Педагогічні науки/Сучасні методи навчання

Власенко Л.В., Шинкаренко Н.В.

Національний університет харчових технологій (м.Київ)

МЕТОДИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Розширення міжнародних зв’язків України та її інтеграція до світової спільноти, набуває все більшого поширення, яке в свою чергу призводить до вивченню іноземних мов, причому це стосується усіх сфер життя, де іноземні мови є ключем для розвитку міжнародних відносин, проведення наукових конференцій, культурного обміну між представниками різних країн та обміну інформацією. До випускників вищих навчальних закладів висуваються додаткові вимоги щодо володіння іноземними мовами.

Потреба сучасного суспільства у спеціалістах міжнародної економіки, які вільно володіють іноземною мовою у побуті та у професійній діяльності, зумовлює необхідність пошуку нових конструктивних ідей для вирішення проблеми оптимізації та інтенсифікації навчання іноземних мов, здобування нових знань та удосконалення рівня мовної та мовленнєвої підготовки.

Об’єктивною тенденцією у вищих закладах освіти є скорочення кількості аудиторних годин та збільшення годин, що відводяться на самостійну роботу студентів. Трансформується роль викладача у навчальному процесі: поступово втрачає актуальність функція викладача як основного джерела інформації, він перетворюється на організатора, консультанта, керівника та експерта самостійної роботи студентів. Усе це потребує пошуку більш ефективних засобів навчання, які б виконували у навчальному процесі такі функції: інформуючу, формуючу, систематизуючу, контролюючу та мотивуючу. Таким вимогам можуть відповідати новітні комп’ютерні засоби навчання, до яких належать електронні посібники, мультимедійнікурси, тренінгові програми та ін.

Розробка і впровадження електронних посібників у навчальний процес потребує комплексного вирішення таких дидактичних проблем, як розробка теорії та методики дистанційного навчання, технологій дистанційного навчання та ін. Для ефективної навчальної роботи необхідне якісне дидактичне забезпечення – комплекс взаємопов’язаних за дидактичними завданнями освіти та виховання різних видів з містовної навчальної інформації на різних носіях (у паперовому та електронному виглядах), розроблених з урахуванням вимог педагогіки, психології та інших наук. Електронні підручники є засобом навчання в педагогічнійсистемідистанційногонавчання, щоміститьелементи, властиві будь-якій дидактичній системі. Зараз електронні підручники є додатковим засобом при організації навчального процессу в межах традиційної освітньої системи. Однак із часом їх функції будуть спеціалізуватися в зв'язку з розвитком методів власне дистанційного навчання, що призведе до освоєння нових технологій у процесі їхнього створення.

Педагогічні методи і прийоми, які використовуються при дистанційному

навчанні, можна класифікувати так:

· методи навчання за допомогою взаємодії слухача з освітніми ресурсами при мінімальній участі викладача і студентів (самонавчання). Для розвитку цих методів характерний мультимедійний підхід, коли за допомогою різноманітних засобів створюються освітні ресурси: друковані, аудіо-, відеоматеріали та навчальні матеріали, що надходять з комп'ютерних мереж;

· методи індивідуалізованого викладання і навчання, для яких характерні взаємини одного студента з одним викладачем чи одного студента з іншим студентом (навчання "одиндо одного"). Ці методи реалізуються в дистанційній освіті в основному за допомогою таких технологій, як телефон, звичайна та електронна пошти; методи, в основі яких лежить надання студентам навчального матеріалу викладачем чи експертом, при якому студенти не відіграють активної ролі у комунікації (навчання "один до багатьох"). Ці методи, властиві традиційній освітній системі, одержують новий розвиток на базі сучасних інформаційних технологій;

· методи, для яких характерна активна взаємодія між всіма учасниками

навчального процесу (навчання "багато до багатьох"). Розвиток цих методів пов’язаний з проведенням навчальних колективних дискусій і конференцій.

Відсутність спільного підходу до розробки методики практичних курсів

дистанційного навчання іноземних мов можна розглядати як основну

методичну проблему у цій галузі. Невирішеність даної проблеми, яка помітно

гальмує процес упровадження дистанційного навчання іноземних мов до

практики освіти, можна пояснити як її відносною новизною, так і її складністю. Це зумовлено тим, що суть проблеми знаходиться у точці перетину двох предметних галузей. Перша з них являє собою новітні інформаційні технології, друга – власне методику навчання іноземних мов. Унікальність дидактичних властивостей комп’ютерних телекомунікаційних мереж щодо мети навчання іноземних мов полягає передусім у тому, що продуктивне навчання різних видів іномовної мовленнєвої діяльності може здійснюватися дистанційно завдяки:

ü можливості індивідуального двобічного телекомунікаційного спілкування студента з викладачем та з партнерами за навчанням;

ü доступу до численних джерел мовної навчальної інформації, яка зберігається у пам’яті мережевих комп’ютерів і розповсюджується через технічні засоби зв’язку.

Особливості психолого-педагогічних умов здійснення навчального процесу, притаманні тій чи іншій формі навчання, значною мірою визначаються тим, які реальні можливості мають студент і викладач для міжособистісного спілкування. Для дистанційного навчання іноземних мов такою особливістю є непрямий опосередкований характер процесу спілкування між викладачем і студентом, яке здійснюється через комп’ютерні комунікації. Дистанційне навчання надає можливість постійного і динамічного телекомунікаційного зв’язку на відстані студента і викладача та студентів поміж собою, при цьому ініціатива такого спілкування може походити від будь-якого із зазначених об’єктів навчального процесу.