Викладач правових дисциплін Іваненко Ю.В.

Коледж Сумського національного аграрного університету

Поняття позову та його елементи

Позовне провадження - основний вид цивільного судочинства. Цивільні справи - це, як правило, позовні справи. Отже, захист права в більшості випадків здійснюється судом в порядку позовного судочинства. Позовна форма захисту права значною мірою збігається з цивільною процесуальною формою[4;c.122]

Для позовної форми захисту права характерні наступні ознаки:

1) наявність матеріально-правової вимоги, що випливає з порушеного або оспорюваного права сторони і підмету, що потребує розгляду в певному порядку, встановленому законом, тобто позову;

2) наявність суперечки про суб'єктивне право;

3) наявність двох сторін з протилежними інтересами, які наділені законом певними повноваженнями по захисту їх прав і інтересів в суді[3;c.410].

Позов - найважливіший процесуальний засіб захисту порушеного або оспорюваного права, а форма, в якій відбувається захист цього права, називається позовною формою[5;c.9]

Спірні вимоги, що підлягають розгляду в рамках процесуальної форми, називаються позовними. Позовна форма захисту є найбільш пристосованою для правильного розгляду і вирішення спорів з винесенням рішення. Основні риси позовної форми захисту права досить детально вивчені в процесуальній науці і полягають в наступному:

- порядок розгляду цивільних справ послідовно визначений нормами цивільного процесуального закону;

- особи, що беруть участь в справі, мають право особисто або через своїх представників брати участь в розгляді справи в засіданні суду;

- особам, що беруть участь в справі, закон надає достатні правові гарантії, що дають їм можливість впливати на хід процесу і добиватися винесення законного рішення;

- позовне провадження носить змагальний характер[1;c.150].

Позов - універсальний спосіб захисту права. По своїй суті він представляє складне явище, в якому слід розрізняти дві сторони: матеріально-правову - вимога позивача до відповідача і процесуально-правову - це вимога позивача до суду про забезпечення захисту порушеного або оспорюваного права. При цьому вимога до суду не може не супроводитися вимогою до відповідача[7;c.81]

Суть позову може бути визначено правильно лише з врахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін, які співвідносяться між собою як названі галузі права, нормами яких ці сторони позову врегульовані. Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова сторона пазову), хоч і має допроцесуальний характер, виникає ще до порушення цивільного процесу, але тільки з порушенням цивільного процесу в справі в суді набуває цивільно-процесуального характеру як складова частина позову. Це свідчить про те, що позов виступає цивільною процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі його органу, яким є суд. Процесуально-правова сторона позову — це вміщена в ньому вимога до суду про захист права з спірних правовідносин.[8;ст.290]

Для того щоб позов міг виконати роль засобу порушення судової діяльності, він повинен містити в собі певні складові частини (елементи). Елементи позову визначають зміст судової діяльності, індивідуалізують позови. За елементами проводиться класифікація позовів на види, встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. Елементи позову мають важливе значення для організації захисту відповідача проти позову, для вирішення питання про прийняття позову до судового провадження. Вони визначають суть вимоги, на яку суд повинен дати відповідь у своєму рішенні.

Значення елементів позову полягає в тому, що вони служать засобом індивідуалізації позовів. По предмету і підставі один позов відрізняється від іншого. Предмет і підстава позову мають значення для визначення тотожності позовів. Вони допомагають конкретизувати обставини у справі і побудувати захист проти позову[2;c.257].

Кожний позов складається з трьох елементів: предмета, підстави, змісту

Слід зазначити, що в теорії цивільного процесуального права немає єдиної думки щодо складових частин (елементів) позову. Одні процесуалісти вважають, що немає необхідності виділяти зміст позову як окремий елемент, оскільки він охоплюється предметом і підставою, інші — заперечують проти цієї точки зору і обґрунтовують необхідність виділення такого елементу.

Виділення змісту позову як його елементу є необхідним, оскільки в позові повинні відобразитися дві вимоги позивача: вимога до суду про захист порушеного чи оспорюваного права і вимога позивача до відповідача. Тому під змістом позову необхідно розуміти вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Позивач може просити суд винести рішення: про присудження йому певної речі; про поновлення порушеного права; про визнання наявності чи відсутності суб'єктивних прав; про зміну чи припинення існуючого між сторонами правовідношення. Тому вимога позивача про присудження, визнання чи перетворення певних правовідносин і є змістом кожного позову[6; ст. 222].

Елементи позову перебувають між собою в тісному зв'язку. Певні юридичні факти, які підтверджують суб'єктивне матеріальне право і визначають підставу позову, вказують на юридичну природу спірних вимог і правовідносин, що складають предмет позову. В той же час правова вимога і правовідносини, що підлягають захисту, обумовлюють і процесуальний засіб такого захисту — зміст позову.

Література:

1. Гражданский процесс. Учебник для вузов// Под редакцией М.К. Треушникова. – М.: ОАО "Издательский Дом "Городец", 2007.

2. Гражданское процессуальное право / Под ред. М.С. Шакарян. М., 2004. С. 1991

3. Добровольский А.А. Исковая форма защиты права. М., 1965; Курс гражданского процессуального права. Т. 1.

4. Кострова Н.М. Дифференциация процессуальной формы: проблемы правового регулирования // Современная доктрина гражданского, арбитражного процесса и исполнительного производства: Теория и практика. Краснодар; СПб., 2004

5. Осокина Г.Л. Иск (теория и практика). М., 2000.

6. Цивільне-процесуальне право України / За ред. В.В. Комарова. - Х.: Право, 1999.

7. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты // Избранные труды по гражданскому процессу. СПб., 2005

8. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005.