Политология/6. Проблемы взаимодействия власти и общественности

Чернявська А.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Україна

Моральні аспекти в політиці і державному управлінні

Щоб впевнено прямувати до успішного майбутнього потрібна вирішеність. Але й до сьогодні в суспільстві присутня деяка дезорієнтація поглядів. Це пов’язано, передусім, зі зміною державного устрою з соціалістичної в капіталістичну державу. Так, колективна свідомість змінилась на індивідуальну; основну увагу приділяється фізичному добробуту й накопиченню благ.

Зараз ми розуміємо, що нормальне функціонування й розвиток економіки України неможливе без ринку, конкуренції, прибутку, самостійності господарюючих. Але виникає питання: чи можливе співіснування моральних цінностей і принципів з багатством потреб, до яких прагне сучасна людина? Чи можливо, зберігаючи ринкові відношення, позбавитись від усього того, що вони породжують в умовах капіталізму: від нескінченної боротьби групових та індивідуальних інтересів, від гонитви за прибутком, від інших негативних явищ, які присутні навіть у розвинутих капіталістичних країнах?

Сучасне українське суспільство дослідники кваліфікують як кризове, високоаномічне, яке внаслідок зламу усталених цінностей і фактичної відсутності нової, наявності ціннісно-нормативного вакууму, суттєвого послаблення, а інколи навіть відсутності нормативних стандартів поведінки, характеризується дезінтеграцією як самого суспільства, так і людини.

Відомий український соціолог Є. Головаха, аналізуючи процеси, які відбуваються в Україні, дійшов до висновку, що сьогодні ми стикнулися з феноменом аморальної більшості, коли значна частина людей нехтує нормами моралі задля власної вигоди. Якщо в 1992 р. 42,8% населення України вважали, що більшості людей можна довіряти, то у 2008 р. так думали лише 30,3%; 85,7% вважали, що багато з того, у що вірили їхні батьки, руйнується на їхніх очах, 76,9% не розуміли, яких законів слід дотримуватися внаслідок швидких змін, а 75,7% опитаних відзначили, що сьогодні взагалі важко зрозуміти, у що вірити [3].

Мораль є невидимим, але надзвичайно чуттєвим та дієвим механізмом регуляції суспільного життя, подібний до правил дорожнього руху: «З одного боку, їх можна порушити, а з іншого – за це завжди доведеться платити: або штрафом, або життям. Філософською мовою, порушення моралі – це метафізична крадіжка у самого себе і суспільства».

Слід нагадати, що мораль не буває вчорашньою і сьогоднішньою. У спадковості моральних традицій полягає неспадаючий духовний капітал людства, його унікальна достатність. Та ідеалі право має формуватись на базі моралі й саме від того, наскільки право відповідає моральній свідомості більшості громадян, залежить найважливіша важливість правових норм – їх ефективність. Слід віднести до обов’язку держави формувати високий рівень загальної культури населення, включаючи належне фінансування, активно протидіяти спробам перегляду через різні інформаційні канали віками сформованих культурно-моральних цінностей, посилаючись при цьому на «демократію» і «свободу».

Для успішного розвитку держави суспільство повинно довіряти уряду. За думкою філософа Ф.Фукуями, довіра – це очікування суб’єктом усталеної, чесної, орієнтованої на спільні цінності поведінки з боку інших членів суспільства, в той час як недовіра за всіх умов є вкрай негативним і таким, що деморалізує людську активність, чинником. Саме недовіра, на нашу думку, є тим каталізатором, який сприяє закриттю людини в своєму світі, її егоїстичним проявленням.

Отже, деформована мораль суспільства, моральної і правової чистоти породжує відчуття безсилля, безправності, безперспективності, соціальну апатію, мовчазну згоду жити у напівхворому середовищі. Причому апатія на кшталт тієї, що виникає при політичному режимі тиранії і за принципами і духом не може бути сумісною з демократією – владою народу.

Таким чином, докорінно мають бути змінені підходи до державного управління, що мають працювати на оздоровлення всієї системи. Йдеться про формулювання стратегічної лінії держави на тривалий період з обґрунтуванням бачення місця людини в державній архітектурі, розвитку моральної складової державного управління та в суспільстві.

Література:

1. Кондратьєв Р. Моральний імператив у правозастосуванні// Право України.-№5.-2010.

2. Кудряшова М.С. Политика и мораль в современной России: гуманистическая альтернатива// Вестник Московского университета. Серия 12. Полит. Науки.-№2.-2010.

3. Логунова М. Морально-психологічна складова соціальної взаємодії в контексті політики й державного управління// Вісник Нац. академіїї держ. управління.- №4.-2009.