право /9. цивільне право

Пойдинець В. В.

курсант Національного університету державної податкової служби України

ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ ЯК СПОСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ

Проблеми демографічного приросту числа пенсіонерів, підвищеної еміграції населення, зміни соціальних цінностей та неефективної соціальної політики, в результаті яких зростає навантаження на працюючу частину населення і на бюджет країни, зумовлюють необхідність реформування пенсійної системи. Сутність реформи полягає у переході до трирівневої пенсійної системи: перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, другий рівень – нагромаджувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, третій – система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ). Правові засади реформування системи пенсійного забезпечення регламентуються Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [2] та «Про недержавне пенсійне забезпечення» [1], які набули чинності з 1 січня 2004 р. Однак повномасштабне здійснення пенсійної реформи, зокрема початок впровадження другого рівня пенсійної системи, відкладається з року на рік. У 2009 р. уряд затвердив концепцію проведення реформи, згідно з якою у 2010-2014 рр. будуть реалізовані заходи з підготовки впровадження другого рівня пенсійної системи, а 2014-2017 рр. – безпосереднє його запровадження [4]. Зазначимо, якщо перша та третя частина пенсійних виплат в Україні функціонують, то питання запровадження накопичувальної частини пенсії залишається відкритим і нерозв’язаним [8].

Пенсійне реформування покликане [7] :

- наблизити Україну до Європи на рівні соціальних стандартів;

- встановити справді справедливу й ефективну систему пенсійного забезпечення;

- перетворити пенсії на серйозний механізм забезпечення фінансових, матеріальних та духовних потреб людей похилого віку;

- забезпечити гідне життя і відчуття стабільності людям, які своєю працею заслужили на достойний відпочинок.

Важливою складовою пенсійної реформи є розвиток недержавного пенсійного забезпечення. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності [9].

Недержавне пенсійне забезпечення являє собою складову частину системи пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних нагромаджень, додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Одним із суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення є страхові організації які здійснюють свою діяльність шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, результатом яких є подолання бідності та забезпечення гідного рівня життя пенсіонерів [6]. Користуючись податковими пільгами, які передбачені законодавством України для учасників недержавного пенсійного забезпечення, фізична особа може робити пенсійні відрахування на себе або на своїх родичів першої лінії (чоловік, дружина).

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору [3].

Такі правочини дають можливість додатково захистити себе на випадок втрати працездатності. Також за період сплати страхових внесків до настання пенсійного віку особі нараховується інвестиційний дохід. Накопичені кошти повинні інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Це безпосередньо сприяє загальному економічному зростанню країни. У випадку смерті учасника накопичені пенсійні кошти успадковуються особою, яка є спадкоємцем власника таких коштів згідно з цивільним законодавством України. Страхова організація здійснює одноразову пенсійну виплату спадкоємцям у строки, визначені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [1].

Укладення договору страхування формує систему накопичувального пенсійного забезпечення, є ресурсом соціального захисту людей похилого віку й інвестиційним резервом для вітчизняної економіки. Пенсійне страхування працює за схемами «з визначеними виплатами» [5] і здійснює нагромаджувальне страхування для забезпечення додаткового доходу впродовж певного терміну або довічно, після виходу на пенсію або в разі досягнення певного віку. Відрахування на третьому рівні є виключно добровільними, з метою одержання громадянами додаткових виплат. Їх розміри визначають безпосередньо платники таких внесків із урахуванням обмежень, які можуть бути встановлені законами країни.

Щодо ролі та місця страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення - в плані надійності, платоспроможності, захисту майнових інтересів вони не тільки не поступаються іншим суб’єктам недержавного пенсійного забезпечення - НПФ, а й переважають їх. Так, мінімальний нормативний статутний фонд страховика життя (1,5 млн євро) більший, ніж статутні фонди НПФ, компанії з управління його активами (КУА) та адміністратора, разом взятих. Крім цього компанії із страхування життя несуть повну і одноосібну відповідальність перед клієнтом за збереження і примноження нагромаджуваних коштів, тоді як в НПФ за дотримання пенсійного контракту, відповідає не пенсійний фонд, а його адміністратор, причому лише по збитках, завданих унаслідок порушення умов пенсійного контракту, і тільки в межах свого резервного фонду [4].

