Дехтяр М.В.

Науковий керівник: Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Україна

Щодо правового статусу керівника підприємства, установи, організації та необхідність його законодавчого забезпечення

У науці трудового права в умовах стрімкого розвитку господарських відносин, реформування законодавства про працю та розроблення нових загальнотеоретичних категорій особливої актуальності набуває проблема правового статусу керівника підприємства, установи, організації.

Вивченням цієї теми займалися такі вченні: Мозолін В.М., Нуртдінов А.Ф., Кельцева А.А, Смірнов В.А., Хохлова В.С., Вєнгєров А.А. та ін.

Метою даної роботи є визначення специфіки правових відносин, які виникають при реалізації керівниками своїх прав та виконанні обов'язків у сучасних умовах.

Основною ланкою системи органів управління підприємства, установи, організації є їх адміністративний апарат, до якого входять відповідний керівник - директор, начальник, управляючий тощо. Як правило, управління та організація діяльності трудового колективу здійснюється за допомогою створюваного уповноваженого органу - адміністрації. Адміністрація (від латинського «асішіпізігаїіоп») означає управління, керівництво чи посадова особа управління, керуючий персонал особливого роду. [1, 71]. «Діяльність колективів підприємств і установ спрямовується адміністрацією, яка діє безпосередньо на підприємстві або в установі» [2, 32]. «Керівник підприємства посідає головне місце у складі адміністрації як суб'єкта трудового права на приватних державних та комунальних підприємствах» [3, 122].

Визначення правового становища керівника неможливе без з'ясування природи адміністративного апарату підприємства. Так юридичні особи реалізують правосуб'єктність через свої органи, які діють відповідно до законів, нормативно- правових актів та установчих документів. Орган юридичної особи - це призначена особа або група осіб, які представляють інтереси юридичної особи у відносинах з іншими суб'єктами права без спеціальних на те повноважень.

Серед усіх посадових осіб управлінського апарату організації найбільш цікавим є правовий статус керівника. А.А. Кельцева вважає, що керівник, з одного боку, представляє інтереси власника і виконує функції роботодавця, а з іншого - сам є найманим працівником [4, 39]. Подвійність статусу керівника забов'язує його відстоювати інтереси як колективу, так і власника, які, на жаль, не завжди збігаються. Погоджуючись з думкою зазначеного науковця, можно дійти висновку, що керівник діє в організаційно-управлінській сфері від імені власника майна; представляє работодавця у виникаючих із працівниками правовідносинах; організовує процес праці та вирішує кадрові питання, і при цьому надає свою працю в розпорядження власнику майна.

Наділення керівника повноваженнями щодо організації виробничого процесу породжує його особливу делікоздатність, яка тягне за собою розширення кола підстав для виникнення дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Для того, щоб організувати виробництво та процес управління спільною працею, необхідно мати відповідні правові засоби, які б забезпечували діяльність керівника підприємства з управління трудовим процесом.

Отже, основна відмінність у правовому регулюванні трудових відносин керівників підприємств, заснованих на будь-якій формі власності, зумовлена поєднанням двох видів трудової діяльності керівника: а) управління організацією виробництва і спільною працею; б) управління майном підприємства. Ця відмінність, у першу чергу, проявляється в тому, що будь який інший найманий працівник, який також здійснює трудову діяльність на підставі трудового договору, отримує засоби виробництва работодавця лише для використання їх у процесі трудової діяльності: створення за їх допомогою нових матеріальних цінностей на підприємстві работодавця, але ні в якому разі не для використання їх у зовнішньому обігу.

Враховуючи те, що притаманна керівнику певна трудова функція відзначається широким спектром діяльності та передбачає здійснення різних за характером дій, пов'язаних як з діяльністю всередені підприємства, так із придставництвом господарюючого суб'єкта ззовні, має своєрідний зміст. Керівник - категорія непроста. Як правило, ця людина поєднує в собі відразу декілька статусів: керівник-працвник, керівник-представник, а іноді і керівник власник.

Правовий статус керівника-працівника має певні особливості, що обумовлені трьома групами основних прав керівника, а саме: 1) самостійно чи за узгодженням виборним пофспілковим органом встановлювати локальні норми права, що регламентують відносини між адміністративним апаратом і працівниками цього підприємства при виконанні ними трудових обов'язків. 2) надання матеріальних і процесуальних повноважень щодо організації і управління спільною працею працівників. 3) сукупність заохочувальних і дисциплінарних повноважень щодо збеспечення дисципліни праці і правил внутрішнього трудового роспарядку на власному підприємстві.

