17,24	1,26	1,25	0,91	25,94	25,29	-8,81
Жінки	81,8	72,8	-57,2	1,13	1,11	0,93	12,66	11,11	-7,28
Чоловіки	285,7	287,4	-115,2	1,37	1,37	0,90	37,08	37,39	-9,84
Міське населення	253,4	264,3	-163,9	1,24	1,26	0,89	24,43	25,75	-11,27
Сільське населення	114,1	95,9	-8,5	1,30	1,24	0,98	30,07	24,12	-1,69

Аналізуючи, приріст безробітного населення, тобто різницю між кількістю безробітного населення за 2 роки, можемо сказати, що від’ємним абсолютний приріст був за 2009-2010рр. як по всьому населенню, так і окремо, по чоловічому, жіночому, сільському та міському населенню. А найбільший приріст склав у 2007-2010рр. всього населення, жіночого та сільського населення і становив 367,5 тис.осіб, 81,8 тис.осіб та 114.1 тис.осіб відповідно.

Коефіцієнт зростання безробітного населення в 2010 році проти 2007 був найбільшим по всіх категоріях населення, і становив 1,26% всього населення, 1,13% жіночого, 1,37% чоловічого та 1,30% сільського населення відповідно, крім міського, де він склав 1,24%, що на 0,02% менше за попередній рік. І найменшим був даний коефіцієнт в 2010-2009рр. і становив 0,91% всього населення, 0,93% жіночого, 0,90% чоловічого, 0,89% міського та 0,98% сільського населення [5].

Більш детально представити стан незайнятості населення України можна при розрахунку відносного прискорення. Темп приросту безробітного населення в 2010 році порівняно з 2009 роком був найменшим і склав –8,81% всього населення, –7,28% жіночого, –9,84% чоловічого, –11,27% міського та –1,69% сільського населення. А найбільшого значення, він досягнув при порівнянні 2010-2007рр. і становив 25,94% всього населення, 12,66% жіночого та 30,07% сільського населення, а темп приросту чоловічого та міського населення був найвищим у 2010-2008рр. і склав 37,39% та 25,75% відповідно.

Отже, безробіття – це явище, яке негативно впливає як на соціальний, так і на економічний стан населення. Зменшення рівня безробіття в Україні в 2010 році порівняно з 2009 роком на 0,7% свідчить про те, що воно знаходиться в межах допустимих норм, враховуючи несприятливе економічне становище країни та фінансово-економічну кризу.

Рівень безробіття в Україні за 2010р. був одним з найнижчих в Європі, проте ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, і є зовсім не точними, щодо реального рівня безробіття в країні.

Для того, щоб знизити рівень безробіття необхідно розробити та ухвалити антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці спільно з роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку реєстрації підприємств, з появою нових підприємств з’являться нові робочі місця. Також потрібно провести дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей та здійснення перекваліфікації працівників відповідно до неї, застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт тощо.

Список використаної літератури:

1. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям / П.О. Нікіфоров, А.О. Вольська // Фінанси України. – 2008. - №10. – С.22-30.

2. Петрова І.Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття / І.Л. Петрова // Економіка та держава. – 2006. - №5. – С. 90-92.

3. Статистика: Підруч./С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 467 с.

4. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.

5. www.dsz.gov.ua – Державна служба зайнятості України.

6. www.rada.gov.ua – Сервер Верховної Ради України.