Готовність страхових компаній до повноцінної діяльності в сфері страхування проявляється жорсткістю нормативних вимог щодо забезпечення поточної платоспроможності, поєднанням процесу нагромадження пенсійних коштів зі страховим захистом майнових інтересів клієнтів, досвідом і кадровою забезпеченістю, наявністю розвиненої інфраструктури.

Перехід до змішаної системи пенсійного забезпечення несе яскраво визначену соціальну спрямованість. При цьому за рахунок використання одних і тих самих фінансових ресурсів система дозволяє вирішити дві найважливіші проблеми: по-перше, забезпечити додатковий соціальний захист населення, по-друге, значно розширити інвестиційні можливості економіки [9].

На розвиток добровільного страхування в Україні негативно впливають такі фактори як низька інформованість громадян щодо пенсійної реформи, недовіра до фінансових інститутів та низькі доходи населення. Тому перопонується посилити рівень поінформованості населення щодо переваг страхових компаній через запровадження відповідних інформаційно-освітніх програм у ЗМІ. Потрібно також покращити доступ громадян до інформації про суб’єктів ринку фінансових послуг та результати їх діяльності у сфері НПЗ. Пропонується створити однакові «правила гри» для всіх організацій, що беруть участь у секторі недержавного пенсійного забезпечення, охоплюючи недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і банки. Їх рівноправна конкуренція на фінансовому ринку сприятиме розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. Лише споживач має визначати кому доручати свої пенсійні заощадження [2].

Отже, неспроможність солідарної пенсійної системи забезпечити добробут громадян похилого віку, негативна демографічна ситуація потребує повноцінного впровадження та функціонування добровільної системи пенсійного забезпечення. Необхідно продовжити розроблення та вдосконалення нормативно-правових актів щодо розвитку недержавного пенсійного страхування, створення національного рейтингу страхових компаній, який би здійснював контроль за страховими компаніями. Світовий досвід свідчить, що проблема пенсійного забезпечення вирішується шляхом впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення. Реалізація пенсійної реформи в Україні прямо залежить від формування в населення культури заощаджень та його залучення до накопичувальної системи. Формування недержавного пенсійного страхування як складової частини системи накопичувального пенсійного забезпечення є головною умовою ефективної реалізації пенсійної реформи. Оскільки система пенсійного страхування реалізовується через можливість забезпечення громадян достойними пенсійними виплатами.

Література:

1. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України вiд 09.07.2003 № 1057-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1057-15.

2. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України вiд 09.07.2003 № 1058-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1058-15.

3. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України вiд 16.11.2006 № 357-V. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=357-16.

4. Демченко М.В. Сучасний стан та проблеми розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20. – С. 9-12.

5. Зелінська А.Ю. Особливості діяльності страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення // Магістеріум. – Сер. Економічні студії. – 2009. – Вип. 35. – С. 12-17.

6. Кириленко О. Недержавні пенсійні фонди на фінансовому ринку: Світовий досвід та реалії України / О. Кириленко, А.Сидорчук // Світ фінансів. – 2005. – № 3-4. – С. 11-13.

7. Лисунь Г. Щодо удосконалення загальних засад реалізації державної політики в сфері страхової діяльності// Право України. – 2008. - №7. – С.108-113.

8. Орловський О.Я. Пенсійне законодавство України: питання застосування й ефективності// Науковий вісник Чернівецького університету. -2008. -№478. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://lawreview.chnu.edu.ua/article.php?lang=ua&visnuk=38&article=859.

9. Поліщук О.А. Реформування пенсійного страхування в Україні – актуальна необхідність сьогодення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/63995.doc.htm.