“Политология”/3. Теория политических систем.

К. політ. н. Хаврук І.А.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

Конституційний Суд України як елемент системи стримувань і противаг: правовий аспект.

Система стримувань і противаг має визначальний характер в контексті реалізації принципу розподілу державної влади. Наявність ефективного механізму стримувань і противаг є не тільки фундаментальною ознакою демократичного суспільства [1, с. 1], а й необхідною складовою нормального функціонування відповідної політичної системи. Система стримувань і противаг – це сукупність законодавчо закріплених повноважень, засобів, форм, методів, процедур, призначених для забезпечення реалізації принципу розподілу єдиної державної влади, недопущення домінування будь-якої гілки влади і досягнення динамічної стабільності між ними [5, с. 8-10]. Сама система стримувань і противаг має два аспекти: правовий і політичний. В правовому – це модель, сконструйована в законодавстві, насамперед Конституції. В політичному аспекті – це фактичний результат розвитку політичної системи та реальна взаємодія вищих органів державної влади між собою.

Суб'єктами системи стримувань і противаг за Конституцією України є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд і Верховний Суд. Дана система виражається насамперед через повноваження цих органів.

У Конституції України передбачені такі інститути системи «стримувань і противаг»:

- право «вето» Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;

- імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до його усунення з поста;

- прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;

- участь Верховної Ради у формуванні Конституційного Суду;

- контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини та ін.

У системі стримувань і противаг судова влада характеризується юридичною можливістю впливати на рішення та дії законодавчої та виконавчої гілок влади, "урівноважувати" їх, впливати на поведінку людей, соціальні процеси [6, с. 72].

Отже, роль Конституційного Суду України у системі стримувань і противаг визначається: повноваженнями органів влади (суб’єктів системи стримувань і противаг) щодо Конституційного Суду України, повноваженнями самого Конституційного Суду України та правом суб’єктів системи стримувань і противаг на конституційне подання.

Як правило, в контексті повноважень органів влади найчастіше звертається увага на участь у формуванні складу Конституційного Суду України: Президент, Верховна Рада та з'їзд суддів України призначають/обирають по 6 суддів Конституційного Суду. Крім того, законодавство чітко регламентує причини звільнення з посади та припинення повноважень судді Конституційного Суду [2], закріплюючи незалежність як Конституційного Суду в цілому, так і його суддів зокрема [4].

Слід наголосити, що Конституція України та Закон «Про Конституційний Суд України» не передбачають можливості розпуску або призупинення діяльності Конституційного Суду. Згідно з законодавством України у разі запровадження воєнного або надзвичайного стану в Україні Конституційний Суд продовжує здійснювати свої повноваження. Поряд з цим зауважимо, що оскільки, згідно статті 153 Конституції України «Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом» [3], то фактично можна стверджувати про вплив на Конституційний Суд України суб’єктів законодавчого процесу.

Згідно зі ст. 150 Конституції та Законом «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд наділений широкими повноваженнями, їх можна поділити на такі різновиди:

- повноваження, пов'язані з вирішенням питань про відповідність Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- повноваження, пов'язані з офіційним тлумаченням Конституції України та законів України;

- повноваження, пов'язані з розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

- повноваження, пов'язані з винесенням висновків щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Як випливає зі ст. 150 Конституції України, повноваженнями Конституційного Суду також є:

- вирішення спорів про компетенцію — сюди відносять спори про компетенцію між парламентом і Президентом, парламентом і урядом, вищими державними органами України і Автономної Республіки Крим та ін.;

- повноваження, що здійснюються з питань скарг на порушення конституційних прав і свобод громадян.

Крім того, оскільки Конституційний Суд не наділений правом самостійної ініціативи щодо здійснення власної компетенції, важливою складовою в контексті місця і ролі Конституційного Суду України в системі стримувань і противаг є наділення суб’єктів системи стримувань і противаг правом на конституційне подання: з питань прийняття рішень КСУ – Президента України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та з питань дачі висновків Конституційним Судом України – Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України; не менш як сорок п'ять народних депутатів України ,Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також правом на конституційне звернення – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи [2].

Закріплена в основному законі, система стримувань і противаг покликана запобігати небезпеці встановлення необмеженої влади однією з гілок влади та створювати механізм співпраці та взаємодії вищих органів державної влади. Втім, дієвість системи проявляється саме в політичному аспекті –фактичному результаті розвитку політичної системи та реальній взаємодії вищих органів державної влади між собою.

Література:

1. Валевський O.Л. Проблеми побудови дієвого механізму стримувань і противаг у державно-управлінських відносинах [Електронний ресурс] / О.Л. Валевський // Державне управління: теорія і практика. – 2008. – №1. Режим доступу: www.academy.gov.ua/ej7/doc_pdf/valevsky.pdf

2. Закон України «Про Конституційний Суд України» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – С. 272.

3. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
4. Савенко М. Незалежність судді Конституційного Суду // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 75-83.

5. Силенко Л.М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. 2000. – 19 с.

6. Скомороха В. Судова незалежність / В. Скомороха // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 72-75.