История / 1. Отечественная История

cтарший викладач Покатаєва Т. О.

Класичний приватний університет

Методи вивчення історичного розвитку недержавних вузів

Упродовж 90-х років минулого століття в Україні відбувалися процеси відходу від адмі­ністративно-командної системи і становлення демократії, громадянського суспільства. Ці пе­ретворення  торкнулися всіх сфер життєдіяльності держави: економіки, соціальних відно­син, освіти і культури. Однією з найважливіших подій цього періоду стало формування нової за структурою і змістом системи освіти. З’явилися і досить інтенсивно розвивалися недержавні вищі навчальні закла­ди. Вони були засновані в перші роки незалежності України і відразу заявили про себе як активні, ініціативні, творчі структури в системі вищої освіти країни. Існував комплекс історичних передумов виникнення цієї нової для нашої країни форми організації вищої освіти. До цих передумов входять політичні, соціальні й економічні фактори, а також поява нової нормативної бази, що сприяла відкриттю недержавних вузів. 

 Приватні вузи виникли завдяки таким змінам суспільно-економічного ладу в Україні, як: становлення ринкових засад в економіці, відхід від централізованої державної системи освіти, поширення на вищу освіту приватних  форм власності. Вивчення досвіду освітньої діяльності приватних вузів допоможе усвідомити характер і сутність перетворень у вітчизняній системі освіти та оцінити  доцільність цього рішення.  Аналіз проблем становлення та розвитку недержавної освіти є частиною дослідження історичних змін освітнього простору новітніх часів. Зміни у сфері освіти  є органічною частиною загальних суспільних перетворень за останні два десятиріччя. Ці перетворення мають системний характер і охоплюють усі сфери суспільного життя, в тому числі й освіту. Поява та розвиток недержавної освіти є ознакою цих перетворень та  їх наслідком.

Сьогодні заклади вищої освіти недержавної форми власності займають гідне місце в освітньому просторі країни, тому завданням історичної науки є виявлення генезису такого важливого явища, як приватна вища школа.

При вивченні історії становлення приватних вузів можливо спробувати використати методологічні засади школи Анналів, для якої характерне поєднання макро- та мікро підходів до історії, проблематизація її, застосування міждисциплінарних методів дослідження.

 Історія розвитку недержавної вищої освіти нараховує вже досить багато досліджень, які   розглядають свій предмет на макрорівні. Водночас замало досліджень мікрорівня історії недержавних вузів, тобто вивчення ролі окремих особистостей у цій історії,  конкретних обставин, що  сприяли чи перешкоджали виникненню вузів і їхньому розвитку. Особливу активність у дослідженні історії недержавної освітньої  сфери виявляє колектив Харківського гуманітарного університету  “Народна українська академія” під керівництвом В. Астахової [1]. Цій проблематиці присвячені монографії, дисертаційні роботи і статті В. Огаренка [2].  У цих працях розкриваються проблеми становлення й розвитку недержавної освіти, історичні передумови та процес її інституціоналізації, характеризується система підготовки кадрів у закладах освіти недержавної форми власності.

Історичне дослідження на макро- і мікро рівнях недержавної вищої освіти дає змогу визначити недоліки та переваги процесу освітніх перетворень у новітні часи. Приватні вузи виникли для покращення задоволення освітніх потреб суспільства в умовах недостатності державних коштів та організаційно-матеріальних умов розширення освіти. Процес появи приватних вузів пов’язаний з особливостями країни, специфікою ментальності населення, відбувався з урахуванням інституціональних та поза інституціональних умов діяльності державних структур, від яких залежало прийняття відповідних рішень. На макрорівні ці “деталі” побачити важко. Але самі ці “деталі”, що виявляються  завдяки мікро історичним дослідженням, дають змогу зрозуміти конкретні обставини появи нововведень в освіті. На макрорівні помітні загальні історичні умови появи нового. На мікро рівні історичних досліджень можна визначити причини того, чому саме ці люди, у цьому місті і в цей час здійснили  історично зумовлені дії стосовно заснування конкретного приватного вузу.

Під мікро рівнем розуміємо вивчення біографічних даних конкретних осіб, що заснували та очолили приватний вуз, виявлення конкретних обставин, що сприяли або перешкоджали появі нового вузу, а також конкретних соціальних мереж, пов’язаних з появою вузу, тощо. Відтворення історичної конкретики дає можливість краще зрозуміти, як саме здійснюється історія. Саме для цього школа Анналів так наполегливо пропонувала звернути увагу на мікро рівень історичних досліджень. І ще одна важлива деталь, а саме: використання методів  і результатів інших наук.  Мова йде про використання результатів соціологічних досліджень проблематики недержавних вузів, зокрема вивчення престижу недержавних вузів, їхнього рейтингу, порівняльних оцінок різних сторін навчального процесу державних і недержавних вузів тощо. Ці дані  не зводять історію освіти лише до подій, а розширюють її соціальну проблематику.

Відповідь на питання, яка форма власності краща для виконання функцій вищої освіти - державна чи недержавна,  не може бути однозначною. Різниця, зрозуміло, є. У ряді аспектів приватні вузи виглядають краще, наприклад те, що стосується сумлінності студентів та бажання вчитися. У деяких аспектах приватні вузи дещо програють, наприклад у рівні самостійності виконання дипломів на денному відділенні. Але ця різниця невелика, вона не створює якісної відмінності між приватною та державною освітою. Емпіричне дослідження виявляє іншу системну проблему: у будь-яких вузах приватних чи державних ситуація з виконанням функцій вищої освіти виглядає як кризова. Приватні вузи краще справляються з кризою в освіті, адже в них відносно більш упорядкований характер навчального процесу, ніж у державних вузах. На наш погляд, тут діє феномен “хазяїна”, що стежить за порядком у своїй організації.

Більшість аспектів діяльності вузів мають однаковий характер у приватних та державних вузах. Однак є відмінності. В приватних вузах більше порядку, менше нелегітимних відносин, менше випадків корупції. Процес інституціоналізації приватної освіти завершився.

Отже, завдання сучасної приватної освіти збігається із завданням державної освіти – в цьому  основа їх спільності та єднання заради майбутнього країни. Як приватна, так і державна  вища освіта прагнуть завдяки своєму інноваційному  розвитку досягти забезпечення належної якості освіти, рівного доступу до неї, підготовку конкурентоспроможної особистості.

      Література

1.     Астахова В.І. Створення приватних ВНЗ як історична подія 90-х років минулого століття  // Крізь терни... : Нариси становлення приват. вищ. освіти в Україні [Текст] / В.І. Астахова, І.І. Тимошенко / Харк. гуманіт. ін-т "Народна українська академія ";. – Х., 2001. – С. 32 – 40.

2.     Огаренко В.М. Недержавна вища освіта в Україні: перше десятиліття: Іст. нарис[Текст] / В. М. Огаренко ; Запоріз. ін-т держ. та муніцип. упр. – Запоріжжя, 2000. – 164 с.