Реалізація цих прав керівника підприємства по відношенню до працівників є нічим іншим, як виконанням обов'язку працівника перед роботодавцем. До керівника висувається чимало вимог, а особливо тих, що стосуються якості виконання керівником його трудової функції. Водночас керівник як член трудового колективу є найманим працівником, членом трудового колективу, підпорядковується рішенням загальних зборів трудового колективу. Саме керівник вирішує питання щодо фінансово- економічної та виробничо-господарської діяльності підприємства в межах наданих йому прав.

Він доручає виконання деяких організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам директора, керівнкам виробничих підрозділів, функціональних підрозділів підприємства, а також забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління та функціонування в ринкових умовах, зміцнення договірної та фінансової дисципліни, регулювання соціально-трудових відносин.

Здійснення керівником підприємства іншого різновиду своєї трудової діяльності, що складає зміст його трудової функції - управління майном господарюючого суб'єкта, регламентується якісно іншою сукупністю прав і обов'язків, які належать керівнику як представнику підприємства. Зазначені права і обов'язки визначають поведінку керівника в економічному обороті, тобто в майнових відносинах, що виникають у результаті господарської діяльності підприємства і лежать поза трудовим процесом.

Керівник повинний сприяти зростанню обсягів реалізації продукції та збільшенню прибутку підприємства, покращенню якості та конкурентоспроможності продукції, що виготовляється, її відповідності світовим стандартам, з метою завоювання вітчизняного та зарубіжного ринків і задоволення потреб замовників і споживачів у певних видах продукції. Він забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції; організовує виробничо-господарську діяльність підприємства; захищає майнові інтереси підприємства в суді, органах державної влади та управління. Усі ці обв'язки, пов'язані з реалізацією права власності, які керівник, як найманий працівник отримує від самого власника (роботодавця).

З метою уникнення суперечливих ситуацій документальне закріплення представницьких повноважень керівника щодо управління виробництвом та процесом праці, а також щодо управління майном підприємства, визначається в статуті чи положенні кожного конкретного підприємства, а також контракті, який укладається з керівником, визначаючи тим самим специфічний зміст правового статусу керівника господарюючого суб'єкта. Це є непрямим але суттєвим підтвердженням трудової природи відносин щодо управління майном господарюючого суб'єкта, що вказує на наявність особливого правового статусу керівника як представника підприємства.

Особливості правового статусу керівника-власника полягають у тому, що керівник, який працює, наприклад, у господарському товаристві і володіє частиною статутного капіталу цього товариства, здебільшого має подвійний статус, який слід чітко розрізняти. З одного боку, це статус власника, що дає право і можливість реалізувати як мінімум три основні повноваження, які належать тільки Власнику: право на участь в управлінні справами товариства, право на дивіденди, право на ліквідаційну квоту.

З іншого боку, керівник за таких умов може також мати і статус найманого працівника. Головним критерієм у цьому випадку слід вважати включення такого працівника до облікової чисельності підприємства, обіймання ним певної посади згідно зі штатним розкладом і виконання роботи на цій посаді, підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку тощо. Відповідно до чинного законодавства у сфері праці, на такого власника поширюватимуться всі гарантії, передбачені трудовим законодавством.

Згідно з вище викладеним матеріалом можно зробити висновок, що правовий статус керівника має велике значення для діяльності та розвитку підприємства, установи, організацій. Тому забезпечення законодавчого захисту прав керівника як суб'єкта трудових відносин необхідно передбачити у новому трудовому кодексі.

Література:

1. Хрустальов Б.Ф. Державне підприємство - суб'єкт трудового права. К: 2005 р. - 101 с.

2. Башмакова Н. Про статус керівника підприємства, установи, організації: деякі невирішені питання // Право України. - 2006 - С. 36.

3. Трудове право України / Під ред. Г. І. Чанишевої, Н. Б. Болотгіной. - X: Одісей, 2008-480 с.

4. Кельцева А.А. Особенности заключения и расторжения трудового договора с руководителем организации // Законодательство. - 2009. № 4. - С. 40.