К.ф.н. Осовська І.М.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

Діалект у німецькомовному сімейному дискурсі

Сімейний дискурс є складовою соціального життя та презентує комунікацію пов'язаних сімейними зв’язками осіб, основними ознаками якої є відсутність офіційної регламентації, порядку передачі комунікативних ходів, залежна від статі та віку статусно-рольова конфігурація. Основною формою реалізації міжособистісних сімейних стосунків є розмовне мовлення - безпосереднє персональне спілкування, що передбачає ситуаційну зумовленість та спільність аперцепційної бази мовців. Черговим завданням дослідження сімейного дискурсу є розгляд структурно-семантичних особливостей використання діалекту в сімейному спілкуванні.

Поза сумнівом, німецькі діалекти є соціофункціональними типами мовної системи, найбільш архаїчним мовним пластом, на знищення чи зсув якого глобально не вплинули навіть національні державні кордони [1, с. 33]. В межах традиційної тріади (літературна мова, побутово-розмовна мова та діалект) в німецькомовних країнах відношення між літературною мовою та діалектом мають регіональні та національні особливості, що постійно трансформуються, причому діалект залишається, насамперед, мовою приватності, сімейного та інтимного спілкування.

Існування стереотипу про характерність діалекту мовленню простого люду ("Dialekt wird in weiten Teilen Deutschlands mit kognitivem Defizit, niederem Sozialstatus, geringer Bildung konnotiert» [7, с. 161]) корелює з абсолютним різноманіттям тверджень про те, що сучасна німецька етнокультурна спільнота характеризується яскраво вираженою неоднорідністю, а її представники є не лише прихильниками рідного діалекту, але й володіють кількома діалектами, сприймають інші мови через призму діалекту, дозволяють собі певне діалектне забарвлення свого літературного мовлення, спілкуються на побутово-розмовній мові, що більш чи менш наближена до літературної мови чи до діалекту, говорять тільки літературною мовою (абсолютна «чистота» якої характерна лише для певних верств населення: дикторів, журналістів, університетських професорів. [2].

Виходячи з визначення П.Візінгера «"Dialekt" läßt sich verstehen als untergeordnete, lokal bis regional gebundene, privat bis halböffentlich und damit beschränkt gebrauchte, der Schriftsprache mehr oder minder fernstehende, meist wenig geschätzte, entwicklungsgeschichtlich auf natürlichem Weg aus einem Protosystem hervorgegangene Sprachform.» [6, с. 187], вважатимемо основними для дефініції діалекту не лише просторовий, але й соціальний критерії.

Класифікування німецьких діалектів зосереджується на нижньонімецькій (нижньофранкський, нижньосаксонський, бранденбурзький, померанський, східно-пруський); середньонімецькій (середньофранкський (рипуарський, мозельсько-франкський, рейнсько-франксько-гессенський), тюринзький, верхньосаксонський, лаузицько-силезький, трансильвансько-саксонський); верхньонімецькій (верхньофранкський (майнсько-франкський), швабсько-алеманський, (швейцарсько-німецький, ельзаський, баденський, швабський), баварсько-австрійський) групах [6, с.194].

Поява засобів масової інформації в 20 столітті сприяла зменшенню ролі діалекту. Дослідження німецьких соціологів свідчать, що: а) відбувається поступовий відхід від діалектного спілкування; б) більшим прихильником діалекту залишаються південні території, в) найсильніші позиції діалект має в німецькомовній Швейцарії, найслабші - на півночі Німеччини; г) на діалекті розмовляють 80-85% населення Австрії, 60-70% — Баварії і Баден-Вюртембергу, 40-50% — Північної Рейн-Вестфалії і Берліну [3, с. 67], [8, с. 457]. Дослідження лінгвістів засвідчують відносну стабільність в застосуванні діалекту на півдні та низьку частотність його вживання, спад діалектної компетенції у молодого покоління на півночі [4, с. 83-87].

Очевидно, що визначальним в розвитку відношення «літературна мова - діалект» виступає фактор приватності/публічності, оскільки діалект представляється, насамперед, мовним засобом вираження життєвих ситуацій в сімейному колі [8, с. 643], а також медіумом комунікації і ідентифікації в таких високо функціональних соціальних інститутах, як сім'я та родина [2].

Німецькі діалекти вже досить детально досліджені на фонетичному (палаталізація, моно/дифтонгізація, ротацизм, спірантизація та інші процеси), лексичному (характерність особливих слів) та граматичному рівнях (особливі форми множини, димінутивів, вживання відмінків, порядку слів в різних типах речень тощо). Ми ж намагаємось зосередити свою увагу на ролі діалекту саме в сімейному спілкуванні.

Усвідомлюючи складність дослідження розмовних діалектних форм, дослідники обирають для аналізу літературно оброблений (або штучний) діалект - природній діалект, що містить характерні діалектні ознаки, однак є доступним читачеві, який, не володіючи діалектом, володіє літературною мовою. Доповнивши корпус прикладів штучних діалектних форм висловленнями з корпусу сайту лінгвіста-варіантолога з університету Марбурга В.Несера [13] та особистих записів автора, зібраних під час стажування в університеті м.Геттінгена, вдалося виокремити певні діалектні особливості німецькомовного сімейного спілкування.

