Сидоренко А.О., Зла О.М.

Науковий керівник: магістр права, магістр з фінансів, асистент кафедри філософії і права Романюк І.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми правового статусу учасників адміністративного процесу

Актуальність дослідження проблем правового статусу учасників адміністративного процесу заснована на тому, що в Україні, як у правовій демократичній державі забезпечення захисту суб’єктивних публічних прав осіб від будь-яких управлінських дій незалежними судами є важливим тому, що забезпечення прав людини – першочергове завдання сучасної правової демократичної держави. Проте, незважаючи на триваючий процес оновлення адміністративного процесуального законодавства, у сфері законодавчого регулювання правового статусу учасників адміністративних процесуальних відносин залишається невирішеною проблема правового статусу учасників адміністративного процесу. Особливо важливим є вирішення даної проблеми стосовно такої групи учасників адміністративного процесу, як громадяни, оскільки вони, на відміну від інших учасників адміністративних процесуальних відносин не володіють ні спеціальними правовими знаннями, ні владними повноваженнями. Цю статтю присвячено дослідженню проблеми правового статусу громадян, які є учасниками провадження за зверненнями громадян.

Окремі аспекти правового статусу суб’єктів адміністративного процесу досліджуються в роботах В.Б. Авер’янова, В.І. Андрєйцева, Ю.П. Битяка, В.В. Копєйчикова та інших авторів. Власне правовий статус громадян як учасників провадження за зверненнями громадян досліджує М. М. Тищенко [5].

Метою дослідження є визначення і узагальнення особливостей правового статусу громадян як учасників адміністративного процесу у ході провадження за зверненнями громадян.

Важливою складовою адміністративного процесу є провадження за зверненнями громадян. Вирішення проблем правового статусу учасників адміністративного процесу – громадян є особливо важливим, оскільки у цьому виді провадження громадянин як учасник виступає проти інших учасників, потенційною перевагою яких є вже те, що вони наділені владними повноваженнями – тобто проти органів державної влади. Згідно норм Закону «Про звернення громадян» [3], громадяни України мають право звернутися до інших органів державної влади, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх владних повноважень чи статутної діяльності, з заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Є низка проблем, які виникають у ході реалізації прав громадян при розгляді заяви чи скарги, за нормами ст. 18 Закону «Про звернення громадян» [3]. Згідно положень, закріплених у даній статті, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового
колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Проте, як слушно зауважує М. М. Тищенко, необхідною є активізація процесуальної позиції громадянина, якій значною мірою сприятиме уточнення його права бути присутнім при розгляді заяви або скарги. Питання полягає в тому, чи припускає право бути присутнім активну можливість впливати на хід розгляду справи — давати пояснення з питань, що виникають у ході його розгляду, задавати питання іншим учасникам розгляду, оцінювати ті чи інші обставини, висвітлені на даній стадії провадження [5, с.17].

Ці види діяльності громадянина повинні бути більш детально регламентовані в законодавстві. Також необхідно внеси в законодавство положення про те, що у ході ознайомлення з матеріалами перевірки за скаргою, громадянин має право робити необхідні йому виписки, а також клопотати про надання йому копій конкретних документів і слід визначити строки в які ці копії йому повинні бути надані.

Для того, щоб забезпечити відповідальність посадової особи, яка розглядає звернення необхідно законодавчо закріпити перелік обов’язкових відомостей, що повинні міститися в рішенні: у рішенні обов’язково має бути зазначено дату винесення рішення; найменування органу, установи, організації, які прийняли звернення; прізвище, ім’я, по батькові, найменування посади особи, яка розглядала звернення; перелік фактичних та юридичних (із вказівкою на конкретні норми законодавства) підстави ухвалення рішення; а також порядок і конкретні терміни оскарження прийнятого рішення.

Аналіз норм закону «Про звернення громадян» свідчить про наявність права громадянина одержати відповідь про результати розгляду його звернення. Це положення також створює проблеми у правовому статусі громадянина як учасника процесу, оскільки потенційно створює можливість обмежитися лише коротким повідомленням про позитивний або негативний результат розгляду звернення. Для того, щоб вирішити цю проблему, необхідно більш чітко регламентувати право громадянина одержати письмову відповідь про результати розгляду його заяви або скарги у виді копії рішення, яка містить всі необхідні реквізити.

Стосовно порядку виконання прийнятого у справі рішення необхідно більш чітко регламентувати обов’язок державних органів, підприємств, установ, організацій виконувати рішення, прийняті за заявою або скаргою. Особливо чітко повинні бути визначені порядок і терміни вступу рішення в законну силу і його виконання. Адже, невиконання рішення, наприклад з «традиційної» причини нестачі фінансування позбавляє сенсу весь процес.

Отже, у сфері правового статусу учасників адміністративного процесу, зокрема у сфері провадження за зверненнями громадян, є низка проблем, які потребують вирішення, щоб права громадянина як одного з ключових учасників – суб’єкта звернення – були належним чином захищені і реалізовані.

Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. [ел. ресурс] www.rada.gov.ua

2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 34. [ел. ресурс] www.rada.gov.ua

3. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. [ел. ресурс] www.rada.gov.ua

4. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 567 с.

5. Тищенко М. М. Адміністративно-процесуальний статус громадянина України: проблеми теорії та шляхи вдосконалення законодавчого регулювання: Автореферат дис. … доктора юридичних наук / М. М. Тишенко. – Харків, 1999. – 32 с.