Капіцька К.В.

Науковий керівник: Підгірна А.Л.

Буковинська державна фінансова академія

М.Чернівці

Зміни особливостей обліку відряджень в межах України та за кордон згідно нового Податкового кодексу

Операції, пов’язані зі службовими відрядженнями, належать до найбільш поширених у господарській діяльності підприємств. Хоча законодавство про відрядження досить стабільне, неврегульованих питань все одно залишається багато. Більшість великих та рентабельних підприємств мають філії та представництва, тому досить часто виникає необхідність відсилати працівників у відрядження, зокрема для контролю за підвідомчими структурними підрозділами, проведення конференцій, обміну досвідом, підвищення кваліфікації та ін.

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

В наш час особливості обліку відряджень в межах України є досить актуальними. Особливої уваги потребує визначення розміру добових, які підприємство зобов’язане виплатити працівнику згідно із розрахунків на проживання та харчування, а також випадки, коли підприємствам дозволено відносити дані витрати до складу валових витрат діяльності та тим самим зменшувати величину податку на прибуток.

До 1 квітня 2011 року одним з основних документів, що регулював порядок відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з перебуванням у відрядженнях, та норми їх відшкодування була постанова Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон».

Проте з 1 квітня поточного року, тобто з моменту набрання чинності розділом III Податкового Кодексу України, вищезгадана постанова втрачає чинність, а порядок та норми відшкодування витрат на відрядження зазнають суттєвих змін.

До 1.04.2011 згідно урядової Постанови №663 за кожний день перебування працівника у відрядженні в межах України граничний розмір добових на відрядження становить:

а) для відряджень у межах України – 30 грн.;

б) для відряджень за кордон – 50 доларів США [3].

Проте, зазначена сума є досить маленькою. За умов фінансової кризи, коли постійно зростають ціни не тільки на предмети розкоші, а й на товари повсякденного використання, потрібно збільшити суму добових на відрядження. Тому з 01.04.2011 р. розмір добових витрат потрапив у пряму залежність від розміру мінімальної заробітної плати, і становить:

- для відряджень у межах території України - не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (МЗП), що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу;

- для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру МЗП, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу [2].

Розмір мінімальної зарплати на 1 січня 2011 року становить 941 грн., тому шляхом найпростішого математичного розрахунку отримуємо 188,20 грн. (941 грн. х 0,2) добових для відряджень у межах України і 705,75 грн. (941 грн. х 0,75) для закордонних відряджень в 2011 році [5].

Враховуючи середній курс Національного банку України за 1 долар США 7,95 грн, це складе близько 90 доларів США на добу, що майже у два рази перевищує попередньо діючий розмір «закордонних добових».

З набранням чинності Кодексу, витрати на відрядження, як і раніше, враховуватимуться у складі витрат подвійного призначення при визначенні об'єкта оподаткування (п. 140.1.7 статті 140 Кодексу).

Зокрема, мова йде про витрати на:

- проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

- оплату вартості проживання у готелях (мотелях);

- найм інших жилих приміщень;

- включені до рахунків витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);

- оплату телефонних розмов;

- оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування;

 - інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат [5].

Проте до цього переліку не потрапили витрати на усний та письмовий переклади, що діяли до 1 квітня та були закріплені підпунктом 5.4.8. пункту 5.4. статті 5 ЗУ «Про оподаткування підприємств».

Незмінними залишилися витрати на вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

Усі вищенаведені витрати можуть включатися до витрат на відрядження лишу за умови надання відповідних підтверджуючих документів. Окрім транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення і проживання фізичної особи, та страхових полісів, з 01.04.2011р. підтверджуючими документами також офіційно вважаються електронні квитки за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, а також витрати на послуги з бронювання місць у місцях проживання [5].

Отже, підводячи підсумки проведеного дослідження, можна зазначити, що законодавство України, яке регулює облік відряджень зазнало нових якісних змін. Велика увага приділяється перерахунку суми добових, які з 1.04.2011 залежать від суми мінімальної заробітної плати, що забезпечує більш гідні умови перебування працівників у відрядженнях. Також змінено структуру витрат на відрядження: усуваються витрати на усний та письмовий переклад. Що ж до підтверджуючих документів про витрати, то до них ще включені електронні квитки.

Список використаної літератури:

1. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон / Наказ Міністерства фінансів України 13.03.98 №59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.03.2011 №362) // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]: Режим доступу - http://portal.rada.gov.ua/

2. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України.- 2011. - №13-14, №15-16, №17.

3. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»: постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 663.

4. «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №4.

5. Відрядження. Квітнева перспектива // Власна справа [Електронний ресурс]: Режим доступу - http://www.vlasnasprava.info/