Функціонування діалекту в сім'ї проявляється, насамперед, у вживанні діалектно-забарвлених форм звертань:

“Chum jetz, Hansli, chum, was, jo das hemmer s'letscht Mol scho agluegt, chum jetzt, he jo, mier gönd wieder einisch is Verchehrshus, natürlich, chum jetzt, chum. Was? Was das isch? Das wirsch wohl wösse, eh jo, 's isch jo no agschribe, eh jo, Swissär schtoht jo droffe.» (верхньоалеманський діалект)

"Vergiß mih net Dirndl, und halt s' in Ehrn, de Spüldosn, woaßt ja eh, sie war ma ganz wichtig in mein Leben".(австрійський діалект)

Вживання іменників з суфіксами -і, -lein, -іli маркують висловлення емоційно-позитивно:

“Nur no ei Bussi, bitte! "

“Dat is 'ne lange Jeschicht, Mausi. Da mutt mer je soo ... zuerst dé Schtoot besorje, dat se bi 'n Hengst kümp…" (мекленбурзько-передньопомеранський діалект)

В той же час зменшувальні діалектні суфікси можуть надавати спілкуванню не лише інтимного, але й фамільярного характеру:

“Hallöchen, Gabirle! Bring mir doch so ein Kofferle mit seinen Klamotten. Schau, wie ich des gmacht hab, vielleicht kriegst dus raus, wenn de dir mal sowas ankuckst. "

Діалектні суфікси можуть вказувати на нещире, презирливе ставлення до співрозмовника:

“Lass mich doch in Ruh, Pauli, altes Scheißbubi!"

Таку ж функцію мають і лексеми з діалектним зменшувальним суфіксом -lа (наприклад, Schatzla (від Schätzchen), які в сімейному спілкуванні маркують певну нещирість:

"Morräing Schatzla, kann ikk fütt di jätz, jätz morl ... 'n Schdück Porräing kriegn?" (мекленбурзько-передньопомеранський діалект)

Для діалектного спілкування в сімейному дискурсі характерне вживання артиклів перед власними назвами та усічених розмовних форм дієслів:

“Na Bertold, was måchsdn då an der Bujje?"

“Dar Tobias schràid in àain Gange, ich steh schun ne ne gånze Stunne hier un du schläfst immerzuë!"

“Mönsch, daß ich nich låche! Du bèst je besoffen! Dar Junge läät doch hier bei mich im Bedde!" (тюрінгський діалект)

“Ich well e Püppche habe"

“Frooch dr Papp" (кельнський діалект)

Характерною діалектною ознакою розмовного (не лише сімейного) дискурсу є розмовні композити (dascha = das ist doch):

“Was heiß hier verstehn, abers du weiß denn doch wenichstens, wie du über ihr schnacken soß. Dascha die Haupsache." (місінгський діалект)

Оскільки, як було зазначено вище, діалект репрезентує інтимне спілкування, дискурс однієї матримоніальної сімейної підгрупи може містити діалектно-розмовні лексеми, що позначають певні інтимні номінації та процеси (geiler Bock, Beischlaf, Muschi, Schniedelwutz, vogeln, bumsen):

“Meeensch...Kick mal dick an! Haste denn gar keen' Blutdruck meer, Ali?"

“Na ja...komm her, ick hab' noch'n paar Märker, geb' eenen us." (берлінський діалект)

Особливістю сімейного спілкування можна вважати спонтанний перехід на діалект на будь-якій із фаз зміни мовця (навіть за загальної прийнятості спілкування літературною мовою). Такий перехід спричинюється зміною модусу розмови з нейтрального на емоційний або фамільярний:

RITE ...Du hast mich gekniffen! - Meine Hand ist noch ganz rot.

JOHANN Bie Gott! Hat's trurig! Sowat hew'ck mien Lew nich seihn. - Soil ich dir nicht zuvor dein Haar glatt machen? Sonst sagst du noch, ich hatt es in Unordnung gebracht.

RITE Das hast du auch!

JOHANN Wur 'ck dat nicht dacht hew! - Da mach ich es wieder in Ordnung. Komm her. [10].

Використання діалекту характерно для наступного прикладу парентального дискурсу, де батько демонструє досить грубий стиль спілкування та оперує діалектною лексикою:

«Lisi, du weißt ganz genau, daßd die Helen ned bei die Hausaufgaben stören darfst. Geh sofort in dei Zimmer und spiel! Langweilig is dir? Und deswegen rufste mir an? Haut euch vor die Glotze und rührt euch nimmer davon, bis ma kommen, sonst schepperts."

Використання літературної мови носіями діалекту в інтимних ситуаціях є зазвичай недоречним:

BERTA Du bist dumm. Dich will ich gerade. Dich habe ich mir ausgesucht von alle… Dir tut es auch gut, wenn der Mensch bei einem Menschen ist. Um gar nichts ist mir angst, als daß dir eine andre gefällt.

KORL Haben wir schon einen Krampf. Das kann ich nicht leiden. Red nicht, weils nichts wird. Mach dich ein wenig leicht.

BERTA Die Sterne scheinen darauf. In deine Augen scheinen sie auch.

KORL Paß auf und red nicht.

BERTA Korl, ist das schön?

KORL Jetzt höre ich auf, weil ich nicht mehr mag. So laß ich mich nicht ansingen. [5]

Початок нового тематичного блоку спонукає одного з мовців до переходу на літературну мову, однак надекватне та ситуативно недоречне її використання не викликає в іншого нічого, окрім втрати бажання до подальшого спілкування.

Певний вплив на вибір форми спілкування здійснює тематика розмови. Мистецька та наукова тематика викликає потребу в застосуванні літературної мови, що є логічним, оскільки діалект не володіє абстрактними поняттями [2]. Жанр сімейної бесіди передбачає перехід на діалект. Нижче наведено уривок з написаного на місінгському діалекті діалогу, який демонструє намагання пари дотримуватись літературної мови у обговоренні світоглядних питань. Як бачимо, це намагання втілюється в дотриманні літературної лексики та використанні синтаксичних конструкцій, однак не реалізується на фонетичному та морфологічному рівнях:

Ich sach zu mein Natalje: «Ich as sochcher», sach ich, «ich fühle mir sozeal unterbewertet. Es is mich meiß unmöglich un kommen in gehobene Kreise zu Woht. Und wa'um? Weil ich nix von die modäne Kunß verstehn tu. Das wird ab sofoht anners. Wir besuchen schezz 'ne Ausstellung von dieselbe.» Mein Natalje: «Glaubs du denn», sacht sie, dassu denn was davon verstehs?« [11]

Отже, структурно-варіантологічний аналіз сімейного дискурсу свідчить про частотність діалектної форми мовлення, перехід на діалект спричинюєтся зміною тематики розмови або модусу спілкування. Діалектні форми в сімейному дискурсі маркуються, окрім стандартних фонетичних, лексичних та структурних особливостей, певними формами звертань, артиклями перед власними назвами, усіченими розмовними формами дієслів та діалектно-розмовними лексемами, що позначають певні приватні дії та процеси.

Література:

1. Копчук Л.Б. Национальная и региональная вариативность лексики и фразеологии современного немецкого языка / Л.Б. Копчук. - С. Петербург: «Образование», 1997. - 169 с.

2. Меркурьева В. Б. Литературный язык и диалект в естественной и художественной коммуникации / В.Б. Меркурьева // Теория и история германских и романских языков в современной высшей школе России. - Калуга: Изд-во Калужского госпедуниверситета, 2002. - С. 21-27.

3. Dingeldein H.J. Dialekt als "Stigma", Dialekt als "Waffe". Zu einigen gesell-schaftlichen Aspekten und zur Zukunft des Dialektsprechens // Hessische Blätter für Volks- und Kulturforschung. Bd. 32. - Marburg: Jonas Verlag, 1977. - S. 63-70.

4. Eichhoff J. Sterben die Dialekte aus?// Die deutsche Sprache zur Jahrtausendwende. Sprachkultur oder Sprachverfall. - Mannheim: Bibliographisches Institut & F.A. Brockhaus AG, 2000. - 344 S.

5. Fleißer M. Pioniere in Ingolstadt /Режим доступу: http://www.klett.de/ sixcms/media.php/229/350470 _0274_AB_Fleisser_Pioniere.pdf

6. Knaurs Lexikon von A bis Z. Das Wissen unserer Zeit aus dem neuesten Stand. - München: Droemersche Verlagsanstalt Th. Knaur Nachf., 1996. - 1119 S.

7. Löffler H. Germanistische Soziolinguistik. - Erich Schmidt Verlag, Berlin, 1994. – 240 S.

8. Mattheier K. J. "Mit der Seele Atem schopfen". Über die Funktion von Dialek-talität in der deutschsprachigen Literatur // Vielfalt des Deutschen. Festschrift für Werner Besch. - Frankfurt am Main, Bern, New York, Paris, Wien: Lang, 1993.- S. 633-652.

9. Polenz P. Deutsche Sprachgeschichte vom Spätmittelalter bis zur Gegenwart. Bd.III. XIX und XX Jahrhundert. - Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1999. - 757 S.

10. Stawenhagen F. "Jurgen Piepers"// Stadelmaier G. Traumtheater. Vierundvierzig Lieblingsstucke. - Frankfurt am Main, 1997. - S.328-356

11. Steffen J. Von die modäne Kunß. - Hoffman und Campe Verlag Hamburg, 1972. - 61 S.

12. Wiesinger P. "Sprache", "Dialekt" und "Mundart" // Göschel J., u.a. (Hgg.): Dialekt und Dialektologie. Ergebnisse des Internationalen Symposions "Zur Theorie des Dialekts", Marburg/Lahn 5.-10. September 1977, Wiesbaden 1980 (= ZDL, Beihefte N.F. 26)

13. http://staff-www.uni-marburg.de/~naeser/dial-bsp.htm